Знайомий знайомих моїх знайомих перед Новим Роком всіх своїм друзям, родичам і знайомим розсилав мейлом привітання наступного змісту. «Шановний .... . Минулого року ви мені бажали щастя, радощів, кохання, здоров'я і багато грошів. Мушу вам повідомити, що нічого з того не справдилося, тому тепер я приймаю вітання тільки у вигляді грошей, подарунків і цінних бандеролей». Якщо у вас теж не справдилися святкові побажання - не поспішайте з висновками. Адже різдвяні свята ще не закінчилися, тож новорічні дива ще мають шанс статися саме з вами.
Адже де-де, а в Україні достеменно знають: якщо на Новий рік Дід Мороз (Санта-Клаус і т.д.) до вас не дійшов - то він ще дуже навіть може дійти до вас на Старий Новий рік, в ніч з 13 на 14 січня. Тож якщо ви ще не сідали писати листа льодяному дідові кудись в Лапландію чи в Киргизію - то у вас ще є трошки часу....
До речі, під кінець 2007 року поштові служби тільки-но спромоглися перерахувати, скільки листів було надіслано бородатим дідам в червоному обладунку позаминулого, 2006 року.
«Всесвітня поштова спілка повідомила, що 2006 року Санта-Клаусу, Діду Морозові і подібним персонажам було надіслано понад шість мільйонів листів і листівок...
У багатьох випадках відправниками листів є діти, котрі у графі «адреса» пишуть щось на зразок «Північний Полюс. Санта-Клаусу». Поштові служби багатьох країн відправляють їх назад із позначкою «адресат невідомий». Однак деякі поштові служби діють інакше. На листи Діду Морозові відповідають, надсилаючи листівку у відповідь, у Канаді та Франції (2006 року одержали понад мільйон таких листів), у Великобританії й у Фінляндії (приблизно по 750 тис.), у Німеччині (відповідно 500 тис.), Португалії (255 тис.), Іспанії (232 тис.), Швеції (150 тис.), Австралії (117 тис.), Новій Зеландії (110 тис.), Ірландії (100 тис.), Словаччині (85 тис.), Швейцарії (18 тис.), Австрії (6 тис.), Україні (5 тис.), Польщі (3 тис.), Болгарії (500). За Санта-Клауса відповідає і поштова служба США, яка не веде подібної статистики. Деякі поштові служби прикладають до листівки невеличкий сувенір.
Найчастіше послання Санта-Клаусу діти відправляють у Фінляндію (листи приходили зі 150 країн), Францію (126), Німеччину (80) та Словаччину (20). Як відомо, Фінляндія створила офіційний офіс Санта-Клауса (Йолопуккі) неподалік міста Рованіємі, розташованого поблизу Полярного кола.
Канадська пошта відправляє листівки у відповідь 26 мовами, німецька - 16-ма. Французькі поштарі повідомили, що 2007 року спеціально найняли кілька російськомовних працівників, щоб відповідати на листи Перу Ноелю, відправлені з Росії.
У США є міста, куди можуть потрапляти такі послання: це місто Північний Полюс (штат Аляска, 1,8 тис. жителів), два містечка з назвою Санта-Клаус (в Індіані, із населенням 2,3 тис. чоловік і в Джорджії, де проживають 245 осіб)»
(Дзеркало тижня)
Між іншим, перед самим Новим роком експерти з шведської інженерно-консалтингової фірми SWECO розрахували з погляду логістики найімовірніше місце проживання казкового діда. Експерти заявили, що найзручніше, мабуть, дідові було би жити в Киргизії. А раз найзручніше - значить, він там і живе. Киргизькі чиновники, між іншим, за цю звістку дуже радо вхопилися - треба ж якось піднімати туріндустрію. Навіть одну з гір Тянь-Шаню назвали іменем Діда Мороза. Тож якщо писати листа Діду Морозу саме в Киргизію - його обов'язково мають передати адресату. А оскільки Киргизія, як і всі пост-радянські країни, добре знає, що таке «Старий Новий рік», то там обов'язково зрозуміють, що з листом ви хоч і затрималися, але ще не спізнилися...
Головне - не потрапити під час святкування Старого Нового року в ряди іншої статистики - якою днями світ налякала Всесвітня організація охорони здоров'я.
«Українські діти та молодь споживають алкоголю найбільше у світі порівняно зі своїми ровесниками із інших країн. Друге місце, за даними Всесвітньої організації здоров'я, у рейтингу споживання алкоголю серед дітей та молоді посідають ізраїльтяни.
Такі дані містяться в новому дослідженні Всесвітньої організації здоров'я. У рамках дослідження науковці опитали понад 200 тисяч учнів 5-го, 8-го та 10-го класів із 41-ї країни світу.
Перше місце посідає Україна, де 40 відсотків підлітків вживають алкогольні напої принаймні раз на місяць. На другому опинилися молоді ізраїльтяни з 28 відсотками любителів алкогольних напоїв. Третє місце посіла Чехія. Російські школярі та підлітки зайняли 15 сходинку, а замикає список Ісландія та Ірландія.»
