Мультсеріал «Книга-мандрівка. Україна» – це перший український анімаційний проєкт, який почався у 2018 році з книги-бестселера із такою ж назвою. Одразу після свого виходу книга перетворилася на проєкт національного масштабу: видання отримало позитивні відгуки на сторінках ЗМІ й одразу ж після публікації впродовж трьох місяців не виходило з першої десятки топ-100 бестселерів.
Книга видана трьома мовами – українською, німецькою та англійською, отримала нагороду «Найкращий книжковий дизайн» на конкурсі «Книжкового Арсеналу» та представляла Україну на книжкових ярмарках у Франкфурті, Белграді та Ризі.
Вже другий сезон поспіль на YouTube-каналі та сторінці в Facebook глядачі спостерігають за нереальними пригодами дивовижних українців. Щотижня з’являються дві нові серії.
Перший сезон серіалу подивилися понад мільйон глядачів, і він навіть вийшов за межі України завдяки англійським, німецьким та японським субтитрам. Сюжети засновані на реальних подіях і розкривають wow-факти з історії, культури, географії, мистецтва та науки України. Мультсеріал знято за підтримки Українського культурного фонду та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
|
Наталя Шевченко разом з Іриною Тараненко та Юлією Куровою |
«Книга-мандрівка. Україна» – це 1200 непересічних фактів про Україну та українців. Це розповіді про 327 визначних особистостей, 232 дива природи, 224 історичні події, 129 архітектурних шедеврів, 78 визначних винаходів і відкриттів, зроблених українцями.
Ідею і концепцію книги-бестселера «Книга-мандрівка. Україна» розробили Ірина Тараненко та Юлія Курова, вони ж стали шоуранерками мультсеріалу.
«У серіалі «Книга-мандрівка. Україна» ми розповідаємо про важливі здобутки українців, про нашу історію, яку сторіччями переписували. Ми дуже хочемо, щоб про Україну та її дивовижних людей знав увесь світ. Адже в нас є чим пишатися! Тож робімо це разом!» – закликають авторки.
«Молодіжне Перехрестя» в ексклюзивному інтерв’ю теж вирушило в мандрівку разом з Іриною та Юлією, щоб дізнатися про українців, які створили «Книгу-мандрівку. Україна», про команду, яка працює в нон-стоп режимі 24 години на добу, про те, що надихає при створенні кожної серії мультсеріалу і також про грандіозні плани і мрії.
– Як стався перехід від книги до мультсеріалу?
– Торік вийшла книга «Книга-мандрівка. Україна» українською мовою. Потім переклад німецькою завдяки посольству України в Німеччині, потім – англійською. На той момент в інформаційному просторі не існувало контенту, який в цікавій і сучасній формі правдиво розповідає про Україну на весь світ. Після часів Майдану інформація в мережі про Україну й українців, на жаль, була дуже стислою й обмеженою – соняшники і кольори прапору. Це все, що було доступно світові про нас. Навіть інформація про козаків не розповсюджена на тому рівні, про який ми мріяли. Ми опитали своїх колег – дизайнерів із з Європи – і виявилось, що вони нічого взагалі не знали про Україну, тим паче, про козаків.
Книгу ми видавали за власні кошти. Робота тривала протягом двох років. Команда була досить потужна, до співпраці була залучена дуже велика кількість ілюстраторів і авторів. Ми працювали з експертами, екологами, істориками, фактчекерами, проводили перевірку фактів нашої історії. Книга включає 1200 фактів з історії України, 37 інфографічних карт: 24-х областей України і Криму, 4-х великих міст і загальну карту України.
Співпраця з істориками і фактчекерами – це найскладніший момент у створенні книжки. Були випадки, коли історики не могли домовитися між собою, де дійсно правдива інформація, і ми робили вибір на свій розсуд.
