Черга за автографом довжиною півтори години. Так закінчилась презентація другої частини бестселера про веселі (а інколи й не дуже) пригоди в центрі управління супутниками НАСА - «Франческа. Володарка офіцерського жетона», написаної Доржем Бату і виданої «Видавництвом Старого Лева».

 

Головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка й Андрій Васильєв (Дорж Бату)

Презентація відбулась в рамках IX Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» в Києві 25 червня 2019 року. Прихильники Франчески, молодої дівчини, якає має талант потрапляти в різні халепи та неймовірні математичні здібності, займали чергу на презентацію заздалегідь. Зала була переповнена. Також у залі були присутні члени родини першого українського астронавта Леоніда Каденюка.

Минув рік з моменту виходу першої збірки коротких нарисів з життя колективу одного з центрів керування польотами НАСА, записаних старшим оператором зміни Доржем Бату (він же - Андрій «Джорджіо» Васильєв).

Розповіді з центру управління важко зарахувати до якогось конкретного жанру. Це стиль поєднання жанрів: наукового, технічного, трохи репортажистики, «Pulp Fiction» - і це все формує унікальність цього видання.

Передмову до книжки написав науковець Олексій Парновський, старший науковий співробітник лабораторії супутникових досліджень ближнього космосу Інституту космічних досліджень національної академії наук України та державного космічного агентства України; провідний інженер та старший науковий співробітник відділу досліджень геофізичних явищ та космічної погоди Головного Центру управління та випробування космічних засобів, кандидат фізико-математичних наук.

Проілюстрував першу і другу частини оповідок про сицилійку Франческу культовий художник Олександр Ком'яхов. А літературним редактором став Олекса Негребецький.

«Друга книжка виявилась неочікувано більшою, а з нею з'явилося і більше проблем у головних героїв. Якщо в першій книзі ми більше вчилися, були студентами, дуже багато помилялися, потрапляли в різні халепи, то в другій книзі ми знаємо вже трохи більше, можливо трохи більше вміємо, відповідно халеп значно більше. В нас вже з'являються власні інтерни, відповідно, ми вже самі вчимо. Ми беремо участь в абсолютно нових реальних проектах, за якими можна слідкувати через сайт НАСА та інші інформаційні агенції. І наприкінці книжки ми значно дорослішаємо, наставники вже йдуть від нас, ми лишаємось вдвох і просто працюємо», - коментує відмінності між двома книжками «Джорджіо».

«За цей рік Франческа стала дуже популярною в Україні. Але поки вона сюди не приїхала, вона ще не усвідомлює свою популярність. Вона знає, що є популярною в Україні, їй це подобається страшенно. Коли я почав перераховувати кількість людей, котрі брали участь у створенні книжки, а це були десятки - редактори, ілюстратори, видавці - вона не витримала, сказала: «Стоп. Я зрозуміла, куди вляпалась», - додає фарб до популярності Франчески автор.

«В другій книжці читачі, так само, як і герої, переходять зі статусу інтернів до статусу досвідчених фахівців у спогляданні за роботою командного пункту. Книжка порушує і більш технічні теми. Скажімо, в ній є деякі дані з астродинаміки, а ще пояснення відмінності процедур управління космічними апаратами на різних типах робіт, тощо», - коментує роботу наукового редактора Олексій Парновський.

Черга прихильників Франчески за автографом від автора	Читачі захоплюючих пригод Центру управління супутниками НАСА –  в черзі за автографом. Вони стійко витримали півтори години

 

Літературний редактор Олекса Негребецький зосередив увагу на товщині другої книжки. Його пропозиція полягала в тому, щоб зробити дві книжки замість однієї. І, відповідно, зробити дві презентації - одну на Київському Книжковому Арсеналі, іншу - на Львівському Форумі видавців. «І ще таке враження, що герої в командному пункті інколи корегують супутники, а основний час тільки те і роблять, що б'ються», - ділиться враженнями від роботи над книжкою літературний редактор.

«В мене таке враження, що відбувся парад планет, зійшлися всі зірки, і не було майже жодних проблем з розробкою ілюстрації. Образ на обкладинці першої частини виник майже одразу і був схвалений автором», - розповідає про роботу над ілюстраціями до книжки Олександр Ком'яхов. Дорж Бату продемонстрував присутнім реальне фото Франчески. Дівчинка на фото в телефоні дуже нагадувала дівчинку, яка посміхається з обкладинки книжки. Всі ілюстрації до книжки промальовані вручну, з ретельною деталізацією кожної рисочки, і нагадують стиль Альбрехта Дюрера, тому автор вирішив не перевантажувати книжку малюнками інших членів екіпажу.

