А почалося все тоді, коли у далекому 1899 році перші консультанти стали допомагати учням середньої школи у Детройті визначитися з майбутнім фахом. Вже на початку ХХ сторіччя американський психолог Г. Мюнстерберг вперше склав та застосував відповідні тести для оцінки професійних здібностей людини. А в 1908 році Френк Парсонс заснував у Бостоні ціле бюро із керівництва вибором спеціальності. У цей же час з'являється новий розділ у науці - психологія професій.

Зараз курс Career Development (тобто розвиток кар'єри) вже став частиною освітньої системи. Він покликаний ознайомити з професіями дітей у віці від 5 до 14 років. Починаючи з так званих нульових класів, учні вивчають власні схильності і, з їх урахуванням, вже у такому юному віці можуть планувати кар'єру.

Подальше навчання розподілене на середню та старшу школи. Старшокласники навіть займаються у окремих корпусах. У старшій школі, яка за віком відповідає нашим 9-11 класам, провадиться спеціалізована освіта. Окрім мінімуму обов'язкових класів, учні старшої школи мають змогу обирати собі додаткові заняття самостійно. Такий попередній вибір підліткам допомагає зробити система тестування. Наприклад, тест Крейсі, який використовується і при відборі кандидатів на ту чи іншу вакансію, складається аж з 70 питань. У підсумку ви отримуєте детальний опис ваших індивідуальних рис характеру, сильних та слабких професійних сторін.

Коли учень визначив свої здібності, рівень фізичної та розумової підготовки, він має отримати якомога більше інформації про професії, з яких потім обиратиме власну. Тут і стають у нагоді вищезгадані додаткові класи. У більшості шкіл їх типовий набір складається з іноземних мов, образотворчого чи ігрового мистецтв, комп'ютерної техніки, видавничої справи та уроків праці. Професійні заняття розподіляються за двома фокусами інтересів: міжособистісні стосунки та роботи, не пов'язані з "людським фактором": як-то наука чи праця на відкритому повітрі. Та головне, що у майбутніх фахівців є реальна можливість спробувати себе у ділі - наприклад, пройти практику у дитсадку, лікарні або майстерні. Підлітки регулярно відвідують навчально-виробничі комбінати, де мають можливість обрати заняття за своїми схильностями. Якщо обрана спеціальність не сподобалася - не проблема, запропонують другу, а потім і третю. Головне, щоб схильності школяра та його уявлення про професію врешті-решт збіглися з вимогами обраного фаху. Це, за теорією Парсонса, і має гарантувати успіх.

Більше того, у кожній школі щомісяця проходить день відкритих дверей для зустрічі з потенційними роботодавцями. Не дивно, що американські учні набагато серйозніше та реальніше сприймають свої кар'єрні перспективи, аніж їхні українські ровесники. Їх від початку налаштовують на те, щоб витримувати жорстку конкуренцію на ринку вакансій.

Також у останні роки у США позначилася тенденція до тіснішої співпраці шкіл та ВНЗ. У вищій школі з'явився новий тип класів, які готують школярів до вступних іспитів. Більшість університетів зараховують гарну оцінку з цього курсу як початковий курс із відповідного предмету. Майже як в Україні - де у ВНЗ існує система підготовчих відділень чи кількамісячні курси. Однак, у нас підготовчі відділення і курси не заміняють шкільних занять - навпаки, посилюють навантаження на старшокласників.

Цікаво, що навіть при вступі до ВНЗ абітурієнту можна не визначатися з певним факультетом. Студент може обрати свою спеціалізацію лише наприкінці першого, а часом навіть другого курсу (нагадаємо, що для отримання бакалаврського диплому в США навчаються чотири роки, а кваліфікації "спеціаліст" там просто не існує). Конкретики при вступі вимагають лише найбільші університети країни, але й там, зазвичай, знаходяться шляхи переходу з факультету на факультет.

Профорієнтація не втрачає своєї важливості і при працевлаштуванні. Економісти США ще у 80-ті роки зазначали: якщо при наймі співробітників профвідбір не проводився, то "текучка" лише за рік сягне 50% від набраного штату. Американці залишають робочі місця через те, що розуміють свою непридатність до виконання службових обов'язків, або банальну незадоволеність. Разом з тим профорієнтація, на яку витрачається лише кілька відсотків від вартості перепідготовки робітника, дозволяє вдвічі зменшити кількість звільнених через ці причини.

Разом з тим, американська система освіти відома своєю тенденцією переоцінювати спеціальні знання та навички. Через це американські спеціалісти можуть вільно переходити з компанії у компанію, але посісти іншу посаду у одній і тій же фірмі для них набагато складніше. Дослідники також відзначають, що вузька спеціалізація гальмує процес створення нових товарів - адже для цього потрібно бути обізнаним і з досягненнями у суміжних галузях. Поряд з цим американські принципи найму персоналу практично не враховують тих, хто не має поглиблених знань у певній сфері, але готовий вчитися та опановувати нове.

Такий підхід спричинив появу жартів про те, що навіть для налаштування каналів на новому телевізорі американці викликають спеціального майстра. Орієнтація на вузькі галузі знань насправді робить навіть професіоналів безпорадними у питаннях, які для нас є цілком буденними. Саме тому в США і сьогодні цінують спеціалістів, які отримали вищу освіту "радянського" зразка - незважаючи на те, що профорієнтації у СРСР приділялося набагато менше уваги.