Останні роки передвиборна активність церкви обмежувалася головним чином ідеологічним полем: владики і клірики закликали нас голосувати за ті чи інші сили– хтось прямо називав імена, хтось вдавався до іносказань, щоправда, досить прозорих, аби всі, кому треба, зрозуміли правильно.
Звичайно, були священнослужителі в партійних списках, і в залах засідань, але все-таки це мало вигляд дещо маргінальний, і здавалося, що поступово ці явища підуть з нашого політичного і духовного життя, залишаться спогадом про якийсь “перехідний період”.