Після виходу книги і попиту на неї ми зрозуміли, що формат книжки доволі стислий, а бажання розповсюджувати інформацію про Україну в країні та за її межами не стихало. Так народилось рішення створити мультфільм, що спонукало нас подати на грант до Українського культурного фонду. Протягом двох місяців вийшло п’ять пілотних серій. Ми експериментували з форматом. Не хотілось, щоб це був один герой, який подорожував від серії до серії. В кожній із серій ми створюємо свого героя, власне, про якого розповідається у сюжеті. Серія триває не більше, ніж 4 хвилини, і за цей час факти викладаються дуже стисло, але й інформативно. Прагнемо віднайти і відібрати «родзинку» фактів історії, щоб глядач прожив з нами нашу історію і пройшов сам цей історичний шлях. Дотримуємось і канонів драматургії, але паралельно творимо свої канони під кожну серію. Історії, розкриті в кожному сюжеті, є унікальними, і неможливо підібрати якісь загальні правила і норми. Почуття гумору, яке притаманне українцям (куди без нього?), – обов’язковий елемент кожної серії.
Після того, коли закінчились пілотні серії, відгуки на нашому каналі спонукали нас робити продовження. Питання від наших підписників звучало одне – а далі буде? Ми розуміли, що формат є цікавим для аудиторії і потребує повномасштабного мультсеріалу.
Цьогоріч це вже другий сезон, він стартував наприкінці серпня. Загалом, буде 45 серій, які розбиті на сезони, буде і третій і навіть четвертий. Фінал другого сезону відбудеться 31 жовтня, і він складається з 25-ти серій, і це – найбільший із сезонів.
– Команда – ключове слово в будь-якому проєкті. Як ви формували саме вашу?
|
Процес створення анімаційного серіалу «Книга-мандрівка. Україна». Фото з facebook.com/read.and.travel |
– Кістяк команди сформовано вже давно. Великий штат співробітників, який ми протягом існування проєкту поновлюємо. На даний момент до проєкту залучено близько 40 ілюстраторів і 30 аніматорів, також сформовані продюсерська, режисерська сценарна та звукорежисерська групи. В складі проєкту є фактчекери, коректори, історики. З нами навіть працює фахівець, який консультує нас щодо питань, пов’язаних із тваринами. Питання захисту і поваги до тварин є для нас однією з надважливих цінностей, яку ми намагаємось поширювати. У кожного члена нашої команди є домашній улюбленець. Щодня разом з нами в офісі працює чотирилапий колега – песик породи коргі, Хармс, який покращує настрій всім навколо. Коли ми створюємо героїв мультфільмів, тварин, яких у нас дуже багато, ми малюємо їх і з наших чотирилапих друзів. Існує окрема серія про Асканію Нову, де порушуються злободенні питання захисту тварин (цирк без тварин, хутро та інше).
Оскільки в нас творчі процеси, то ми працюємо з багатьма людьми дистанційно. Дуже важко знайти велику професійну команду за такий короткий термін та й ще в одному офісі, більше того – в одному місті. Насправді в наш офіс стільки б і не помістилося людей. Адже їх понад 80! Вони співпрацюють з нами зі Львова, Харкова, Тернополя та інших міст. Усім членам команди дуже подобається проєкт, вони пишаються тим, що роблять.
Тобто, наша команда – це люди, які, насамперед і безумовно, люблять Україну. Цей проєкт притягує добрих і світлих особистостей, які занурюються в свою працю до найдрібніших деталей, вони готові годинами затримуватись на роботі, щоб довести свою справу до досконалості.
– З чого складається процес створення «Книги-мандрівки» як мультфільму?
– Існує думка, що анімація це – просто. Насправді доволі небагато людей уявляють, як побудовано процес творення анімаційного продукту тривалістю 3-4 хвилини. Спочатку розробляється формат сезону, створюється архітектоніка серій, вибираються теми для мультфільмів шукаються цікаві та небанальні факти і історії. Потім ми працюємо над стратегією і закладаємо смисли, робимо акценти та ключові повідомлення. Слідкуємо, аби всюди був витриманий принцип пружинки – щоб інформація була подана стисло й зрозуміло, а також, щоб були поєднані ключові моменти кожного сценарію: розважальний, навчальний та гумористичний. Наступний крок – збирається інформація і пишеться короткий синопсис серії. На цьому етапі має бути все витримано, як ми щойно підкреслили.