(Кореспондент.нет)
Коментарі до цієї новини в інтернеті теж можна побачити досить таки цікаві, як от, наприклад, ось цей:
«Був я в Чехії. Абсолютно цивілізована країна, в якій за тиждень мого перебування жодного разу на вулицях не побачив п'яних компаній.
В опитуванні свідомо хибно розставлені акценти. Бухати і вживати - досить різні речі. Відомо що в невеличкій кількості алкоголь корисний для здоров'я. Тому в тій же Чехії, хворим на гастрит прописують 50 грамів в день Бехерівки. А серед школярів цей діагноз в кожного третього. А зі слів людини, яка живе в Чехії не один рік, - чехи пиво не вважають як алкоголь, тому батько й мати синові-школяру не заборонять випити з ними трошки пива.
Не дивлячись на все це п'янство там на низькому рівні. І показники смертності далеко не найгірші.
Автори дослідження просто маніпулюють отриманими даними. Треба рахувати за кількістю відвідувачів витверезників та за цирозом печінки, а не за періодичністю вживання.»
До того, зрозуміло, можна було б додати цілу промову з приводу того, що «є брехня, є велика брехня, і є соціологія», плюс ще одну невеличку промову з приводу звички західних вчених робити «наукові дослідження» на основі опитувань. Питання склали, людей опитали - і будь-ласка, от вам, маєте наукове дослідження, шановні грантодавці, давайте гроші на розвиток теми. Саме от так, одним реченням, майже без розділових знаків.
А те, що соціологічні дослідження, м'яко кажучи, далеко не завжди можна використовувати для збору достовірних наукових даних - про то грантодавцям, журналістам і широким масам громадськості знати не обов'язково...
Втім, грець з ними, з тими соціологами.
У коментарях до цієї цікавої новини була ще одна слушна думка - про роль телевізійної реклами у вихованні української молоді. Точніше - роль реклами алкоголю. Це в США людина з чаркою і цигаркою на газетних шпальтах - крамола, на щастя, хоч тут держчиновиники, нехай трошки і запізно, але таки зрозуміли, що здоров'я - дорожче, ніж прибутки від податку на рекламу.
Але українським чиновникам до цієї думки - як до Москви на четвереньках, і з цієї причини в Україні реклама алкоголю скоро набуде рис стихійного лиха.
Почну здалеку. Цього року випала мені нагода споглядати по телевізору аж цілих два новорічних привітання - одне від українського президента, інше - від сусідського, того що за московським часом живе.
При всіх недоліках російської держави привітання в них вийшло досить пристойним. Привітання глави держави, потім - годинник на екрані відраховує 12, бій курантів (всі 12 разів, ми рахували), під який дружно загадує бажання вся країна, потім - гімн, потім - новорічні пісні.
Тобто, на перший погляд, нічого особливого.
Зовсім нічого - якщо не порівнювати з цією ж процедурою на українському телебаченні годиною пізніше.
Віктор Андрійович вітав країну не до «за 12 дванадцята» -- ні, він вітав країну до 12-01. Ну але то вже дрібниці - з часом у Глави української держави завжди були своєрідні стосунки - то той час занадто поспішає, то він навпаки ледве тягнеться...
Але те, що було далі, цензурними словами охарактеризувати вкрай важко.
Відразу після привітання на екрані мигнуло намальоване зображення новорічного годинника.
Якщо докласти деяких зусиль, то організаторів новорічного дійства можна спробувати зрозуміти: де ж ти в новорічну ніч в Україні знайдеш справжній новорічний годинник, який би бамкав дванадцять. Це ж, перепрошую, треба підняти найвагомішу частину тіла і піти пошукати... А хіба їм до того?
Але це був ще не найбільший «глюк» -- далі було більше.
Після того, як на екрані мигнув отой паперовий годинник, по телевізору стартувала РЕКЛАМА ГОРІЛКИ. Вдумайтеся в сенс цього, як тепер модно казати, «новорічного месиджу»: замість бою курантів і державного гімну - реклама горілки.
Це, мабуть, для тих, кому набридло шампанське, країна і всі держчиновники з Главою держави разом - а як інакше цей месидж зрозуміти?
Ба більше - минулого року було те ж саме - реклама горілки стартувала раніше, ніж почався Новий рік. Але тоді ще жевріла надія на те, що ми просто невдало вибрали канал. А виявляється, це не помилка - це тенденція...
Єдине, що втішає - це те, що ще буде Старий Новий рік, який можна буде зустріти подалі від телевізора і поближче до міського годинника - щоб встигнути загадати бажання до того часу, поки там, вгорі, пробамкає дванадцять....
P.S. А потім, між іншим, буде Водохреща - і всі охочі зможуть булькнути в крижану воду, щоб вилізти звідти розумними, щасливими та сповненими терпіння і натхнення. І це святкове диво, між іншим, цілком в наших руках. Адже крижана вода - потужний стресовий фактор, який посилює початкові установки, подані індивідуумові перед процесом пірнання. Кажучи людськими словами, з якими думками про себе ти в ту воду пірнеш - таким ти звідти і вилізеш... Головне - навіть краєм сірих звивин не припускатися думки про можливість вилізти хворим, дурним і злим. Такого в Різдвяні свята просто не може бути... :)
лист до редактора
версія для друку
