У продовженні розмови з Іреною Карпою - про дипломатичну роботу у посольстві України в Парижі, численні подорожі та найулюбленіші локації, а також про її творчі плани.

 

- Ірено, розкажи, будь ласка, про свою роботу у посольстві, які проекти заплановано?

- Мабуть, на момент виходу цього інтерв'ю мій контракт із МЗС закінчиться. Зате можу розповісти про все, що вдалося зробити за ці три роки. Мені пощастило співпрацювати з неймовірними українськими кураторами, видавцями і, звісно, ж авторами. Довго про все розповідати в деталях, але основні моменти, це:

«Добрі новини з Аральського моря»	Ірена Карпа, Євгенія Лопата, Сергій Жадан

 

- окремий стенд України на Паризькому книжковому салоні (450 тисяч відвідувачів),

- фестиваль Week-end а l'Est (полікультурний фестиваль у центрі Парижа з виставками, лекціями, концертами, читаннями, із ключовими іменами українського культурного процесу - від Малевича до Андруховича, від стріт-арту до Сільвестрова, це було щось!),

- участь України у фестивалі сучасної фотографії (Circulations),

- фестивалі анімації та креативних технологій Mifa market в Аннесі,

Тель-Авів, Ізраїль	Кадр із кліпу на пісню «Soledad»

 

- підсилення участі наших дизайнерів у Paris Design week, Paris Fashion Week, бієнале Revelations у Grand Palais, організація шоурумів, пошук інвесторів тощо,

- участь України у виставці «Східна Європа у Першій світовій війні» (це, взагалі, був щасливий випадок і наглість-друге-щастя, коли я відверто запитала кураторів, а чого це там нічого немає про Україну?) Відбабахали нам ледь не цілий поверх...

Мистецький Арсенал, презентація книги «День білок»	Фотосесія

 

- сприяння візитам знакових авторів і просто притомних митців, які багато розповідали французам про Україну. Я рада, що вдалося робити те, що до мене не робилося. Певно, це просто тому - що я людина з громадянського суспільства, а не бюрократ зі стажем. Сподіваюся, що людина зі системи, яка прийде на моє місце, не закине цю справу.

- Що французи знають про Україну, українців? У кого з наших митців є шанси підкорити Париж?

- Шанси завжди є в того, хто робить щось новаторське. Він може увійти в історію. А ще шанси на комерційний успіх є в тих, хто дає людям сурогат за їхніми стереотипними лекалами - але ці в історію не ввійдуть. Перші - це шанувальники експериментальної музики, наприклад. Другі - шанувальники умовної матрьошки, намащеної червоною ікрою, і скільки споживачам такої системи цінностей не товкмач, що Україна не Росія, вони лише стискатимуть плечима. На жаль, такого, щоби «підкорити Париж», більше нема. Це - не часи Монпарнасу, не новаторська епоха міжвоєння ХХ-го сторіччя, коли всі всіх знали, днями зависали в майстернях одне одного, а відомі поети прославляли невідомих художників (як от Аполлінер захоплювався Архипенком). Імена Соні Делоне, Олександри Екстер, Хани Орлової, Софії Яблонської, Архипенка, Бойчука, Грищенка та інших закарбувалися в історії мистецтва і, дай Бог, уже сучасним українським дітям знати і пишатися вкладом українців у світову спадщину. Тут багато чому варто повчитися у французів: як вони змалечку прошивають дітям шкільну матрицю культурними кодами.

Karpa Irena та Iryna Dmytrychyn в Paris Expo Porte de Versailles	Підготовка українського стенда до Salon du Livre, Париж, витинанки Дарії Альошкіної

 

Щодо теперішніх проектів з потенціалом, то спробуй зрозуміти, що зараз «вистрілить». Такі речі інколи набирають мільйони переглядів і настільки вірусно поширюються, що й не подумав би. Ну чи просто я геть не маркетолог. Єдине, що точно знаю: завжди треба брати якістю. Щоби спершу люди падали в культурний екстаз, а вже тоді питали: «О Боже, звідки це?!» Вишуканістю і душевністю бере тут свою публіку «Даха Браха», драйвом і безпосередністю - «Дах Дотерз», впізнаваним стилем - стріт-артисти формації Interesni Kazky, сміливістю - дизайнер одягу Антон Белінський, елегантністю й софістікейтед підходом до жіночності - дизайнери Літковська, Фролов, Бобкова... До речі, дизайн і предметний фешн мають дуже високі шанси на успіх - це доказує купа відзнак та жвавий інтерес до української продукції на міжнародних виставках. Чом би й ні? Хто сказав, що український дизайн не може стати таким самим означенням, як скандинавський?

Salon du Livre. Ірена Карпа передає Емманюелю Макрону книжку Олега Сенцова	UNE HEURE EN UKRAINE L’EUROPE DES FEMMES, Salon Livre Paris 2019. Андрій Курков, Ірена Карпа, Ірина Славінська

 

- У книгах «Піца «Гімалаї» та «Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою» описано твої численні мандрівки. Який маршрут чи місцину ти би радила неодмінно відвідати?

- Тут немає універсальної пігулки: хтось любить море, хтось - гори. Одні медитують, інші відриваються на вечірках і потім відсипаються. Дехто намагається це поєднати - звідси беруться чималі натовпи пілігримів, наприклад, до Індії. Бо там і ретріти, і клуби, і йога, й експерименти зі зміною свідомості. Я була в Індії 5 разів, цього явно недостатньо, щоби пізнати настільки велику країну, але особливих інсайдів у мене там не траплялося. Пригоди - так. Новий досвід з йогою у Рішікеші - так. Можу сміливо радити тиждень в ашрамі тим, кому хочеться спокою, вегетаріанства і йоги. (Там же знаменитий «ашрам Бітлз», до речі). І, взагалі, атмосфера особлива. Мені ж ближчими є місця, доступ в які обмежено. Наприклад, гори в М'янмарі чи Верхній Мустанг, що тривалий час залишався окремим князівством. Хочеться потрапити в Бутан і бути там якомога довше. Мій ідеальний маршрут - це природа, фізичний челендж, гори і тісне співжиття з культурами, які зникають.

Фотосесія	Фотосесія

 

- Ірено, ми почали з книжок, які ти пишеш. Продовжимо про книжки, які ти читаєш. Тож, рекомендована тобою - «Жінки, які біжать з вовками». Кларіс Пінкола Естес стверджує, що кожна жінка повинна мати своє місце сили. Де, у чому твоє?

 

Ірена Карпа з донечками	З чоловіком Louis-Сyrille Trebuchet

 

- Ну ось у тих же горах його знайти найпростіше. Чим вище я підіймаюся, тим голосніше чути душу. Але ж у гори щотижня не підеш, треба їх вміти відтворити і всередині... Місце сили для мене - те, куди важко дістатися машинами чи канатними дорогами, та навіть і велосипедом. Тому там - малолюдно. А коли люди й трапляються, вони не можуть бути поганими, оскільки вибрали таке непросте проведення часу: мінімалізм, краса, власна сила волі, що тягне тебе до вершин.

Гори і діти )))	Захмарний дзен Ірени Карпи

 

- Про що би ти хотіли сказати, але я про це не запитала? )))

- Може, про те, що восени мене з «Добрими новинами» кличуть до Америки? Наразі йдеться про Каліфорнію й Техас, але я буду рада зустріти якомога більше американських українців, з якими ми - на одній хвилі.

 

Фото з FB-сторінка Ірени Карпи