«Видати книжку в Америці - це означає big deal. А саме - що в автора є агенти, продажі, гроші, слава. Коли видаєш книжку в Америці, то можна вже більше нічого не робити, а тільки писати книжки, і цього достатньо. Моя команда дуже переживала, коли я повернувся, і з напруженням питала - що я тепер буду робити, чи я повернуся до основної роботи, я вже письменник, а це - big deal. Мене часто називають письменником, але я таким себе не вважаю. Я і надалі є оператором центру управління польотами НАСА. Книжки для мене - це спроба сказати аудиторії про важливі речі, команду, про сім'ю, про взаємну підтримку. Про рівні права, незалежно від того, чи є у людини синдром Дауна, чи аутизм, феміністка ти чи чоловік, і, власне, в цих двох книгах я сказав те, що хотів», - ділиться враженнями від популярності «Джорджіо».

«Також одним із феноменів книжок про Франческу є унікальна українська мова, - додає автор. - Коли поверталися відредаговані тексти від Олекси, я дивився на них, як на діамант, який огранували. Я довірився професіоналу - і не помилився. Те, що вийшло з-під редакції Олекси Негребецького (і перша, і друга книги) - для мене це еталон української».

	Авторка матеріалу долучається до кола шанувальників Франчески, котрим пощастило отримати автограф Доржа Бату

«Вважаю, якщо б не було гарного діаманта, то не можна було б зробити огранку», - відповідає літературний редактор.

«Успіх пригод Франчески полягає, ще в тому, що автор вгадав ще й композиційно. Це не є «лонг рідінг», це є короткі історії, які можна читати від станції до стації метро. Це - жанр літератури, який розрахований на психологію масового читача. І автор вдало вирахував і склав цей алгоритм», - додає Олекса Негребецький.

«І дійсно - історії були написані між станціями метро», - погоджується Дорж Бату.

«Я вважаю, що ми ввійшли в суспільний час великої турбулентності. І ця турбулентність може нас розхитати або, навпаки, зробити нас сильнішими. Нам дуже важливо, власне в час цієї турбулентності дотримуватися певних цінностей, триматися певного внутрішнього стержня.

«Франческа» є популярною, тому що ми відчуваємо співзвучність; і те, що нам болить, те, що для нас є важливим, те, що ми знаходимо себе на сторінках, це і є успіх цієї книжки», - коментує феномен популярності пригод Франчески головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар'яна Савка.

Довідка

 

Андрій Васильєв (Дорж Бату, Dorje Batuu) - український український журналіст і письменник бурятського походження. Народився в м. Улан-Уде. За освітою - історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Працював ведучим програм у ДТРК «Бурятія», кореспондентом та керівником бюро у Західній Україні на телеканалі "Інтер", журналістом на «Голосі Америки». Член Медіакорпусу ООН. 2002 року переїхав до України, де вивчив українську мову. Згодом переїхав у США. Зараз - оператор корекції траєкторій Центру керування польотами Національної Адміністрації з аеронавтики та досліджень космічного простору США. Дружина - українка, виховує двох доньок.

На питання Франчески: «Хто ти? Монгол, українець чи американець» Андрій відповів: «Я і перше, і друге, і третє. Народився я в Бурятії. Це - моя земля, яку я дуже люблю. Так само я дуже люблю свій народ і свою мову. Я розмовляю і читаю бурятською. Моя дружина - українка, мої діти розмовляють українською мовою, в родині ми спілкуємося українською. Я прожив і пропрацював 9 років в Україні. Саме Україна свого часу прийняла мене як сина, дала мені роботу і захищала мене на своїй території, і я вірно їй служив. Я є теж частинкою української нації. Приналежність до нації не вимірюється тим, що в тебе в паспорті. Для мне дуже почесно, що мене називають українцем. І я так само є американцем. Я - громадянин Сполучених Штатів. Я працюю на Сполучені Штати, і я буду захищати цю країну в разі потреби. Тому мене можна називати по-різному - я є одночасно й українцем, і американцем, і монголом».

Фото автора