Страх перед вірусами і хворобами людство переслідує чи не з народження. Схоже, нам найближчим часом доведеться давати собі раду і з вірусами – і зі страхом перед ними.

Захистом людства від болячок у той чи інший спосіб займалися майже всі релігії світу – і робили це і з різним рівнем успішності, і з різним рівнем жорстокості. Для прикладу, в Старому Завіті згадується закон, за яким дівчат, зґвалтованих за мурами міста, вбивали, а зґвалтованих у місті – лишали жити. А все тому, що за мурами міста вирували епідемії найрізноманітніших болячок, зокрема і тих, котрі передавалися статевим шляхом – от в такий спосіб міста і намагалися захистити своїх мешканців від поширення хвороб…

Через кілька сторіч після того християнські ченці частенько на собі перевіряли безпечність для життя тих чи інших продуктів – і вже потім рекомендували чи не рекомендували то вірянам. Та й самі традиції постів, як ми вже неодноразово писали, дивним чином позитивно впливають на здоров’я – хоча про користь голодування для організму офіційна наука почала говорити тільки порівняно нещодавно.

Часи змінюються – і між людиною та хворобою вже давно стоять не закони чи релігійні заповіді та ритуали, а медики і вчені. І, будьмо відверті, з іншого боку хвороби в наш час теж частенько стоять медики і вчені…

За великим рахунком, в цій комбінації якраз бракує тої давньої складової – участі, грубо кажучи, речника Бога на землі, або, якщо хочете, хоча б просто духовно авторитетної людини. Хоча б для того, щоб у одних вірян не виникало бажання вбивати ймовірно заражених співгромадян – а в інших вірян не виникало бажання створювати віруси, і в такий спосіб змушувати людство розпочинати перегони вірусної зброї.

Звісно, вірусна зброя – це трохи безпечніше, ніж зброя ядерна, принаймні, наступному людству може хоч планета від нас залишиться. Але якось би дуже не хтілося б, щоб наступні господарі планети знову мусіли би все починати спочатку ледь не від мавпи…

А шанси такі, на жаль, є.

Барселона. Вуличне графіті іспанського художника італійського походження TVBoy, фото з його ж Instagram

Почнімо здалеку.

Мережею майже зі швидкістю вірусів передаються посилання на роман американського фантаста Dean Ray Koontz. Цей Дін Кунц – майстер трилерів та жахів, написав купу творів, що потрапили до списку бестселерів The New York Times.

А в 1981 році він написав роман The Eyes of Darkness.

У героїні роману гине син – вирушає в похід зі скаутами, і вся команда гине за незрозумілих обставин. Через рік героїні починає ввижатися, що син живий – і з допомогою гіпнотизера-медіума вона таки знаходить сина. Той виявився єдиною людиною, організм якої зумів протистояти вірусу «Ухань-400», створеному у китайській лабораторії міста Ухань.

«…проти цієї хвороби постійного імунітету немає. Вона схожа з грипом, застудою, раком, тому що заражатися нею можна знову і знову ... якщо вдається перемогти її з першого разу», – пише Кунц. Ліпше би він написав для людства щось оптимістичне – але вже маємо те, що маємо.

У книзі вірус спершу вивіз з Китаю вчений-втікач, а потім вже сам вірус втік із лабораторії – і саме від нього й загинула команда скаутів. Під кінець роману з’ясовується, що вірус не тільки добряче змучив дитину, а й розвинув у дитини паранормальні здібності…

Щоправда, в оригінальній першій версії роману вірус називався «Горкі-400». І розробили його росіяни у місті з відповідною назвою.

Чи не був це натяк на закрите для іноземців російське місто Горькій, в якому було розташовано купу радянських оборонних заводів, і в якому в 1970 році сталася радіаційна аварія на одному із заводів, внаслідок якої відразу загинуло 12 громадян, і ще невідома кількість громадян отримала потужне радіаційне ураження?..

Хтозна.

