Левеня із міста Лева (Марія Людкевич)

Левеня із міста Лева, В нього мати королева,

Біля ратуші на троні На залізному припоні.

На гербі Лев-батько гідно Сім віків стоїть незмінно.

М о т о р о ш н а казка, перемотана Ялосоветою з язиків полум'я, що гоготіло в печі на кухні

- Діду, а чому той замок на скелі за лісом називають Заклятим?

- Плещуть собі язиками та й годі!

- Діду, але ж розказують, саме в ньому сховано золоту шаблю?

(П о л о х л и в а казка, перемотана Ялосоветою з уст далекого нащадка старовинного княжого роду)

Жив собі Хлопець. І вдався він ще змалку дуже лякливим. Півень закукурікає на світанку - здригається. Собака на вулиці гавкне - затремтить. Під вікном яблуня скрипне - зіщулиться. Ніч настане - за двері носа не вистромить.

І з дітьми сусідськими гратись остерігається, і сам у хаті нізащо не лишиться.

А повмирали батьки - зробився таким боягузом, що навіть своєї Тіні сахався. Хоча й виріс уже.

Астрея. Часи Астреї

Астрея - друге ім'я богині справедливості Діке (доньки Зевса і Феміди), що жила на землі у золотому віці, а пізніше покинула її.

У переносному вживанні "часи Астреї" - щаслива пора.

(Терпляч а казка, перемотана Ялосоветою з уст однієї доскоцької тітоньки)

Жила собі одна вдова. Дуже в селі її шанували. Мовляв, і добра вона, й весела, ще й господиня з неї чепурна. Ну, за доброту не знаю: всі ми добрі, поки нам добре. Щодо веселості... Це як подивитись. Іноді чи й потрібна вона, тая веселість?.. А от щодо охайності, - тільки це між нами - була я, була ще й не раз у тієї вдовиці в хаті (бо сусідимо)! То заставала часом і долівку незаметену, і павутину якось бачила. Хай і знадвору, під стріхою, а павутина ж!.. Воно, звісно, з усяким буває, але навіщо про ту чистоту язиками молоти?

Сміхотлива казка, перемотана Ялосоветою з уст веселоокої бабусі

Жив собі один князь. І було в нього три доньки. То дві старші, як це й годиться, благополучно повиходили заміж і пообростали родинами. Зате з наймолодшою спіткала князя морока. Дарма що була найгарнішою: очі - двійко срібних озерець, носика ластовиннячком поцятковано, до самісіньких п'ят - русява коса. Ніби й не лиха, ніби й не вередлива. То інша біда - реготуха велика. Усе їй смішне, усе її веселить.

Авгієві стайні

Вперше згадуються старогрецьким істориком Діодором Сіцілійським (І ст. до н. е.), який викладає міф про Авгія - царя Еліди, сина бога сонця Геліоса. Авгій мав кілька тисяч голів худоби, стійла якої не чистилися протягом З0 років. Геракл, перепинивши течію річки Алфей, спрямував її на стайні, що були очищені в такий спосіб за один день. Це був сьомий подвиг Геракла.

В е р е д л и в а казка, перемотана Ялосоветоюз уст старої ковалихи

Жив собі колись мельник. Був не те, щоб дуже заможним, але з дерев'яного будинку таки перейшов у кам'яницю. Мав іще один скарб - доньку. Таку вже гарну - чисто князівна чи королівна, а то й краща!

Тішився одиначкою батько, упадала над своєю кровиночкою мати, а найбільше, мабуть, пишалася собою сама Явдоня. Вже як сяде, бува, перед люстерком - ні мати, ні батько не докличуться. То бровою поведе, то пасемце закрутить, то губенята закопилить: красуня!

Н е й м о в і р н а казка, перемотана Ялосоветою з уст одного подорожнього

Жив собі один перевізник, Микита. Жив сам, бо ніхто ні на вроду його кирпату, ні на вік його сивочубий, ні на хороми розвалені не спокушався. Жінки, до того ж, мали його за пустобреха та за нікудишнього хазяїна. Покрівля на Микитовій хатинці перехнябилась, каламутні очі-віконця підсліпувато лупали і безперестанку жалібно деренчали на вітрах. В городчику буяли розкішні молочаї з будяками. А господиня-коза добросовісно їх об'їдала, щоб не затіняли господи.

Новина! Корисна інформація для батьків та дітей

В Україні почав вихід новий дитячий журнал "Крилаті". Правильніше сказати - він переїхав в Україну з Канади й Америки, аби стати всеукраїнським і відповідати потребам сучасного молодшого юнацтва. Цей двомісячник має на меті не лише розважати та навчати, але і формувати із маленького громадянина нашої держави великого державотворця. Допомогти у вихованні юного українця - європейського, обізнаного та творчого, самодостатнього, гордого за те, що він є частинкою великої української нації - мета журналу.

(Н е о б е р е ж н а казка, перемотана Ялосоветою від двох грибників - братика й сестрички)

- У-у-у-у!!! - виє-завиває під вікнами невгамовна завірюха. - У-у-у-у!!! - голодним вовком петляє круг лісникової хати. Отак би й проковтнула її своєю білою пащекою!..

Страшно Катрусі й Миколці. Мама з татом ще зранку до міста поїхали. Звеліли дітям бути слухняними.

То Катруся слухняна: тихенько сидить, а молодший братик ніяк собі місця не нагріє.