Якщо все добре, вже можна писати сценарій. Основний штат сценаристів – більше, ніж 10. Хоча, на етапі пошуку команди у нас було понад 70 кандидатів, але з нами залишилися тільки «наші люди» – ті, хто одразу вхопив наш формат та розділив наші цінності. Ми розуміли, що не маємо часу вчити і виписуватися, адже челендж – 45 мультфільмів за 4 місяці, просто не дозволяє гаяти ні хвилини.
Ми дуже добре розуміємо, чого прагнемо і як втілити нашу стратегічну мету – що саме ми хочемо донести тією чи іншою історією, які нотки гумору відповідають тому чи іншому герою, яка мусить бути історія, зі сльозами або з посмішкою. Це – найбільш часозатратний етап проєкту, на який ми іноді витрачаємо понад два місяці. Здебільшого, в одного автора було по 2-3 сценарії, але є й рекордсмени. Найбільше сценаріїв написала Єлизавета Нєвєжина – 11 зі 45. А 8 сценаріїв узяв на себе письменник, з яким ми співпрацювали ще з першого сезону – Володимир Арєнєв. Наповненням майже усіх сценаріїв супержартами займався Максим Щербина. Кілька сценаріїв, присвячених відомим українкам – Лесі Українці, Марії Примаченко, Соні Делоне – написала письменниця Ірена Карпа. А працювали всі під пильним наглядом головного сценариста, літературознавця й письменника Олександра Михеда.
Найдовше написання сценарію, понад три місяці, тривало в серії про Олександра Довженка. Ми тривалий час не могли відчути саму історію героя, в якого доля була складною і нелегкою. Хотілось донести максимальну кількість фактів з життя Олександра Довженка, але щоб це не були тільки сумні і трагічні події з його життя, а ще – знайти місце для гумору. В розробці було написано понад 20 сценаріїв абсолютно полярних напрямків, з різною подачею. Був певний час, коли ми хотіли відмовитися від написання сценарію. Врешті-решт, ми доклали максимум зусиль, пропрацювали величезний пласт інформації, і, як на нашу думку, вийшла найяскравіша серія. У відгуках після перегляду історії про Олександра Довженка можна побачити, що багато людей плакали майже на початку серії.
Тонкощі сценарію дуже добре можна розгледіти в серії про українській борщ. Це є легенда, яку ми самі вигадали і втілили. Це – єдина серія, де ми відійшли від формату.Але ми дуже добре розуміли, навіщо ми це робимо. Ми хотіли сказати, що борщ – це саме українська страва. Це – український бренд, який на заході підписують як завгодно, але не «український». До того ж, ми абсолютно впевнені, що в борщі відображається наша національна ідея, й її ми сказали у мультфільмі – українці різні, як і інгредієнти борщу, але проварившись в одному історичному казані, ми стали одним цілим. І найсмачніші ми саме в такому поєднанні Шкода, що не всі зрозуміли наш задум, хоч таких людей і меншість. І замість того, аби пишатися нашим брендом, почали вишукувати у легенді бліх – то борода не така у князя, то морква не того кольору. Але ми раді, що ця історія мала резонанс і нікого не залишила байдужим. І ще ми переконалися, що у більшості наших глядачів пречудове почуття гумору. А це не може не тішити. Думка про борщ літала повітрям ще в першому сезоні, але ми надали перевагу історії про Чорнобиль. А з борщу, що розірвав усі шаблони, почали новий сезон і привернули до нього неабияку увагу.
Але повернімось до етапів виробництва. Уже написаний сценарій переходить в обробку до режисера, де відбувається розкадрування, вибудовується кадр за кадром. Потім підключається головний ілюстратор, який робить ескізи та замальовки до кожної сцени. На цьому етапі підбирається кольорова гама та розкладка по героях. Як креативні продюсери, ми активно беремо участь у процесі створення серії, навіть беремо участь у «промо».
