До Шевченківських днів ще лишилося трішки часу, а вся українська еліта щодуху, не шкодуючи здоров'я, сил і часу, з усієї, перепрошую на слові, дурі намагається втілити в життя безсмертні рядки класика і таки довести, що часи змінюються, а класика і тлумки лишаються незмінними. В одному з минулих номерів ми попереджували, що приклад пана Луценка, який від щирого серця з'їздив по пиці пана Черновецького, не лишиться без наслідування. І тут на тобі - така ланцюгова реакція пішла, що просто не знаєш, сміятися, чи плакати. Незаперечним лишається одне: такої цікавої країни в світі більше немає...
«Тату, я не директор птахофабрики, я працівник «Беркуту»...
Першими перейняли приклад міністра його підлеглі «знизу».
«6 лютого 2008 року в ужгородському ресторані "Деца у нотаря" група працівників "Беркут" чисельністю 20 осіб проводила банкет. У цьому ж закладі відпочивали працівники закарпатської ДАІ, які проводжали своїх кіровоградських колег.
Через певний час між працівниками правоохоронних органів зав'язалася бійка. На щастя для відвідувачів закладу, вартові порядку з'ясовувати відносини вийшли у двір ресторану.
Водночас працівники ДАІ викликали підмогу, і до ресторану оперативно підтяглися додаткові бійці. "Беркут" викликав свій черговий наряд, а також інших працівників, які також приїхали і налягли на працівників ДАІ. Тоді на допомогу "Беркуту" прийшов громадянин України Л., який постійно проживає в Празі і також брав участь в банкеті. За його дзвінком до ресторану підтяглися незнайомці з бейсбольними бітами, які почали "товкти" міліціонерів.
Наприкінці приїхали представники спецпідрозділу "Сокіл" і всіх розігнали»
Як каже народна творчість, «а потім прийшов лісничий і всіх розігнав»...
Для уточнення: з боку «Беркута» і ДАІ в мордобоїську брали участь понад 100 осіб.
Ця весела новина з'явилася в українських ЗМІ майже через тиждень після події.
Потім начальник Державного департаменту ДАІ МВС України Сергій Коломієць - прошу запам'ятати цього пана, в історії українських владних бойовиськ він ще з'явиться - заперечив факт бійки між співробітниками ДАІ та "Беркуту" в одному з ресторанів Ужгорода. Мовляв, нічого такого не було, це все громадянин Л. - спробував когось побити, але в нього нічого не вийшло.
Далі вийшов на публіку з коментарями славний герой сучасного українського епосу, пан Луценко. І сказав от таке:
«Міліція - не ангели. Але в міліції є система готовності до щоденного подвигу, і не треба судити про діяльність правоохоронних органів через призму окремих її представників".
Інцидент, як і годилося, «зам'яли», винних не знайшли.
Але на цьому історія не скінчилася.
Не пройшло і тижня з часу бійки між славними охоронцями порядку, як країну вразила інша новина - у Верховній Раді спікер Арсеній Яценюк покусав депутата Нестора Шуфрича. Нічого важливого не відкусив, але відчуття свята у всієї країни таки залишилося.
"... Нестор Шуфрич діловито приступив до відкручуванню спікерських мікрофонів. Перший він відкрутив успішно. Арсеній Петрович був просто шокований і схаменувся тільки, коли Нестор Іванович почав демонтувати другий мікрофон. Тут спікер чинив опір, між двома чоловіками почалася коротка сутичка. Що в ній сталося - вкрито туманом. По Раді пізніше розповсюдились чутки, що в запалі Яценюк укусив Шуфрича за руку (спочатку це підтверджували навіть в оточенні останнього)".
"Правда, незабаром сам Нестор Іванович все спростував. "Ніхто мене не кусав. Це виключено", - заявив він, ховаючи руки в піджаку. Правда, "регіонал" Владислав Лук'янов, який був присутній неподалеку, стверджує, що укус був і навіть бачив його сліди на руці у Шуфрича. Про це депутат нас повідомив телефоном і при цьому в трубці на задньому фоні чувся крик Шуфрича: "та не говори про це журналістам"» - пишуть українські ЗМІ.
Однак на цьому пригоди Яценюка, Шуфрича і начальника ДАІ тільки почалися.
