Вона пройшла кілька кілометрів з ношею, рівною власній вазі; вона вбивала дрібну дичину, щоб вижити в лісі під час навчань; практикувалася в стрибках із парашутом, щоб знати, як потрапити у лігво ворога.

 

19-річна Янніке, симпатична норвежка з прибраними у хвостик волоссям - дівчина вельми витривала. Але це - не все: вона, до того ж, входить до складу Jegertroppen («Мисливський загін») - першого в світі жіночого загону спецназу.

«Я хотіла зробити щось більше, вибрати найважче, що є в армії, - пояснює Янніке. - Хотіла подивитися, на що я здатна».

Через півроку після початку бойової підготовки, незважаючи на те, що не все йшло гладко, вона має намір продовжувати.

Інструктор, який тренував Jegertroppen, каже, що жінки часто стріляють краще від чоловіків	Важлива частина бойової підготовки - участь у зимовому патрулі

 

Jegertroppen був сформований у 2014 році. Тоді військове командування вирішило, що війна в Афганістані показала «оперативну необхідність» у добре підготованих солдатах-жінках, які могли б збирати розвіддані і налагоджувати контакти з місцевими жінками і дітьми під час дислокації військ у країнах із традиційним способом життя.

Почин, який замислювався просто як експеримент, зараз визнано великим успіхом.

У перший же рік заяву подали понад 200 жінок, і тепер щорічно через цю сувору бойову підготовку проходить приблизно з десяток жінок, які регулярно поповнюють елітний жіночий загін спеціального призначення, що може бути задіяний як у Норвегії, так і за кордоном.

За словами Янніке, найважчим їй здався так званий «пекельний тиждень» - перевірка на психологічну і фізичну витривалість, що передбачає виснажливі марш-кидки, які тривають кілька днів, практично без відпочинку і з мінімальною кількістю води та їжі.

«Вони таким чином перевіряють, наскільки ти здатна долати труднощі, перебуваючи у такому виснаженому стані», - каже Янніке.

Янніке каже, що в такій мирній країні, як Норвегія, важко постійно пам’ятати, що вони вчаться вбивати	Оле Відар (праворуч) раніше не працював з жінками-солдатами і зізнається, що спочатку був налаштований скептично

 

Сьогодні ці молоді жінки вчаться прориватися із засідки у межах міста. Вони працюють групами з двох людей: ховаються за спаленими танками, проводять автоматний вогонь на позбавлення боєздатності противника і вчаться виставляти димову завісу для прикриття відходу загону.

Щоразу, коли їм вдається потрапити в металеві мішені, що стоять далеко попереду в снігу, лунає гучний дзвін - на радість капітана Оле Відара Крогсетера, керівника тренування.

«Ми надаємо їм найкращу підготовку, максимально наближену до реальних умов, - каже він. - Ми змушуємо їх повторювати ці прийоми бою доти, допоки вони не опанують їх досконало».

У проміжках жінки-солдати, яким від 19 до 27 років, відпочивають, і тоді ситуація тут абсолютно змінюється.

Вони співають, жартують, сидять, розслаблені, на скрині з апаратурою, насолоджуючись недовготривалим моментом відпочинку. Потім розпалюють багаття і приступають до смаження шашликів.

У середині 1980-х Норвегія стала однією з перших країн у складі НАТО, які дозволили жінкам служити в бойових частинах, проте їхня кількість завжди була невеликою. Жінкам дозволили подавати заявку на службу в спецназі, але ніхто туди не пройшов.

США і Британія тільки нещодавно офіційно дозволили жінкам вступати на службу в бойові частини, але американські спецназівці чинили цьому нововведенню опір.

Опитування, проведене у 2014 році Інститутом Айн Ренд серед офіцерського складу спецназу, виявило, що 85% були проти того, щоб дозволяти жінкам виконувати специфічні завдання, а 71% були проти того, щоб жінки входили до складу їхніх частин.

	Жінки проходять ту ж підготовку, що і чоловіки, зокрема, стрибки з парашутом

Насамперед, офіцерів турбувало те, що можуть впасти високі стандарти підготовки, а також згуртованість всередині загону.

