Кому потрібна етно-пісня?
В останні роки у цілому світі раптово зріс інтерес до етнографії, чогось народного, старого і красивого. Однак той інтерес здебільшого теоретичний - послухати Бреговича, піти на святкування Івана Купала чи на етнофестиваль, ну може ще купити вишиванку. І майже ніхто не задумується про те, що з кожним днем на світі стає дедалі менше людей, котрі знають і добре пам'ятають стародавні пісні, приказки, звичаї та навіть ті ж самі тости, котрі так тяжко давалися славнозвісному Шурику з «Кавказької полонянки». А сміливців, котрі наважуються їздити і ці тости чи пісні збирати останнім часом і взагалі знайти тяжко. Тяжко, однак можливо. Дехто не тільки збирає пісні, а й їх відтворює. Як, наприклад, гурт «Гуляй-город».
