До Нового року та Різдва залишилося ще трошки часу. Однак передчуття свята вже відчувається в повітрі, його навіть можна ненароком побачити у відблисках ялинкового дощику в магазинах чи у сяйві іграшок на міських ялинках... І починаєш чекати чогось доброго і радісного навіть від теленовин :) Якщо докласти трошки зусиль - можна таки справді їх знайти. Знайти хороші новини...
Як не дивно, але іноді такі очікування справджуються. Принаймні, частково. Для прикладу, от днями одне з українських видань - журнал «Кореспондент» -- порахувало, що українські дівчата-моделі на Заході вже почали заробляти на рівні зі своїми американськими та європейськими колегами.
«Гонорари співвітчизниць досягли рівня гонорарів західних зірок - $50 000 в день..
У межах $ 35-40 тис. коливаються одноденні гонорари Валерії Шеремети, Марії Маркіної і Олени Османової з київського агентства L Models і, згідно рейтингу авторитетного міжнародного сайту Models.com, займають відповідно 39-те, 46-те і 48-ме місця в ТОП-50 кращих моделей планети
Близько $50 000 заробляє Наташа Гоций із столичного агентства Karin MMG. Стільки ж отримує бразилійка Жізель Бюндхен, яку називають однією з найбагатших топ-моделей світу. Їх рекорди побила Сніжана Онопко з модельного агентства зі світовим статусом DNA New York - 13-те місце і не менше $ 60-70 тис. за один вихід на подіум. Рівно в два рази менше коштує вихід 31-річної зоряної афроамеріканки Тайри Бенкс.
Лише за один сезон в світову десятку-2007 кращих моделей-новачків за версією сайту журналу Vogue злетіла Марія Тільна, 17-річна харків'янка (ріст 180 см і вага 51 кг). Головним козирем Тільної сталі її гігантські, на пів обличчя очі. "Ельф з України", - охрестили школярку європейські оглядачі.»
Будемо сподіватися, що в Україні ця звістка викличе трошки іншу реакцію, ніж у сусідній Росії. Там Наташу Водянову - супермодель світового рівня із бідної сім'ї, котра зуміла підкорити світовий подіум завдяки своїй праці і впертості - не надто люблять. Швидше заздрять. В Україні донедавна супермоделей більше жаліли. Адже справді на Марію Тільну без жалощів дивитися важко. Колись англійці називали Кейт Мосс влучним прізвиськом - «Нагодуй мене!». Але наша Марія за цими параметрами лишила Мосс далеко позаду...
Будемо сподіватися, принаймні гонорари Марії втішать українських глядачів. Принаймні, вони достеменно знатимуть, що такою худенькою дівчина є не через те, що не має що їсти...
До речі, 28 грудня - під самий Новий рік - у цієї нашої найшвидшої зірки-моделі день народження. 18 років - то, однак, цілком солідний вік.
До речі, більшість модельєрів і дизайнерів так замальовують нашу Марійку і підкреслюють їй очі, що дівчина стає більш подібною на «зелених чоловічків», ніж на звичайну людину. В таких випадках оглядачі починають пов'язувати феномен популярності моделі з «настанням епохи Водолія». Хоча з нормальним макіяжем - цілком гарненька дівчина, от тільки захуденька...
Інша новина із серії «про наших у світі» трошки радісніша.
Група АтмАсфера увійшла до п'ятірки кращих колективів світу і зайняла четверте місце в суперфіналі фестивалю "The Global Battle Of The Bands-2007", який проходив в Лондоні.
«Жюрі назвало переможцем групу Boys in the Band з Фарерських Островів.
Спочатку наші музиканти успішно подолали відбірковий тур в клубі Underworld, після чого вишли на сцену концертного майданчика Electric Ballroom, де зустрілися 15 кращих команд з різних країн, претендентів на головний приз - 100 тисяч доларів і світовий тур.
Фінал національного конкурсу The Global Battle Of the Bands 2007 відбувся в неділю, 4 листопада, в київському клубі "Бінго". Відбіркові концерти пройшли в Києві, Одесі і Ужгороді. 62 групи з 20 міст України боролися за путівки в Національний фінал.
Першими серйозними виступами групи АтмАсфера були фестивалі "Червона Рута - 2005", на якому група стала лауреатом. Весною 2006 року група стала фіналістом фестивалю "Музичний Острів - 2006" .»
Все ж таки є користь з наших фестивалів. Не тільки українським журі їхні переможці подобаються. От тільки тривожить те, що серед широкої української публіки про цю групу навряд чи хто чув.
Навіть не хочеться думати про те, чи знає про цю новину хтось в Українському міністерстві культури. Не хочеться - і все. Навіщо псувати передсвятковий настрій?
Ліпше подумати про щось хороше - наприклад, про подарунки. Не про свої, зрозуміло, -- про них думати ще зарано. А от про те, що подарувати найближчим людям, думати варто вже. І над цим, до речі, починають задумуватися не лише прості смертні, а й журналісти. От, для прикладу, одне з видань навіть склало рейтинг речей, які не варто класти під різдвяну ялинку.