Руки і ноги
Не пройшло і кількох днів, як пан Шуфрич з друзяками поїхали визволяти із слідчого ізолятора екс-міністра Миколу Рудьковського. До того славного місця Рудьковсього посадили за те, що він за державний кошт їздив з екс-«Міс-Україна» до Парижу.
Після відвідин Шуфрича в українських ЗМІ з'явилося повідомлення наступного змісту:
«Праву ногу депутата Шуфрича було ушкоджено у зв'язку з тим, що на неї впустили машину депутата Лук'янова з самим Лук'яновим усередині. Нестор Іванович отримав пошкодження зв'язок ступні з крововиливом, йому наклали гіпс.»
Цю всю цікаву річ впродовж дня кілька разів повторювали по телебаченню, щоправда, ніхто не уточнював, хто ж саме жбурлявся оцим самим авто «з Лук'яновим всередині» і поцілив по нозі Шуфрича. Ім'я героя нація не дізналася, однак чергова серія цирку народ таки потішила.
А далі настала черга спікера Яценюка скаржитися на безлад в державі. В результаті навіть найстаріші українські бабусі дізналися, що означає суто американський жест із демонструванням середнього пальця.
Під час наради високих чинів, яку згодом неодноразово - з величезною втіхою - демонструвало в ефірі українське телебачення
«Минулої суботи я їхав за кермом і перед машиною, перетинаючи дорогу, створюючи аварійну ситуацію, з'явився джип. Після цього УГО включило спецсигнали для того, щоб машині поступилися дорогою, але дорогою не поступилися.
Я щиро думав, що він просто не бачив автомобіля, а потім цей джип здає управо, у нього опускається вікно, звідти витягується рука і показується середній палець - тобто видно, що людина дивиться американські фільми».
«Героєм», який наважився вказати Яценюку на його місце в житті таким цікавим способом, виявився заступник начальника "Кобри", спецпідрозділу ДАІ. Він, щоправда, потім, стверджував, що нічого Яценюку не показував - так просто руку розминав, пальці затерпли... Однак країна, а з нею разом і Віктор Андрійович, заступнику начальника не повірили. Пан Ющенко, зокрема, почав вимагати від Луценка звільнити не лише заступника начальника «Кобри», а й самого начальника, а разом з ним - ще й начальника ДАІ.
Луценко, між іншим, начальника ДАІ звільняти не хоче. Щоправда, цього разу з його боку чомусь не було заяв на тему «начальник ДАІ - теж людина, а не ангел», як то було після бійок беркутівців-даїшників, чи самого Луценка з Черновецьким.
Після цього в інформаційному просторі країни почали з'являтися захисники вказаних начальників. Деякі з них натякали, що ДАІшники не лише Яценюку - вони всім таке показують, не можна через такі речі начальство розганяти, бо взагалі нікого не лишиться в правоохоронних органах...
Народна самооборона
А тим часом, поки правоохоронні органи з'ясовують між собою стосунки, простим смертним доводиться рятуватися власними силами.
Минулого тижня у київському метрополітені за п'ять хвилин до півночі у вагон, що зупинився на станції "Славутич", вбіг чоловік із закривавленими руками і почав погрожувати пасажирам ножем.
Пасажирам вдалося самостійно обеззброїти порушника і вивести його з вагону.
Мій колега саме сидів у сусідньому вагоні - повертався додому з роботи. Розповідав, що поїзд стояв на станції хвилин п'ятнадцять. «Добровольці» з пасажирів виводили того порушника хвилин 10. Хтось з пасажирів у вагоні стріляв. Весь той час, поки поїзд стояв, а пасажири давали раду з порушником, на пероні не з'явилося жодного представника правоохоронних органів - стріляла у вагоні явно не міліція.
Потім порушника ще добряче потовкли на станції. Після того, як поїзд від'їхав, троє чоловіків, що скрутили порушника, залишилися на станції, чекаючи на міліцію.
Фізичних пошкоджень не отримав жоден пасажир. Причини нападу і подальша доля порушника так і залишилися невідомими...
Вказівка зверху
В ті ж самі дні на саміті країн СНД сусідній президент - Володимир Путін взяв та й оголосив цей рік в СНД «Роком літератури». Та ще й закликав читати і шанувати класиків.
Тож для тих, хто класику трішки підзабув, нагадую:
«Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо -
Аж загуло!.. а той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
"Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а, а, а".»
(Т.Шевченко, «Сон»)
Таки що не кажіть, а класика - то справа вічна...
лист до редактора
версія для друку