Наступний етап створення продукту – це промальовка ілюстраторами по затверджених ескізах під кураторством головного ілюстратора. На одному мультфільмі працюють від 4 до 8 осіб, це пов’язано з жорсткими термінами. Проєкт закінчується 31 жовтня, що вимагає від нас залучення такої кількості ілюстраторів. Можливо, в більш повільному темпі ми змогли б працювати з меншою кількістю фахівців, що є насправді великим плюсом. Кожен ілюстратор має свій стиль і манеру малювання, підготовку і фаховий рівень, що не так просто в короткі терміни поєднати. Маємо те, що маємо. Ми змушені працювати з такою великою кількістю ілюстраторів – понад 40 людей. Це – колосальна праця в налагодженні організаційного процесу з використанням тайм-менеджменту. Ми працюємо з певними програмами, де відбувається контроль часу і завдань. В тому, що все працює, як годинник, величезна заслуга продюсерської групи. Їх небагато – лише четверо, але вони не випускають з уваги жоден процес. Готова розкадровка, прийшла начитка, заміняємо чорнову начитку на фінальну, залучаємо до затвердження кожного, хто має до цього стосунок, і так весь процес.
Після закінчення роботи ілюстраторів настає черга аніматорів. Аналогічно розподіляється праця по сценах і в аніматорів. Також існує хибна думка, що за відмальованими ескізами дуже просто створити анімацію. Наприклад, рух персонажу, який у певний момент повертає голову, а позаду нього є вікно. Аніматор мусить розуміти закони фізики, звідкіля падає світло і де буде тінь. В деталях розуміти динаміку руху, що перше потрібно задіяти – руку, ногу чи іншу частину тіла. На тестових завданнях аніматори припускаються багатьох помилок. Нібито таке просте завдання – відобразити рух, але втілення виглядає хаотично і незрозуміло, може рухатися все тіло чи всі речі навколо. Тому процес підбору аніматорів теж не менш складний, ніж ілюстраторів.
Після завершення процесу анімації весь матеріал збирається в так звану «ковбасу», вносимо остаточні корективи і відправляємо на «звук».
Ми співпрацюємо з відомим тернопільським гуртом «Тік Тu», який пише неймовірно красиву музику спеціально під наш проєкт.
І завдяки музиці ми щосерії занурюємо глядача то у протистояння на кшталт Гаррі Поттера і Темного Лорда, як у серії про Хавкіна, то в Одесу початку ХХ сторіччя, як в Ільфі й Петрові, або ж у світ дикого Заходу, як у Чумаках. А серія про мову взагалі надихнула всіх на створення саундтреку! Був написаний текст, і скоро пісню про українську мову можна буде почути кожному. Не тільки почути, а й вивчити заново алфавіт! Наша версія його подання дійсно того варта!
Після написання музики до роботи долучається звукорежисер, який робить додаткові «озвучки» і зводить звукові доріжки.
Паралельно відбувається процес озвучування в студії, саме Юля відповідає за цей процес – вона є режисером звукозапису.
Вона знає кожен сценарій майже напам’ять, а тому знає й всі тонкощі: з якою інтонацією чи настроєм потрібно вимовляти те чи інше слово, фразу, з якою швидкістю, щоб не випасти з відведеного хронометражу.
В цьому сезоні до процесу ми запросили «celebrity» – телеведучих Майкла Щура та Яніну Соколову (голос булави Богдана Хмельницького), письменницю Ірену Карпу та акторку Олену Кравець, Юрія Горбунова, Тараса Тополю, Марію Єфросиніну. В серії про Лавру брали участь Анатолій Анатоліч та Олександр Педан. Ільфа та Петрова озвучили ведучі ТРК Україна, яка є нашим інформаційним партнером. Чумаки говорили голосом Валерія Харчишина. Серія з Майклом Щуром – це був наш пілотний проєкт. Він був перший «селебріті», якого ми залучили і навіть встигли відмалювати. Богдан і Дмитро Ступки озвучили навіть декілька серій про розстріляне Відродження та Київську Русь. До створення цих серій ми доклали найбільше зусиль і залишили їх на кінець сезону. Це – наша громадська позиція і відповідальність, наш челендж – віддати данину тим людям, котрі загинули за наше майбутнє.