«Як показало нове дослідження, люди погано розбираються у різдвяних подарунках і воліють загортати в красиве упакування непотрібні речі. Нещодавно був представлений рейтинг найбільш безглуздих, недоречних і просто ганебних подарунків, які людям доводилося одержувати на Різдво.
Перше місце було віддано секс-іграшкам, за ними йдуть пігулки для схуднення, книги із психології і засоби особистої гігієни (тампони, прокладки і т.д.), повідомляє The Herald Sun.
Як розповів власник одного із секс-шопів, на передодні Різдва попит на секс-іграшки різко зростає - пари воліють дарувати один одному саме товари для дорослих.
Психолог і сексопатолог Марі Тейлор зазначає, що секс-іграшки і пігулки для схуднення - це занадто особисті подарунки, тому не варто складати їх під різдвяну ялинку.
У рейтингу безглуздих подарунків стриптизерка посіла п'яте місце, на шостому опинився чоловічий одяг, який для чогось дарували жінкам. Сьому позицію займає подарована без попередження домашня тварина.
Також дослідники встановили, скільки готові витратити австралійці на різдвяні подарунки. На презент чоловіку/дружині респонденти готові витратити 220 доларів і лише 180 доларів на подарунок другові/подрузі. 100 доларів середній австралієць готовий витратити на батьків, а для кращого друга, тітки і дядька йому не шкода лише 35 доларів.
60% опитаних зізналися, що підтримують традицію передаровування подарунків. Більше половини респондентів повідомили, що вручали кому-небудь презент, отриманий раніше від іншої людини.
У випадку, якщо Різдво підкралося непомітно, і людина не встигла придбати подарунки, то найкращою відмовкою, відповідно до опитування, є фраза: "Я хотів зробити тобі особливий подарунок, тому мені довелося його замовити. Тобі його доставлять якщо не сьогодні, то завтра".
Втім, то Австралія, вони там, як стверджує український народний гумор, «все життя на голові ходять». І чим їм, тим австралійцям не сподобався подарунок, матеріалізований у формі книги з психології - важко зрозуміти.
Втім, найважливіше в подарунках - це не те, ЩО дарувати, і ЗА СКІЛЬКИ. Найважливіше - КОМУ дарувати. І, зрозуміло, ЯК дарувати. Чи «з примусу», чи за звичкою, чи для того, щоб людина не образилася... Всі ці перераховані причини подарунків, зрозуміло, не «найбезглуздіші» -- бувають і гірші. Але все ж таки, подарунок «за звичкою» -- це не зовсім різдвяний подарунок. Точніше - зовсім не він. Адже Справжній Різдвяний Подарунок дарується тільки людям, яких ви любите - і тільки від щирого бажання хоч раз у рік побути в ролі Санта Клауса.
От саме тут якраз час сісти десь біля міської ялинки і поміркувати: а чи є біля вас такі люди, для яких хочеться братися за роль дядька в червоній шапці і класти під ялинку щось хороше... І чи достатньо уваги Ви їм, цим найдорожчим у світі людям, приділяєте у проміжках від одного Різдва до іншого...
Адже часто ми, захищаючи свою ніби-то свободу, намагаємося відокремитися від рідних і близьких. Уникаємо офіційних стосунків чи буденних сімейних посиденьок - під тим же ж приводом. Мовляв, щоб не пиляли, не діставали, і взагалі... І саме перед Різдвом варто було би при світлі ялинкових вогників подумати: можливо, єдина свобода, котру людина справді має - це свобода дарувати себе комусь іншому. Дарувати свою увагу, терпіння, натхнення - і навіть свої бурчання і повчання. Адже самотність може вберегти від сварок і довгих та нудних пошуків компромісу - але яка користь від того, що ти можеш вільно висловлюватися, якщо тебе чують тільки голі стіни?..
Ми прагнемо бути сильними і незалежними - а отримуємо тільки самотність, цілу купу нероздарованого душевного тепла та кілограми невитраченої ніжності. А тепло і ніжність - зрештою, як і інші солодощі - з часом псуються. І ліпше не чекати, поки це місце в душі посяде відчуття надаремне витраченого часу...
Набагато краще - спробувати прямо вже дарувати тепло і ніжність тим, хто біля тебе. Навіть якщо вони на перший - а можливо, навіть на сотий раз - не зрозуміють благих намірів, а то й налякаються. Не може ж бути все - і відразу. До речі, для попередження таких випадків разом з ніжністю і теплом бажано відшукати в себе стратегічно важливий запас терпіння. Так, про всяк випадок. Хто сказав, що Санта Клаусом бути легко?
Якщо раптом після таких роздумів виявиться, що перелік отримувачів подарунків від вас як від в.о. Санта Клауса збільшився ну хоч на кілька пунктів...
І що перелік найдорожчих людей - без яких Вам справді в світі кисню трошки не вистачатиме - таки поповнився...
І якщо Ви справді серйозно вирішите відновити справедливість і подарувати всім цим людям частинку себе і своє уваги...
То тоді можете себе привітати: час на читання цієї статті Ви витратили не даремно.
лист до редактора
версія для друку
