Білий дім - постійна робоча резиденція президента США - знаходиться в самому серці Вашингтону - на Пенсільванія-авеню.

Ділянку для будівництва Білого дому вибрав перший президент США Джордж Вашингтон, котрий підписав акт конгресу, де було наказано звести резиденцію американського уряду "на відстані не більше 10 миль від річки Потомак". У 1791 році був оголошений конкурс на кращий проект нової резиденції президента США, в якому переміг американський архітектор ірландського походження Джеймс Хобен.

Перший камінь фундаменту майбутньої президентської резиденції був закладений 13 жовтня 1792 року. Через вісім років Президент США Джон Адамс і його дружина, перша леді Абігайль Адамс, стали першими жителями Білого дому.

Одна з найвідоміших легенд, пов'язаних зі Східною Залою - історія про те, як Абігайль Адамс сушила в ньому білизну на мотузці, оскільки будівництво Білого дому ще продовжувалося і спеціального приміщення для прання не було.

А ось гігантське ліжко рожевого дерева, куплене першою леді Америки Мері Лінкольн для гостьової кімнати, покрите покривалом, зв'язаним іншою першою леді, Грейс Кулрідж, нещодавно стало предметом політичного скандалу. Розповідають, що Біл Клінтон в подяку за щедрі винагороди пропонував своїм політичним жертводавцям поспати в "ліжку Лінкольна". Втім, сам Лінкольн, як відомо, жодного разу не скористався цим розкішним ложем.

До 1800 року будівлю вже повсюдно називали Білим домом, оскільки, оздоблена білим вірджинським пісковиком, будівля різко виділялася на тлі складених з червоного граніту навколишніх домів. У пресі вислів "Білий дім" вперше з'явився у 1810 році в балтиморській газеті "Віг", а в 1902 році Теодор Рузвельт офіційно закріпив назву "Білий дім" за президентською резиденцією у Вашингтоні.

У 1814 році резиденцію американського президента пограбували і підпалили британські солдати, а стіни будівлі потім фарбували білою фарбою. Тоді уціліли лише камені фундаменту - вони пам'ятають ще Вашингтона, який сам не жив в особняку, але спостерігав за його будівництвом. А ось меблі в стилі ампір, куплені після пожежі в паризьких майстернях, що забезпечували палац Наполеона Бонапарта, дотепер є мовчазними свідками політичної історії Америки.

Проте незабаром будинок відремонтували і трохи модернізували під керівництвом автора проекту Хобена. В ході реконструкції були додані західна і східна тераси, а також південний портик напівкруглої форми і північний портик з колонадою. У XIX столітті будівлю періодично ремонтували, проте ніяких істотних змін не проводилося. Лише замінювався інтер'єр і вводилися технічні досягнення: електрика, телефон і т.п.

У 1948 році за президента Гаррі Трумена було виявлено, що головна будівля потребує капітального ремонту. Повна реконструкція всієї внутрішньої обробки зайняла чотири роки, зовнішній вигляд Білого дому був збережений.

Кожна президентська сім'я залишила в ньому частинку свого побуту. Тут зберігають цукерничку Марти Вашингтон, срібний кавник Абігайль Адамс, туалетний столик Елеонори Рузвельт. Найзначніший слід в історії Білого дому залишила Жаклін Кеннеді - мабуть, жодна перша леді Америки вже ніколи не зможе змагатися з нею в цьому. В'їхавши в запущений на той час особняк, вона порівняла палац з будівлею КДБ на Луб'янці. "Тут холодно і похмуро. Обстановка виглядає так, ніби її купили на дешевому розпродажу", - вона поспішила наповнити особняк кращими зразками меблів XVIII-XIX століть, вмовила музеї США подарувати Білому дому 150 старовинних картин, купила у Франції нечувано дорогі штори ручної роботи, відреставрувала все, що могло бути відреставровано. У своєму прагненні зробити палац розкішною резиденцією Жаклін не зупинялася ні перед чим: коли вона побачила шпалери XIX століття з дому-музею в Мериленді, ці шпалери тут же були зняті із стін і відправлені до Вашингтона. За її бажанням історичні кімнати палацу змінили колір. Червона кімната стала темно-вишневою, Зелена набула кольору лікеру шартрез, а овальна Блакитна кімната стала білою. Тільки коли в Білий дім в'їхала Хілларі Клінтон, Блакитна кімната знов повернула собі свій глибокий сапфіровий колір.

Зараз Білий Дім займає площу близько 7,2 гектарів. У ньому 6 поверхів (два з них підвальні), 132 кімнати, 32 ванних кімнати, 147 вікон, 412 двері, 3 ліфти, 7 сходових кліток. Основна будівля дотепер залишається житловим приміщенням, де знаходяться апартаменти президентської сім'ї, інтер'єр яких витриманий в стилі XVIII і XIX століть. Всі президентські адміністративні приміщення "зібрані" в західному крилі. Саме там знаходиться Овальний кабінет, де американськими президентами було ухвалено немало рішень, що визначають долю Америки, а іноді і всього світу.

"Я молюся за те, щоб небеса послали всі кращі дари цьому дому всім, хто згодом тут житиме. Хай під цим дахом правлять тільки чесні мудрі люди". Ці слова з листа президента Адамса його дружині Абігайль називаються "молитвою Білого дому", вони вигравійовані на кам'яній дошці в Державному обідньому залі.

20 січня 2001 року в Білий дім в'їхав 43-й президент США Джордж Буш-молодший. У Білому домі зробили косметичний ремонт, підфарбували стіни і поміняли обстановку Овального кабінету. Джордж Буш розпорядився покласти на підлогу цієї кімнати кремовий шерстяний килим з президентським друком. Жовті "клінтонівскі" дивани в тонку вишневу смужку змінили на інші, оббиті вже простою кремовою парчею з ледве помітним малюнком. Тепер вся обстановка Овального кабінету витримана в світлих золотисто-кремових тонах. Проте новий президент побажав залишити в кабінеті знаменитий письмовий стіл, виконаний з дерева англійського вітрильника "Резолют", який в 1880 році подарувала президенту США британська королева Вікторія. Стіл вважається історичною реліквією, якою користувалися Джиммі Картер, Рональд Рейган і протягом декількох місяців - Джордж Буш-старший.

Білий дім - це активно функціонуючий урядовий центр. У рік тут бувають понад 216 тисяч офіційних візитерів, більше, ніж 18 тисяч гостей. Це єдина в світі резиденція діючого глави держави, відкрита для доступу широкої публіки. Щодня в цей незвичайний музей приходить на екскурсії 6 тисяч чоловік.