rss
09/25/2020
EN   UA

Час i Події

#2020-39

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Сторінка редактора \ Про книги – і проектування майбутнього з книги в реальність

Спробуймо дещо відволіктися від романів - і подумати про те, як вони на нас впливають. Що впливають - то факт, але от як і наскільки? І як найкраще використовувати той вплив?

 

З цього приводу загалом думки дослідників відрізняються. Особливо - залежно від того, в якій саме країні живе дослідник.  Для прикладу, доволі чимало російських популярних психологів вважають, що читання саме по собі на психіку і на особистість самого читача не впливає, прочитані книги лежать в пам'яті «мертвим вантажем». От ігри і квести за книгами - ті особистість змінюють, змушують впроваджувати в повсякденну діяльність  вичитані знання та навички.

А просте читання, мовляв, не допомагає, скільки не запихай в голову - все одно не засвоїться.

Хоча загалом класики російської психології, зокрема, той же таки фізіолог Іван Павлов, якраз стверджували протилежне - вважали, що слово як таке може мати на людину більший вплив, аніж дійсність. Щоправда, Павлов то вважав ознакою хворобливої нервової системи: «При хворобливій нервовій системі, при її парадоксальному стані втрачається сприйнятливість до дійсності, але лишається сприйнятливість тільки до слів. Слово починає замінювати дійсність. У такому стані знаходиться зараз все російське населення... Російська людина має таку слабу мозкову систему, що вона не здатна сприймати дійсність як таку. Для неї існують тільки слова. Її умовні рефлекси координовані не з дійсністю, а із словами».

А от західні дослідники пішли дещо іншим шляхом - і, відповідно, їм трапилися зовсім інші факти, а відтак - і інші висновки.

Людські думки переважно формуються словами - але коли людина їх озвучує в себе в голові, думки перетворюються на електронні імпульси, а вже ті змінюють біохімію мозку - залежно від настрою і напрямку думок. А вже мозок далі впливає на весь організм за посередництва хімічних речовин - або допомагаючи організму жити, або ж суттєво зважаючи.

У тих випадках, коли від мозку до організму не надходить достатньої кількості допомоги - або ж вона суто гуманітарна, тільки на хліб і воду, так, щоб реципієнт не відкинув копита достроково, людина може того і не помічати.

А от якщо допомоги нема, а є тільки шкода, і то суттєва, - тоді стає зрозуміло, що зі словами в думках треба щось робити, хоча би букви місцями поміняти. Найгірше трапляється тоді, коли сума не реагує на перестановку доданків, і в результаті все одно виходить слово якесь неприємне, а то й взагалі непристойне.

Треба якось рятуватися - але як?

Найпростіший, на перший погляд, вихід - впливати на біохімію мозку безпосередньо хімічними речовинами, оминаючи стадію неслухняних слів. Хтось йде до лікаря по рецепт, хтось бере цигарку, ще хтось - чарку чи чіпси з тортиком. Шкідливо - зате з біохімією мозку можна домовитися досить швидко. Щоправда, ненадовго...

Ще хтось намагається таки дати раду неслухняним словам. І відразу наштовхується на протидію. Ну бо й справді: як наказати собі стати розумнішою людиною? А кмітливішою? А дисциплінованішою? А як будете визначати - стали чи ні?

  Title
 
 Фото з ФБ-сторінки  Наукової бібліотеки Львівського
національного університету імені І. Франка

Хоча, з дисципліною, мабуть, найлегше - в порівнянні з розумом і кмітливістю. Легко помітити, коли нарешті стаєш дисциплінованішою людиною. А от як помітити, чи є ти людиною розумнішою, ніж той самий ти, але пару днів тому?

Поміняти свої думки на чужі, нехай і кращі, нехай і ефективніші, теж доволі нелегко. Принаймні, якщо ви намагаєтеся собі то наказати, чи себе до цього змусити....

І от тут на допомогу приходить книга!

