Чесно кажучи, вірити більшості нагород, які останнім часом роздають в Україні - самого себе обманути. Це стосується і літературних премій, особливо, якщо ви в цій справі «гурман», і ставитеся до книжки, як до ще одного шансу «жити не тут». Втім, бувають і винятки. Наприклад, премія сайту ЛітАкцент, особливо та категорія, котру видають за далеко не найкращі книжки. Навіть саме нагородження було цікавим процесом: де би ще ви дізналися, що Пантелеймон Куліш був таким собі Казановою свого часу, але на заваді до повного успіху в цьому ділі йому став кепський характер з прагненнями читати моралі всім і вся?

Я коротенько, щоб ви не заснули. Звуть Наталка Шевченко. Народилася 18 вересня 1973 року у місті Києві. За фахом - книгознавець, за покликанням - письменниця. Хобі - написання своїх творів, читання чужих романів, якісна українська музика та спілкування. Шалено люблю акваріумних рибок, у зв'язку з чим тримаю акваріум, і взагалі - дрібних тваринок. З цієї причини у мене є хом'ячок. Його звуть Шустрік і він кусає мене, коли я погано себе поводжу. Писати почала з 14 років і, звісно, з віршів. Вірші друкувалися в газетах "Петрівна", "Вітряні Гори", "Киянка", мала проза (оповідання) та огляди мистецьких акцій - в "Лабіринтах Кохання" та "Львівській газеті".

Віктор Палинський

Письменник, мешкає у Львові. Ото й уся «рясна» інформація, котру видається наразі можливим відкопати у безмежних просторах Інтернету про справді хорошого письменника. Ще хіба що кілька скупих згадок про його книгу «Єлена і антиквар» і крихітна, але таки талановита до неї анотація Богдана Чепурна під назвою «Магічна проза Віктора Палинського»

Скільки Емма себе пам'ятала, завжди перед її очима була дорога. Усе життя вона кудись їхала. Поїздом, літаком, пароплавом, автомобілем: до Венеції, Кіпру, Австралії... Їхала не тому, що мала бізнес за кордоном або надміру грошей, а тому, що не могла жити без дороги, без її постійного руху кудись удалечінь.

Еммі було тридцять два; вона мала приємну зовнішність і веселий характер, але, незважаючи на це, ще не встигла жодного разу вийти заміж. Її батьки померли, коли вона закінчувала школу, і до університету Емма не пішла, влаштувалася замість цього на роботу. Наполеглива дівчина заробила грошенят і поїхала до дідуся в Росію.