Ми продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни.
Отже, будемо сподіватися, що після минулої розмови ми добряче подумали, і
надумали, що будемо робити після перемоги. Тепер можна подумати і про
те, чого не можна робити за жодних обставин.
Ми
продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни. Цього
разу поговоримо про те, куди подіти отриману волю до життя у випадку,
якщо вона в нас вже є. Почати цю розмову можна з дуже просто питання: чи
є у вас місце для кроку до перемоги? Точніше: що ви будете робити після
перемоги?
Ми продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни.
Цього разу поговоримо про те, звідки береться воля до життя. Та сама
воля, яка у вогні не горить, у воді не тоне, і кулі її не беруть.
Ми
продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни. Цього
разу поговоримо про те, чому жити в епоху випробувань – корисно, а от
зазирати в майбутнє – корисно не завжди, а іноді навіть і шкідливо…
Ми
продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни. Цього
разу розгляньмо на найпростіших прикладах, як саме і чому саме
успадковані здібності вилазять боком – і що з цим робити.
Зазвичай
основна претензія науковців до так званих надприродних можливостей
полягає в тому, що ті можливості дуже тяжко задокументувати, а провести
повторний експеримент – майже неможливо. Однак у війни є свої переваги, і
одна з них – важливість результату, а не потреби документування чи
повторного експерименту. Для розвитку надприродних здібностей це
неабиякий плюс.
«А man could be an M.D. …or toolmaker, and wind up on the Moon at a fat salary – provided they wanted him and nobody else. I didn’t care about salary – but how do you arrange to be number one in your specialty?»
Поки
астрофізики шаленіють від фото Плутона, пропонуємо вам роздивитися, що
думали про цю планету наші предки. Зокрема – шанувальники теорії про те,
що мікрокосм та макрокосм нерозривно пов’язані в одне велике ціле. Час
від часу ця теорія видає доволі цікаві збіги…
Днями земні вчені майже поцілили космічними апаратом New Horizons по
Плутону. Схибили на якісь лишень 12500 кілометрів. Поки астрофізики
ошаленіло розглядають фото плутонівських пейзажів, пропонуємо вам
роздивитися, що думали про донедавна дев’яту, а тепер – просто карликову
планету наші предки. Зокрема – шанувальники теорії про те, що мікрокосм
та макрокосм нерозривно пов’язані в одне велике ціле.
В попередніх серіях ми розглядали, як спосіб мислення впливає на
стосунки в парі – і стосунки у державі. Розглядали і ідеальні, і геть
неідеальні випадки. І дійшли до описання нашої загальнодержавної
ситуації, котра, зрозуміло, не зовсім ідеальна… Що ж з нею робити?
Після
огляду всіх особливостей дисбалансу і побічних ефектів злиття (особливо
якщо вони з’являються в політичних новинах, та ще й ледь чи не
щогодини) чимало людей починає задумуватися: а може ну його до біса?
Злиття, країну, кохання, політику… Звісно, що ця думка хибна:)
«Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не дуже багато простору для компромісу»
Голда Меір
Слово
«реформи» в поєднанні зі словом «ДЕ?» дедалі частіше звучать не лише в
Україні, а й в цілому світі – коли йдеться про Україну. Втім,
«пригальмованість» процесу зрозуміти можна доволі легко – якщо
подивитися, як відбувається процес реформ у випадку кожної окремо взятої
людини.
