Фріки бувають різні: починаючи від скуйовджених "ботаніків" у окулярах із товстими скельцями і закінчуючи агресивно-зневажливими розцяцькованими готами. Вони зазвичай тримаються дещо окремо від колективу (студентського, наприклад) і ставляться до масових уподобань і тенденцій часто відверто скептично. Втім, кому я розказую?!..

"Що ж у них, цих диваках, такого надзвичайного?" - скажуть одні. "І ми маємо рятувати цей тупий світ?? Та нізащо!" - фиркнуть інші, трусонувши дредами, поторсавши третю сережку в губі, вистромивши носа з-за метрового стоса запилюжених фоліантів, тощо. Тут мені, певно, доведеться дещо пояснити.

Те, що сучасне західне (у тому числі й американське) суспільство приховує за пристойним фасадом добробуту та успішності чимало соціальних проблем, уже давно ні для кого не секрет. Тим часом самі мешканці країн "першого світу" далеко не завжди усвідомлюють усю катастрофічність ситуації. "Дай мені мій гамбургер (сосиски, тірамісу, лазанью), mein liebe Frau - і мені в цьому світі більше нічого не треба." Такий - можливо, лише дещо карикатурний - девіз пересічного... скажімо, американця. Високий рівень життя зробив шлунки людей повними, а мізки - вибачайте - переважно, порожніми. Приміром, у Німеччині безліч людей живуть (і, зауважте, цілком пристойно живуть) виключно коштом допомоги по безробіттю та інших видів соціальної допомоги, якої вистачає на всі щоденні потреби - і навіть лишається на приємні щорічні вакації в Таїланді (це без жартів). Але останніми роками економіка Німеччини зростала лише на 2,5 - 1,5% на рік, а тепер і взагалі стоїть на місці. Безробіття вперто зостається на рівні 9 - 11% робочої сили.

Тим часом понад 3% населення продовжують одержувати щомісячну допомогу "на забезпечення життя" та інші соціальні виплати. Річний приріст числа "соціальників" - близько 7%. Витрати на соціальну допомогу - одна з найбільших статей німецького бюджету (їх можна порівняти з витратами на оборону, підтримання громадського порядку, державної безпеки). Для покриття таких величезних видатків доводиться постійно збільшувати податки, що їх стягують з населення, яке працює, - ці податки поглинають до 40% і більше від загальної суми заробітку. А високі податки призводять до втрати стимулів для праці - після всіх відрахувань низькооплачуваний робітник або службовець одержує на місяць майже стільки ж, як і непрацюючий "соціальник". До того ж "висококультурні" німці вважають роботу прибиральника, сміттяра або продавця такою, що принижує їхню гідність. Отож і працюють на таких роботах, переважно, емігранти - в Німеччині це, зокрема, приїжджі з арабських країн. А що ж тоді корінні німці?

Розповідає Ірина, студентка з Києва, яка минулого місяця перебувала в гостях у німецько-української родини, що живе в околицях Мюнхена:

- У родині, в якій я мешкала, дружина - українка, а чоловік - німець. Сім'ю, переважно, забезпечує саме він. Дружина (яка, до речі, має український диплом філолога) працює продавщицею в супермаркеті. Їхня дочка - фактично, типова німецька дівчина - не здобула навіть закінченої середньої освіти, працює так само продавцем у магазині тканин. Її хлопець ніде не працює, його матір - прибиральниця. При цьому родина дівчини винаймає їм квартиру, вони мають машину і їздять відпочивати до Тунісу. Звісно, теж коштом батьків.

І така ситуація більш ніж типова для західного суспільства, яке все більше й більше стає споживацьким. Молодь цікавиться виключно пивом, наркотиками, плітками про зірок, одягом і машинами. Молоде покоління практично не читає, не знає інакшого кіно, ніж голлівудські блокбастери і театру інакшого, ніж шоу Брітні Спірз. Це я не до того, що Брітні - божа кара сучасного суспільства. Аж ніяк. Просто людина повинна завжди мати вибір, альтернативу масовій - так би мовити, "попсовій" культурі. Американці ж, чесно кажучи, переважно не мають жодного уявлення про існування такої альтернативи. Хто такий Моцарт, Декарт, Ван Гог? - Гм, можливо якісь європейські кінозірки?.. Це не перебільшення.