Дуже важко залучити дітей до того, про що вони ще не знають. Як 6-річну дитину зацікавити подивитися серію про Данила Галицького? Відповідь може бути досить аргументована – це не сучасний образ, хочу Фіксіків. Ми шукали щось таке, що залучить до перегляду і дорослих, і дітей, щоб освітній формат був цікавим не лише вузькому колу глядачів. Один із кроків – це озвучування персонажів відомими людьми, другий – безумовно цікавий контент, і третій – це формат едьютейнмент (від англ. education+entertainment, освіта та розвага). Такий підхід поєднує яскраву мультиплікацію з навчально-пізнавальним фактажем та історичними подіями.
|
Презентація книги «Книга-мандрівка. Україна» разом з Богданом Логвиненком. Фото з facebook.com/read.and.travel |
Попереду фотосесія з відомими українцями, які брали участь у нашому проєкті.
Фотосесію організовують наші партнери – агенція GRES TODORCHUK PR. «Селебреті» знімуться в образах своїх героїв, яких вони озвучили. Марія Єфросиніна буде в образі Анни Київської, Юрій Горбунов – в образі Григорія Сковороди, Яніна Соколова – Лесі Українки, Джамала – Соні Делоне або Роксолани, Олена Кравець – княгині Ольги, Майкл Щур, котрий у мультфільмі став літописцем Прапращуром – Данила Галицького, Тарас Тополя – Івана Франка, Ахтем Сеітаблаєв – в образі Олександра Довженка, Остап Ступка – Ярослава Мудрого.
Принаймні, ми намагаємось додати максимум зусиль, щоб залучити увагу до нашої історії, і щоб широкій аудиторії було цікаво дивитися про історію України у всьому світі.
– Історичні факти, герої, події – як ви створюєте формат до кожної серії?
– Коли вибираємо формат, в якому подати той чи інший історичний факт, ми добре розуміємо: якщо застосувати стиль звичайної хроніки – це не буде цікаво, і всі 45 серій будуть відзняті за однаковим шаблоном. Як можна розповісти про історичні факти коротко, інформаційно і цікаво? Ми віднайшли «пружину», в яку закладена максимальна кількість інформації, яку хочеться глядачу постійно відслідковувати. І, за нашими відгуками, глядачі так і роблять. Після перегляду багато з них перевіряють факти, шукають нові – цікавляться історією України.
Не менш важлива актуалізація. Ми постійно перебуваємо в пошуках того, що є актуальним саме зараз. Це – не зміна історії, а застосування сучасних «фішок», які актуальні на даний момент. Але ми дотримуємось правила: творчість не може домінувати над істиною.
– Ви багато працюєте над «промо» і самого мультсеріалу, й історії України за її межами. Які кроки ви робите в цьому напрямку?
– Перший сезон настільки сподобався посольству України в Німеччині, що, крім титрів, уже зроблено дубляж німецькою мовою. Також посольства України в Сербії та Японії долучились до співпраці, і вже вийшли серії з японськими і сербськими субтитрами.
Нещодавня аналітика нашого YouTube-каналу свідчить, що 96% аудиторії слідкують за нашими героями з України, 1% – інші країни (здебільшого, Європа), і 3% – це США (приблизно 75000 людей, які переглянули мультсеріал). Тобто, нас дивляться і за океаном. У нас дуже потужна діаспора, яка чекає кожну серію чи не більше, ніж 96% українців.
Наша мрія – це дубляж англійською. Ми шукаємо додаткове фінансування і партнерів для втілення задуманого.