Чоловіки також висловлювали стурбованість із приводу того впливу, який може мати на жінок передменструальний синдром (ПМС). Їх також хвилювало, як вплине на колектив той факт, що жінкам і чоловікам доведеться жити у різних відсіках.

Норвезький спецназівець Магнус, який тренував новобранок Jegertroppen, вважає, що це - надумані проблеми.

У Норвегії солдати, як чоловіки, так і жінки, сплять в одній кімнаті, а ПМС під час тренувань не завдавав, за його словами, жодних проблем.

При цьому він визнає, що деякі сумніви - небезпідставні: наприклад, чи вистачить у жінки-солдата сил швидко перенести у безпечне місце пораненого бійця-чоловіка.

«Не думаю, що треба очікувати від жінок абсолютно того ж, що і від чоловіків, - додає Магнус. - Вони не переможуть у рукопашному бою, але ж у більшості випадків використовуємо не кулаки, а зброю. А стріляють вони, як правило, краще від чоловіків».

Змогли б ви пройти таку підготовку?

Що потрібно, щоб закінчити курс:

l здійснити 15-кілометровий марш-кидок через ліс за 2 години 15 хвилин у повному обмундируванні і зі спорядженням: у чоботях із 22-кілограмовим наплічником і зброєю;

l 6 разів підтягнутися на турніку;

l зробити 50 підйомів тулуба за 2 хвилини;

l 40 віджимань;

l пробігти 3 кілометри за 13 хвилин;

l проплисти за 11 хвилин 400 метрів, з них перших 25 метрів - під водою.

Солдати-жінки кажуть, що відчувають себе майже як сестри. Їхні обличчя – закриті, оскільки в майбутньому вони можуть працювати під прикриттям	Здебільшого, поповнення приходить зі спеціалізованих спортивних шкіл

 

Більшість членкинь Jegertroppen були відмінницями у спеціалізованих спортивних школах, але справа не тільки в їхній хорошій фізичній підготовці.

«Жінки мислять нестандартно, - пояснює двадцятидвохрічна Вендерліх, що пройшла цю підготовку минулого року. - Чоловіки просто роблять те, що їм сказано. Можливо, ми більше пристосовані до того, щоб побачити якесь інше, краще рішення».

Незважаючи на те, що рівність статей у норвезькій армії - як і загалом у суспільстві - вже давно вкоренилася, лише 11% особового армійського складу - жінки. Це свідчить і про те, що вербування і підготовка жінок-солдатів все ще залишають бажати кращого. У Британії цей показник становить 10,2%, у Сполучених Штатах - понад 15%.

«Це був йкращий рік у моєму жит­ті», - зізнається 22-річна Вендерліх.

У 2016 році військовий призов у Норвегії поширився на жінок, і вони склали чверть від 8 тисяч новобранців. Це означає, що жінок-солдатів в армії з часом стане більше.

Вендерліх розповідає, що сама вона не зіштовхувалася з фактами сексизму в спецназі, проте в іншому батальйоні такі епізоди бували.

Наприклад, її товариші на службі іноді казали їй, що вона - слабша за чоловіків і на менше здатна, а один із солдатів відпускав на її адресу непристойні жарти. Але все це припинилося після того, коли вона поскаржилася.

Жінки вчаться у загоні спецназу і навичкам рукопашного бою	Під час підготовки умови – максимально наближені до бойових

 

«Я думаю, що він, можливо, був не дуже впевнений у собі. Але я знала, що зі мною - все гаразд, тому що я пройшла всі тести, тому це - його проблеми», - каже Вендерліх.

Норвезькі військові в Йорданії тренували сирійських повстанців, які воюють з бойовиками «Ісламської держави».

Наразі жодну з жінок, що пройшли підготовку в спецназі Jegertroppen, не було відряджено на спецоперацію. Як каже командування, головне - вони навчені і готові - якщо виникне така потреба.

Янніке каже, що в такій мирній країні, як Норвегія, під час бойової підготовки важко постійно пам'ятати, що вони вчаться вбивати.

«Але я намагаюся не забувати про це, тому що для цього ми, по суті, тут і навчаємося», - додала вона впевнено і спокійно.

 

Джерело: «Асоціація власників зброї»