Ми
продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни. Отже,
будемо вважати, що ми налаштували собі уявного співрозмовника
протилежної статі, котрий нас сприйматиме позитивно. Що робити далі?
Ми продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни.
Отже, ми вже налаштувалися на перемогу, інших варіантів нам не треба. Ми
вже знаємо точно, що ми не будемо робити – шкодувати ворога. Тепер
поговорімо про абсолютно необхідний компонент, без якого ніц не вийде –
звісно, про кохання.
Ми продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни.
Отже, будемо сподіватися, що після минулої розмови ми добряче подумали, і
надумали, що будемо робити після перемоги. Тепер можна подумати і про
те, чого не можна робити за жодних обставин.
Ми
продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни. Цього
разу поговоримо про те, куди подіти отриману волю до життя у випадку,
якщо вона в нас вже є. Почати цю розмову можна з дуже просто питання: чи
є у вас місце для кроку до перемоги? Точніше: що ви будете робити після
перемоги?
Ми продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни.
Цього разу поговоримо про те, звідки береться воля до життя. Та сама
воля, яка у вогні не горить, у воді не тоне, і кулі її не беруть.
Ми
продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни. Цього
разу поговоримо про те, чому жити в епоху випробувань – корисно, а от
зазирати в майбутнє – корисно не завжди, а іноді навіть і шкідливо…
Ми
продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни. Цього
разу розгляньмо на найпростіших прикладах, як саме і чому саме
успадковані здібності вилазять боком – і що з цим робити.
Зазвичай
основна претензія науковців до так званих надприродних можливостей
полягає в тому, що ті можливості дуже тяжко задокументувати, а провести
повторний експеримент – майже неможливо. Однак у війни є свої переваги, і
одна з них – важливість результату, а не потреби документування чи
повторного експерименту. Для розвитку надприродних здібностей це
неабиякий плюс.
«А man could be an M.D. …or toolmaker, and wind up on the Moon at a fat salary – provided they wanted him and nobody else. I didn’t care about salary – but how do you arrange to be number one in your specialty?»
Днями земні вчені майже поцілили космічними апаратом New Horizons по
Плутону. Схибили на якісь лишень 12500 кілометрів. Поки астрофізики
ошаленіло розглядають фото плутонівських пейзажів, пропонуємо вам
роздивитися, що думали про донедавна дев’яту, а тепер – просто карликову
планету наші предки. Зокрема – шанувальники теорії про те, що мікрокосм
та макрокосм нерозривно пов’язані в одне велике ціле.