Також ми плануємо подати наш проєкт до книги рекордів Гіннеса. Відзняли 45 мультфільмів за 4 місяці. Цікаво, чи хтось ще працює в такому темпі. Якщо скласти хронометраж усіх мультфільмів, отримаємо 2,5 години! А це значно більше, ніж повнометражний мультфільм, який, зазвичай, створюють кілька років.
– Паралельно на теренах України існує проєкт Ukraїner, автором якого є Богдан Логвиненко. Він був запрошений на презентацію англійської версії книги на цьогорічний «Мистецький Арсенал». Мета і цілі ваших проєктів схожі, але втілення різне. Ви співпрацюєте?
– З Богданом у нас майже космічні стосунки. В тому сенсі, що всі ідеї літають у космосі. Наше знайомство відбулось у той період, коли Богдан працював над початком втілення Ukraїner у відеоформаті, а ми – над початком створення «Книги-мандрівки. Україна». Ми потребували консультації, як видавати книгу, а Богдан мав досвід у співпраці з видавництвами і знав всю так звану «видавничу кухню». А ми, своєю чергою, консультували Богдана, як знімати відео. Оскільки ми більше, ніж 15 років займаємось продакшеном, ми консультували Богдана щодо виробництва. Ми обмінялись досвідом і ідеями і почали свій власний розвиток паралельно. Весь цей час ми радимось і підтримуємо одне одного, обмінюємось книгами, зустрічаємось часто на одних і тих самих заходах.
– Яка аудиторія вашого проєкту?
– Протягом існування проєкту ми постійно відслідковуємо нашу аудиторію. Багато глядачів позитивно і лояльно відгукуються про наш контент. Конструктивні поради дуже важливі для нас. Часто лунають пропозиції про кого саме знімати наступні серії. Велику частку позитиву і підтримки ми отримуємо від наших глядачів. Вони навіть самі відслідковують, якщо наші мультфільми використовують без зазначення авторських прав. Ми дуже цінуємо нашу аудиторію, і вона того варта. Це – інтелігентні і патріотичні люди, від щирого серця люблять Україну, пишаються нею і хочуть тут жити. Ми намагаємось активно комунікувати з нашою аудиторією. Інколи вона доносить до нас більше інформації ззовні, що саме нам потрібно робити для самовдосконалення. Також цікаво, що дитячу аудиторію залучають батьки. Вони бачать наші мультфільми і вирішують показати це дітям. Причому, не важливо, тата це чи мами – аналітика показує, що наші глядачі поділилися майже 50 на 50. І це теж певний розрив шаблонів, адже, зазвичай, канали визначають свою аудиторію за певним віком і тендером, а наші мультфільми доводять, що все це не важливо, якщо контент якісний та цікавий.
– Яка місія проєкту? Можна зазначити, що ви її виконали?
– Один з головних пунктів нашої місії – щоб максимальна кількість людей дізнались про Україну. Далі – щоб контент був у вільному доступі для максимальної кількості глядачів. І нарешті, щоб українці захищали свою історію і голосно могли заявити, що той чи інший факт в історії країни і світу належить саме українцям. У нас така багатюща культурна спадщина, що ми часто якось і не дуже віримо, що вона наша, – так довго і вперто нас переконували в протилежному.
Мріємо, щоб в українців нарешті остаточно зник комплекс «меншовартості». Необхідність у цьому проєкті існує як і для самих українців, так і на міжнародному рівні. Цей проєкт формує позитивний міжнародний імідж України.
Хочемо і докладаємо максимум зусиль до того, щоб книга і мультсеріал були перекладені якомога більшою кількістю мов. Закликаємо до співпраці посольства, діаспори, громади. І вони жваво реагують на ці заклики, за що ми безмежно вдячні.
Якщо провести опитування, хто такий Ілля Рєпін, то, на жаль, 99 відсотків скажуть, що це – російський художник. Якщо ж після виходу нашого проєкту цей відсоток зменшиться хоча б до 96, а ті 3 скажуть, що Рєпін це – український митець, тоді можна вважати, що ми виконали свою місію.
