У житті кожної людини є періоди (від декількох хвилин до десятків років), коли вона почувається самотньою. Це трапляється і в шкільні роки, коли ми шукаємо собі компанію і близьку людину. І в молодості - після великих сподівань, коли вони не здійснилися, і, здається, ніхто у світі тебе не розуміє. І в дорослому житті, коли діти (вони ж тільки вчора були маленькими!) йдуть будувати власне життя. І тим більше, у старості, коли родичі далеко, а робити нічого. Вона забрідає і на роботу, коли раптом виявляється, що твої нові - геніальні! - ідеї нікого не цікавлять.
