Скільки Емма себе пам'ятала, завжди перед її очима була дорога. Усе життя вона кудись їхала. Поїздом, літаком, пароплавом, автомобілем: до Венеції, Кіпру, Австралії... Їхала не тому, що мала бізнес за кордоном або надміру грошей, а тому, що не могла жити без дороги, без її постійного руху кудись удалечінь.
Еммі було тридцять два; вона мала приємну зовнішність і веселий характер, але, незважаючи на це, ще не встигла жодного разу вийти заміж. Її батьки померли, коли вона закінчувала школу, і до університету Емма не пішла, влаштувалася замість цього на роботу. Наполеглива дівчина заробила грошенят і поїхала до дідуся в Росію.