– Ви співпрацюєте з освітніми закладами, Міносвіти, тощо?
|
Юлія Шпачинська та Микола Матросов під час озвучення мультсеріалу. Фото з особистого архіву Ірини Тараненко та Юлії Курової |
– Були спроби контактувати з попереднім складом Міносвіти, на жаль, співпраця не відбулась. Але великий відгук ми отримали від бібліотекарів і вчителів. Книжки представлені в бібліотеках. Книжка «Книга-мандрівка. Україна» потрапила до держзакупівель, і 1000 екземплярів було передано до бібліотек по всій Україні. Вчителі включають мультфільми до своїх занять як у приватних, так і в державних школах. Наприклад, у Латвії, де існує українська школа, діти з задоволенням сприйняли мультсеріал і брали участь у презентації книжки. Взагалі, діти – це своєрідний лакмусовий папір якості нашого продукту. Якщо серія про історичні факти цікава для дитини, вона буде цікавити і дорослих.
– З вашою колосальною позитивною енергією ви не обмежуєтесь тільки випуском мультсеріалу. Де ще ви втілюєте свої творчі задуми?
– З нашими партнерами ми співпрацюємо над продовженням книги «Книга-мандрівка. Україна» під назвою «Ці дивовижні українці». В цій книжці ми шукаємо ДНК українців, вивчаємо всесвіт, що відрізняє Україну від всесвітів інших країн та культур, розбираємо в історичному плані на молекули і формули, з чого саме складаються українці. Ми шукаємо відповідь на питання, що саме є typical Ukrainian? Це – абсолютно соціальний проєкт за підтримки Українського культурного фонду. Всі екземпляри будуть передані до посольств, бібліотек, міністерств, для сприяння промоції України.
Співпраця з посольством України в Німеччині просунулась ще далі, і ми створили Activity book, невеликий журнал для підлітків про Україну і Німеччину. Два герої, один українець, інший німець, зустрічаються у Лондоні і діляться історичними фактами про свої країни. Проєкт вийшов німецькою мовою для німецьких школярів.
– Що вас надихає в вашій праці?
– Тривалий час ми працювали в рекламі. І в певний момент зрозуміли, що втратили мотивацію, незважаючи на те, що 7 років трималися на позиції найкращої креативної агенції Центральної Азії. Для нас важливо створювати наше, українське інформаційно-культурне поле. Ми радіємо, що кількість проєктів про Україну збільшується. Зараз ми відчуваємо, що робимо те, що має сенс, що потрібно не тільки нам, а багатьом українцям по всьому світу. Таких, як і ми, котрі шукають сенси, для кого гостро стоїть питання самоідентифікації, національної ідеї та гордості за те, що ми – українці. Ми не втомлюємося повторювати: нам, українцям є чим пишатися!
– Найцікавіший момент зворотного зв’язку на проєкті, про який можете згадати?
– Це трапилось з нашим звукорежисером. Він має 3-річного сина, з яким вирішив поспілкуватися про «життя», поставивши питання: «Синку, а який у тебе найулюбленіший звук?» У відповідь почув: «Книга-мандрівка!» Пісенька, яка звучить на початку кожної серії.
Довідка «МП»
Ірина Тараненко почала свій творчий шлях з Першого національного. Була спортивним продюсером протягом трьох років.
Юлія Курова починала свій шлях як піарник з українського лейбла Lavina Music.
Наступні три роки Ірина та Юлія співпрацювали з командою співачки Руслани, де займались організацією конкурсу Євробачення для азербайджанських артистів – аж до перемоги в 2011 році.
Далі творчий шлях продюсерок привів їх до Казахстану в шоу «Дві зірки».
У Казахстані Ірина та Юлія жили і працювали протягом 6-ти років. Співпрацювали з різними державними органами, міністерствами, адміністрацією президента. Створили «Книгу-мандрівку. Казахстан» і отримали підтримку на державному рівні.
Декілька років тому Ірина та Юлія повернулись до України. Вони є засновницями креативної агенції Green Penguin.