На жаль, вміння слухати не належить до поширених людських звичок. Здебільшого ми не вслухаємося навіть у власні слова, що вже там казати про слова співрозмовника. Особливо якщо цим співрозмовником є наша дитина. Ми навіть не задумуємося, що реакція на наші слова у дитяти може бути зовсім не такою, як ми очікуємо. Втім, слухати і себе, і дітисько все ж таки можна навчитися: хоча б для того, аби потім не гризти лікті, примовляючи "здається, хороших батьків з нас не вийшло"...