Американці прагнули охопити освітніми закладами якомога більшу частину населення - і вони свого добилися. Але ціною загальності освіти стала її зовсім незначна диференційованість. Індивідуальний підхід в американських школах практично відсутній, адже схиблені на рівності усіх і вся "янкі" просто бояться бути звинуваченими у... Хоча б у расизмі! Свого часу я, навчаючись за обміном у загальноосвітній американській школі, була шокована грандіозним скандалом, який влаштувала чорношкіра учениця (тупа як валянок, між іншим), звинувативши учителя в расовій дискримінації лише з тієї причини, що він поставив їй низьку оцінку за тестову роботу. От і стимулюй після цього обдарованих! Хіба що який-небудь баскетболіст має шанс отримати стипендію та вступити до коледжу поза конкурсом. Звісно, хай живе спорт! - але навряд чи успіхи на спортивній арені значно впливають на творчий та інтелектуальний потенціал нації. От і виходить, що американська молодь щорік тупішає.

Ось цікаві результати деяких опитувань. Наприклад, опитування Національного географічного товариства США виявило наступні факти: близько 85% молодих американців не знають, де знаходиться Ірак; лише 51% молодих американців змогли знайти на мапі Нью-Йорк; тільки 71% американців знайшли на мапі Тихий океан;

лише 89% американців змогли показати на мапі свою власну країну.

Опитування громадської думки в США показали, що американці значно більше обізнані про життя сім'ї Сімпсонів із однойменного мультфільму, аніж про першу поправку до Конституції. Лише чверть респондентів змогли назвати одну (!) з п'яти свобод, закріплених поправкою, тоді як імена щонайменше двох членів сім'ї Сімпсонів знає половина американців. До того ж імена усіх п'яти членів родини Сімпсонів змогли назвати 22% респондентів, а усі п'ять закріплених у Конституції свобод (свободу висловлювання, релігії, преси, зібрань і скарг) - лише один з тисячі респондентів! При цьому кожен п'ятий вважає, що право утримувати вдома домашніх тварин є однією зі свобод, що їх закріплено в Конституції.

А от за даними агентства Reuters, три чверті американців можуть із впевненістю назвати імена щонайменше двох гномів, які допомагали Білосніжці, тим часом як імена принаймні двох суддів Верховного суду США відомі лише чверті громадян.

Інше опитування виявило, що 57% американців відомо про те, що Гаррі Поттера придумала британська письменниця Джоан Роулінг, і лише 50% знають ім'я прем'єра Великобританії. Трохи більше 60% респондентів повідомили, що Гомер - це батько Барта з (уже згаданого) мультсеріалу "Сімпсони". Про те, що давньогрецький поет Гомер є автором "Іліади" та "Одісеї" згадали лише 20,5% опитаних. 60% опитаних вказали, що постійне місце проживання Супермена - вигадана планета Криптон, однак лише 37% відомо, що Меркурій - найближча до сонця планета.

Можна згадати й трохи давніше опитування, де респондентам пропонувалося обрати одну з двох можливих (уже сформульованих) відповідей на наступне питання : "На чиєму боці воювала Росія під час Другої світової війни?". Абсолютна більшість опитаних американців відповіли, що Росія воювала на боці фашистської Німеччини.

Ну а карта світу, укладена згідно з уявленнями пересічних американців про географію, вже давно гуляє просторами мережі і встигла насмішити чимало інтернет-користувачів.

Подібні процеси відбуваються (зі своїми, звісно ж, відмінностями та специфікою) і в інших країнах заможного Заходу. Дещо похитнувся навіть статус Німеччини з її давніми університетськими традиціями. Пам'ятаєте нашу знайому продавщицю з дипломом філолога? "Моя дочка не має вищої освіти, але це тому, що в університети взагалі йдуть лише нероби, які тільки й збираються, що штани просиджувати, а працювати не хочуть." No comments. Хороше виправдання.