Однак у 1989 році вірус перейменували на «Ухань-400», у перевиданій у 2008 році книзі вірус теж мав цю назву. За цією книгою ще й фільм зняли у 1990 році.

А тепер повернімося від художніх творів до нашої з вами реальності.

В місті Ухань таки й справді є вірусологічна лабораторія.

«В цьому Ухані – один із найбільших у світі інститутів вірусології, який абсолютно несподівано має лабораторію БСФ 4 - найвищий рівень захисту. В якій абсолютно несподівано вони досліджували якраз коронавіруси», - розповів інфекціоніст Юрій Жигарєв для передачі телеканалу «1+1».

Те, що за Радянського Союзу в його лабораторіях клепали тоннами біологічну зброю – ні для кого не секрет. Як і те, що після 2008 року в Росії такі лабораторії з’явилися знову…

І поки світ тицяє одне в одного пальцями, видивляючись, в кого там більше урану, і яка країна більше повітря нагріває, в таємних лабораторіях тихцем штампують біологічну зброю. Іноді – навіть цілком відкрито, мають же ж вірусологи десь друкувати свої наукові статті, на яких потім дисертації захищатимуть. Всім хочеться мати індекс цитування, чим вірусологи гірші за інших колег по науці?

Але більшість досліджень все ж таки проводять таємно.

«І у США є лабораторії, які це вивчають, і в Росії зараз є, а Китай чим гірший – не хоче відставати», - каже Юрій Жигарєв. За його словами, саме місто Ухань вже давненько цікавило колег з інших країн: «Американці у 2017 році попереджали, що вивчення таких небезпечних патогенів в такому велетенському 11-мільйонному місті може призвести до дуже небажаних наслідків».

Як бачите – таки не дарма попереджали.

У Кунца вірус «Ухань-400» є набагато ефективнішим, ніж будь-які мікроорганізми, розроблені в будь-якому науково-дослідному центрі нашої планети.

Вірус, котрий наразі продовжує заражати людство, здався вірусологам підозрілим саме через цю властивість – надто вже він ефективний, ніби над ним хтось добряче попрацював.

Після всіх цих фактів тяжко зрозуміти, хто в кого вкрав ідею: Кунц у вірусологів, чи ж то вірусологи звили гніздо в Ухані саме після того, коли начиталися Кунца…

Ось вам ще одна цитата для роздумів:

«У нас це єдина така база. У китайців їх три. У росіян ... вони тепер наші друзі, але продовжують розробляти бактеріологічну зброю, нові і більш ефективні штами вірусів, тому що грошей у них немає, а ця зброя значно дешевша, ніж будь-яка інша. …Дуже багато людей по всьому світу вірять в ефективність хімічної і біологічної зброї. Не бачать в цьому нічого аморального. Якщо б вони зрозуміли, що у них є якийсь засіб, про який ми нічого не знаємо, який не зуміємо знешкодити, вони відразу ж пустили б його в роботу.

…Проблема в тому, що декому подобається ця робота. По-перше, через секретність, по-друге, через могутність, тому що вони створюють зброю, яка може знищити сотні мільйонів. …Вони зловживають даною їм владою, викривлено трактують почуття обов’язку. І немає ніякої можливості заздалегідь не допустити їх до керівництва такими от проектами. А якщо ми закриємо контору, припинимо ці дослідження, тому що боїмося людей, які їх проводять, тоді ми сильно відстанемо від наших ворогів, а це загрожує нам повним знищенням. Ось і доводиться з двох проблем вибирати меншу»…

Як бачимо, проблема, що її описав Кунц майже 40 років тому, наздогнала людство, і поколінню, котре наразі ходить до школи, доведеться боротися вже не з кліматичними проблемами, і не з ядерною зброєю.

Але є ще одна проблема. Цей от Кунц заборонив перевидавати купу своїх ранніх творів – каже, що збирається їх переробити. Можливо, поміняти деякі власні назви…