В Різдвяну тиху Ніч Святу,

Коли поснули в небі зорі

Та у кутку дріма дідух,

Думками лину я ... за море,

Сьогодні ми друкуємо продовження казки "Мишенятко  Мицик" Юхима Чеповецького.

Початок у #№224, 225, 226, 227

- Гик... не знаю,- сказав він та як гукне: - Я тепер - гик - нікого не боюсь! - І пройшовся на задніх лапах по кімнаті

"Дивовижна річ - валер'янка! - подумав я.- Мертвого оживила ще й на задні лапи поставила! Отож, мабуть, через неї й тіточка Марина так вільно ходить на задніх лапах..."

Ми знову ходили до парку. Там скрізь вже цвітуть черешні, пахнуть білі конвалії. Гарно й весело там.

Мені знудилася гойдалка; я присів на павочці, щоб відпочити. Знечев'я заворушилося щось в кущах, зашелестіло й з-під листочків висунулося маленьке пташине крило.

Вітерець

Вітер - вітер - вітерець

Залетів під комірець,

Комірець Миколи,

Як ішов до школи.