І хіба дивно, що Захід так активно "смокче" наші "мізки"? Представники німецьких, американських, голландських, норвезьких компаній з руками і ногами виловлюють наших комп'ютерників, математиків, фізиків, біологів - тих, хто тут, в Україні, має перспективу працювати в рідному НДІ на мізерну ставку, тоді як зарубіжні компанії пропонують їм щонайменше втричі більші зарплати, які, втім, часто все одно залишаються меншими, аніж зарплатні їхніх "автохтонних" колег.

До речі, а чому ж у нас іще не так сильно запливли жиром мізки? Як не смішно, причиною є той самий "совок", на який ми так любимо вішати всіх собак. Не будемо вкотре обсмоктувати переваги та недоліки радянської системи, але фактом є те, що "законсервованість" совкової системи освіти сприяла формуванню досить потужної галузі викладання, що частково спиралася на традиції ще імперської вищої школи, та й до того ж ентузіазму нашим "ідеологічно підкутим" студентам і викладачам теж не бракувало. Зараз уся ця система продовжує рухатися по інерції, але вже добряче рипить і, як видно, от-от готова розвалитися. Наше прагнення вестернізації і модернізації може зіграти з нами поганий жарт. Потроху ми неухильно наближаємося до запозичення (наголошую: саме запозичення) західного way of life, а отже незабаром проблеми постмодерного суспільства доберуться і до нас. Звісно, значних економічних та соціальних успіхів найближчими роками чекати не доводиться, але проблема зниження якості освіти, проблема торгівлі науковими ступенями та знаннями тощо дається взнаки вже сьогодні. Отже, що далі?

А далі нам варто згадати про наших фріків, які в силу своєї ізольованості від масових тенденцій суспільства (штучної, щоправда, але це навіть краще - адже, значить, свідомої) залишаються дещо осторонь змальованих нами вище згубних тенденцій. У сучасному світі, власне, саме фріки читають, займаються мистецтвом, беруть участь у громадській діяльності, роблять часто по-своєму - а отже так, як і належить чинити людині.

Все, звісно, не так райдужно, адже такі "унікуми" справді часто "бавляться" наркотиками, страждають на депресії та виявляють асоціальну поведінку. То як бути з цим?

Сподіваюсь, я не надто шокую вас, якщо скажу, що подібні явища цілком закономірні. Адже суспільство ставиться до такої іншості, м'яко кажучи, несхвально і тому витримувати протистояння "я проти них" гідно буває важко. Тому й "трава", і суіцидальні нахили тощо. Утім, будемо справедливі, масі людей усі ці вади так само властиві, от тільки у їхньому випадку причинами найчастіше бувають нудьга або особисті проблеми.

То чому ж світ урятують саме фріки? Тому що рятувати цей соціум завжди необхідно, фактично, від нього самого (від цього ж соціуму тобто), а хто може зробити це краще, ніж люди, які свідомо себе з нього виокремлюють? Їхня асоціальність слугує для них джерелом нових ідей та креативного мислення. До речі, культ такої "креативності" у сучасній поп-культурі (спробуйте без креатіфф'а, приміром, влаштуватися на пристойну роботу) свідчить, перш за все, про намагання маси поглинути альтернативну культуру, адаптувавши попередньо її під себе. Але зауважмо, щоразу ці зусилля виявляються марними, адже "культура фріків" раз у раз вистрілює молодими пагонами, і маскульту доводиться поглинати все нові й нові ідеї. Власне, за рахунок цього й існує маскульт. Він живиться ідеями, пропонованими культурою альтернативною, адже без них він позбавлений творчого та продуктивного потенціалу, по суті - безплідний.

Ось таким чином фріки і рятують світ. Хочуть вони цього чи не хочуть, але масова культура і культура альтернативна утворюють своєрідний конгломерат, у якому забезпечують існування одна одної. Альтернативна культура неможлива без "попси", адже тоді альтернативою чого вона б була? А "попса" розвивається за рахунок альтернативи, живлячись її ідеями. Тому, на мою думку, в майбутньому інертне західне суспільство рухатиметься і розвиватиметься саме за рахунок креативних і "асоціальних" диваків - фріків, тим часом як маси та еліта й надалі гратимуться в свої політичні ігри.