Ярослава Дашкевича вважали живим взірцем справжнього патріота - людиною, яка не лише добре робила свою справу, а й не боялася чесно у вічі казати іноді не зовсім приємні речі. Саме за це його не любили «власть імущі» - але молодь тягнулася до нього завжди. Історик, мовознавець, лінгвіст, він був не лише відомим інтелектуалом, а й чуйною, м'якою і делікатною людиною, що, втім, не заважало йому висловлювати конструктивну критику. Він залишив після себе не лише сотні наукових праць, а й приклад того, як варто жити...

Красуням, які всім подобаються, щастило не завжди. А заможним красуням - то й поготів. Красуні Гальшці Острозькій, портрет якої споглядають і нині студенти академії в Острозі, не пощастило двічі. Найгарніша жінка Європи майже все життя провела як не в монастирях, то під замком у замкових вежах, переходячи від рук одного чоловіка до іншого. А все тому, що мала красу і великий посаг, значна частина якого, зрештою, і пішла на розвиток академії в Острозі.

Напевне, в наші часи кожного з них вже би не раз затримали у відділку за порушення громадського спокою. Тим не менш, саме з їхніх відчайдушних «безголових» витівок складалися найцікавіші і найгероїчніші сторінки української історії, котрі зараз безуспішно намагаються зрозуміти сучасні гречкосії. «Український тиждень» підібрав досить непогану добірку «джентльменів удачі» української історії. І таки справді - є на що подивитися!

Кожен край має свої маленькі історичні таємниці, своїх маленьких і великих героїв. Про великих героїв відомо багатьом, їхні біографії вже "проїлися" кожному ще в школі. А от про маленьких і "середніх" героїв відомо набагато менше, хоча історії ці не менш цікаві. Кожна з цих історій дрімає десь по закутках сіл чи кабінетів істориків, поки до них не доберуться чиїсь допитливі очі чи вуха. І так випливають на світ білий історії взаємин черниць з гусарами, шпигунів з королями чи факти відважного (і успішного!) протистояння маленьких сільських суддів величезній імперії...