Звісно, якщо ви вмієте нею користуватися. : ) І - якщо це добра книга.

Чим талановитіше вона написана - тим легше її словам повністю заглушити ваші слова, перемкнути вас на інші образи, захопити вас і перекинути з вашого життєвого сюжету в інший життєвий сюжет, вигнути хід ваших думок стрічкою Мебіуса, розрізати і скрутити у найвигадливішу фігуру.

Фільми та серіали вас теж занурюють у нові сюжети, але вони мають вже готову картинку - відтак мозок майже не напружується і не займається творчістю. Просто перемикається на деякий час на інший світ, як у нетривалу відпустку на море, - а потім повертається назад, до тих самих проблем, що й були. Читання - це якраз той стан, коли мозку доводиться за контурами чужих думок створювати кольорову розмальовку, і чим талановитіший автор книги, тим кольоровішою буде розмальовка, і тим жвавіше мозок читача підключається до роботи.

І - змінює свою біохімію. Атам вже починають «підтягуватися» і психіка, і весь організм загалом.

Інша справа - куди вони починають підтягуватися. Чи є для вас новий сюжет ліпшим, ніж той, котрий був досі у вас в голові - а чи є він гіршим?

І чи достатньо гарно ви його відтворюєте?

Чи можете посеред розповіді повернутися до себе, згадати, хто ви і де, і порівняти той хід думок, який у вас був, з новим? Чи буде цей новий для вас помічним - а чи навпаки, занурить у сприйняття життя як безвихідного болота?

Які книги вас захоплюють?

Чи переносять вони вас в кардинально інший світ - а чи навпаки, поглиблюють настрій і зміцнюють вже наявну думку про світ?

Дедалі частіше психологам спадає на думку ідея лікувати різні хворобливі стани психіки книгою. Песимістам - оптимістичні, людям, котрі не вміють бачити причинно-наслідкові зв'язки в соціумі - детективи, затятим парубкам - любовні романи. Людям, котрим взагалі тяжко дається усвідомлення себе - казки і якесь легеньке чтиво. Людям, котрим бракує адреналіну - жахи і трилери.

Але в житті доволі часто буває якраз навпаки. Песимісти полюбляють песимістичні антиутопії (в кращому випадку) чи й взагалі депресивне чтиво, інтригани полюбляють детективи, а оптимісти тягнуться до хепі-енду. І хіба тільки самотні час від часу поринають у світ любовних романів. : )

Тобто подібне тягнеться до подібного - і тим тільки зміцнює вже наявний стиль мислення. Найбільш щастить у такому випадку оптимістам - хіба за винятком тих випадків, коли їх взагалі геть відриває від реальності, втім, не кожен оптиміст здатен то в собі діагностувати самостійно. : ) У всіх інших випадках оптимізму забагато не буває.

Ну а всім решта древні таки недарма рекомендували широкий книжковий кругозір - це як зайти до магазину і переміряти все вбрання, а чи періодично заходити до автосалону і робити тест-драйв новим автомобілям.

Цілком можливо, що нове вбрання чи новий автомобіль буде не ліпшим за те, що у вас вже є - але завше є можливість додати до вже існуючого мислення нові несподівані опції та функції.

Втім, у вас завше є можливість перевірити сумісність старої і нової версії мислення. Читаєте нову книгу - прислухайтеся до свого організму. Як йому? Легше? Гірше? З'явилося натхнення - а чи настрій поплакати над тим, над чим давно варто було ридати, але все якось часу бракувало? Це теж іноді потрібно, головне - потім вчасно змінити тональність...

Ваше тіло, ваше мислення і ваше життя - найкращий камертон для книги. Проблеми можуть виникнути хіба тоді, коли найкраща книга вже скінчилася - а автор ніяк не збереться написати ще. : )

Новини з «відділу проектування майбутнього»: про кохання і боротьбу протилежностей

День Знань… Знань, які завтра стануть непотрібними?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com