Природні і суспільні катаклізми, котрі приніс нам 2020 рік, змушують навіть школярів всерйоз задумуватися про долю нашої такої невеликої, і такої крихкої, як виявилося, планети. А зимові свята якраз сприяють роздумам про те, над чим доведеться тяжко працювати наразі наймолодшим поколінням наших читачів найближчим часом.

Найголовнішу проблему, з якою доведеться мати справу всьому людству, можна охарактеризувати одним словом – піст. Можна і одним реченням: доконечна потреба скромності і помірності у всьому, починаючи з одягу і їжі, і закінчуючи думками. Відмова від підсолоджених, підперчених і підсмажених фактів – як у свої тарілці, так і у своїх думках. І наша планета, і наші тіла, є доволі невеличкими і обмеженими ємностями, в них не можна пхати «як не в себе» все, що потрапляє під руку.

Після Різдвяних свят із традиційними застіллями цю ідею можна зрозуміти доволі легко, головне – не втратити потім цю нитку міркувань.

Зараз дедалі популярнішою стає доволі проста думка: ми складаємося з того, що ми їмо. Менш популярною є інша думка: їмо ми забагато. Значна частина сучасних хвороб виникають саме через те, що тої їжі, котру ми споживаємо, вистачає не тільки нам, а й хвороботворним мікробам, бактеріям, паразитам, грибкам і тому подібним створінням. Симбіоз між нами і цими створіннями тримається саме на тому, що ми споживаємо більше, ніж нам потрібно – і все, що для нас понад норму, дістається вже не нам, а їм. В такому випадку чим більше корисного ми їмо – тим гірше для нас. Не кажучи вже про некорисне… І це – одна з причин багатьох болячок людства. Нашому тілу дістається тільки прожитковий мінімум, котрий з роками зменшується, аж допоки не дійде до кількості, меншої, ніж потрібно організму для життя. Чим більше дістається паразитам – тим легше ми нервуємося, тим більше хочеться заїдати стрес, тим більше дістається паразитам…

Навіть якщо би ми їли тільки корисну їжу – ту кількість їжі, котру ми в себе запихаємо, не так то й просто витратити. Потрібно мати доволі різноманітну і фізичну, і розумову діяльність, і обмін речовин відповідний, аби все те утилізувати.

Аналогічні процеси відбуваються і в суспільстві. Як би тяжко не трудилася більшість громадян країни, ця країна повинна мати доволі різноманітну і фізичну, і інтелектуальну діяльність, і швидкий обмін речовин, аби всі здобутки утилізувати на користь країні. Інакше чим більше працює країна, чим більше вона має природних багатств – тим гірше для неї. Нема інтенсивної діяльності – тоді в суспільстві виникають паразити, котрим дістається все, вироблене «понад норму». А громадянам – прожитковий мінімум, котрий з роками зменшується, аж поки… Ну, ви зрозуміли.

Всі ці хвороботворні паразитарні створіння неабияк впливають на наш настрій, спосіб мислення, характер і тому подібні речі, котрі зазвичай здаються чимось нематеріальним і від фізичного тіла відокремленим. Людина може стати вибуховою або ж навпаки – занадто сповільненою і меланхолічною саме через те, що до її тіла «присусідилися» забагато хвороботворних бактерій, грибків, а чи й більш серйозних паразитів. У найскладніших випадках говориш з такою людиною і не розумієш, хто ж опинився біля мікрофона: «я» власника тіла, чи його паразити?

Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США (NASA) нещодавно показало знімок зоряного скупчення, яке називається Різдвяна ялинка. Розташування зірок на зображенні свідчить, що вони є новоутвореними зірками. Через 100 тисяч років вони залишать місця свого народження, і цей район втратить свій вигляд, який нагадує сніжинку. З центру цієї сніжинки Земля мала би виглядати теж прекрасною. Прекрасною, але ураженою паразитами. Чи зможемо ми стати принаймні корисними паразитами для неї?

Схожі процеси відбуваються і в країнах, котрі заполонили паразити, особливо вибухові. Коли говориш з громадянином такої країни, котрий отримує прожитковий мінімум, при цьому трудиться, як віл, а мислить як економічний і культурний паразит своєї країни, тяжко зрозуміти, хто ж в даний момент опинився біля мікрофона… І куди подівся чесний трудівник, і звідки взявся ненаситний заздрісний паразит, котрий хоче завоювати весь світ, а якщо не можна завоювати – то знищити все до біса…

Проблема в тому, що паразити не орієнтовані на довге життя свого господаря, вони орієнтовані тільки на його поступове знищення. Такою вже є та паразитарна логіка – інакше би у надмірному споживанні взагалі не було жодної проблеми. З’їв забагато, лишив собі прожитковий мінімум, решту віддаєш бактеріям чи іншим сутностям. Власне, з купою бактерій це саме так і працює. Але – не зі всіма. Ще якихось кілька сторіч тому і навіть банальні глисти були цілковитою нормою, та й зараз багато досвідчених лікарів не бачать в них особливої проблеми. Хіба одна – заважають господареві якісно думати, але це теж не всі лікарі вважають проблемою…

Та й корупціонерів чи олігархів теж вважають проблемою далеко не всі і не всюди. Подумаєш, забрали у людей надлишок коштів – все одно ті люди не зуміли би тим надлишком добре розпорядитися… Те, що корупціонери та олігархи, як і будь-які паразити, не думають про здоров’я господаря, амортизаційні відрахування на відновлення зношеної техніки і зношених працівників, теж не всім здається проблемою.

Однак дедалі більш очевидною для багатьох проблемою стає те, що паразитарні спільноти можуть знищити і самих себе, і цілу планету. Власне, ми для планети теж в якомусь сенсі є паразитами, і, на жаль, в більшості випадків – паразитами не дуже корисними…

І добре, що зараз дедалі більше молоді над цим задумуються.

Цікаво, що більшість релігій світу віддавна намагалися якось унормувати харчування своїх вірян, відівчити їх заїдати стрес і привчити до помірності та тривалих дієт, які сприяють вимиранню паразитів різного рівня. Той же ж таки строгий 40-денний піст розрахований на те, що за 40 днів голодування господаря мали би залишити якщо не всі «квартиранти», то їх більшість. Доволі часто строгий піст трактують як «умертвіння плоті», а відтак – як застарілий елемент виховання покори і смирення у вірянина. Однак по суті то є процедура «умертвіння паразитів», що, загалом, вже добре впливає і на хід та суть думок вірянина. Принаймні, зайва вибуховість і тривожність мала би на якийсь час людину відпустити.

А от споживання всіляких шкідливих для організму страв – солодкого і смаженого, особливо погано просмаженого, запускає цілком протилежний процес…

Та й навіть з корисними стравами потрібно знати міру.

Цікаво, що, для прикладу, кутя у християн є поминальною стравою і їсти її можна тільки в певний період. Власне, в Україні в деяких регіонах на третій Святвечір з кутею прощалися і просили її більше не приходити цього року – щоб до наступного Святвечора ніхто в родині не помирав.

Час від часу в довколамедичних колах виникають ідеї, мовляв, шкода, що кутю заведено їсти тільки на зимові свята, вона дуже корисна і потрібно споживати її частіше.

Але в тому то й справа – кутя є занадто корисною, як для одного тільки людського організму. А що занадто – те треба вживати з обережністю.

Занадто часте споживання надміру корисних страв може призвести до виникнення пошановувачів паразитарного способу життя…

А це вже стало небезпечним не тільки для людини – а й для цілої планети.