В попередніх серіях ми розглядали, як спосіб мислення впливає на
стосунки в парі – і стосунки у державі. Розглядали і ідеальні, і геть
неідеальні випадки. І дійшли до описання нашої загальнодержавної
ситуації, котра, зрозуміло, не зовсім ідеальна… Що ж з нею робити?
Після
огляду всіх особливостей дисбалансу і побічних ефектів злиття (особливо
якщо вони з’являються в політичних новинах, та ще й ледь чи не
щогодини) чимало людей починає задумуватися: а може ну його до біса?
Злиття, країну, кохання, політику… Звісно, що ця думка хибна:)
«Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не дуже багато простору для компромісу»
Голда Меір
Слово
«реформи» в поєднанні зі словом «ДЕ?» дедалі частіше звучать не лише в
Україні, а й в цілому світі – коли йдеться про Україну. Втім,
«пригальмованість» процесу зрозуміти можна доволі легко – якщо
подивитися, як відбувається процес реформ у випадку кожної окремо взятої
людини.
Ми
продовжуємо спостереження за тим, як відбувається формування
тоталітарного суспільства – від окремої особистості до державних
механізмів. Ми вже розглянули певну теоретичну частину – тепер
погляньмо, як ця теорія працює на практиці.
Ми
продовжуємо розглядати, як спосіб мислення і дій окремої людини може
перетворитися на міцні підвалини тоталітарного суспільства. І, зокрема,
російського тоталітарного суспільства. Цього разу ми розглянемо глибше
стосунки між «правим мозком» і «лівим мозком».
