Оповідання
Кіра спала на моєму дивані, чорне довге волосся розсипалося по білій постелі й тонких руках. Надворі було ще темно, зорі світили особливо яскраво, із розчиненого вікна в кімнату линув шум морських хвиль. Перед світанком повітря зробилося таким густим і теплим, що, здавалося, його можна було пити великими ковтками. Я востаннє глянув на Кіру. Ще зовсім дитина, така маленька і прозора-прозора, вона загорнулася в мою ковдру й тривожно зітхала уві сні.
"Уся справа в тому, що мої батьки померли," - нарешті видихнув хлопчик і замовк знову.
У горлі раптово пересохло, і я зробила ковток.
"Співчуваю."
"Та ні, вони живі..."
(Одна моя брова піднялася здивовано вгору)
Англійська література
Перекладач: Д.Павличко
Коли своє становище кляну,
Зневажений, знедолений до краю,
Коли в глухого неба талану
Я надаремно, плачучи, прохаю,
Рабіндранат Тагор
(1861-1941)
З книги "Садівник"
Переклад Василя Мисика
* * *