Я вже третій рік поспіль зустрічаю День Незалежності в Чикаго. Далеко від дому, друзів та і самої України.
Немає у мене в цей день відчуття свята, бо не дають вихідний на роботі, не показують парад по телебаченню, і друзі не телефонують з пропозицією поїхати в гори, де ми б співали пісні групи «Плач Єремії», їли крекери зі згущеним молоком і були би щасливі від того, що бачимо навколо, від того,що ми є на цій землі і що ця земля – наша.
