З якою метою ми виховуємо дітей? Щоб вони змогли реалізувати те, що не вдалося нам? Щоб виросли не гіршими за інших і за них не було соромно перед друзями і сусідами? Або ж щоб змогли найповніше реалізувати власну ідею, максимально адаптуватися в навколишньому соціальному середовищі, стати щасливими?
Мене завжди вражали взаємини Наталки з 10-річною донькою Маринкою. Ніякої строгості, зверхніх посмикувань і зауважень, висловлювань на зразок «Як я сказала, так і буде!». Наталка ніколи нічого не забороняла дівчинці категорично, лише попереджала, які в того або іншого вчинку можуть бути наслідки.