rss
09/20/2020
EN   UA

Час i Події

#2020-38

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Сторінка редактора \ Про креативність і ціну свободи – та хитрість, бабуїнів і дурну кулю…

Вбивство п'ятирічного хлопчика Кирила в Україні вразило всіх, і, цілком можливо, воно таки буде мати політичні наслідки. У США, на жаль, такі випадки трапляються доволі часто, і наразитися на випадкову кулю в Чикаго можна доволі легко. Спробуймо роздивитися, що ж змушує людину порушувати правила - і наражати на смертельну небезпеку інших людей...

 

Швидше за все, спроби порушувати правила співжиття у цьому світі існують десь з того ж часу, що й спроби запровадити правила. Навряд чи першооснову цього явища вдасться дослідити - надто вже багато різних версій є у різних культурах.

Зате набагато легше відслідкувати мотиви, котрі змушують людей у сучасному суспільстві порушувати правила - попри всі наслідки таких порушень.

Зазвичай порушник намагається... стати над системою, над суспільством. Самоствердитися. І у багатьох випадках потрапляє... у систему, котра є набагато строгішою і жорстокішою, ніж та система, в котрій живуть ті люди, котрі намагаються правила не порушувати.

Людина, котра намагається щось отримати, порушуючи правила, вважає, що зможе досягнути мети легшим способом, хитрістю обійти тих, хто правила виконує.

Зазвичай, при цьому вона не враховує дії саме тих ключових факторів, котрі намагається обійти, - і потрапляє в халепу.

Найпоширеніша помилка - коли виявляється, що шлях досягнення результату був якраз найнеобхіднішою частиною того результату - а не прикрою процедурою «для лохів», яку можна проігнорувати.

Так, для прикладу, ідеальної фігури можна досягти, грубо кажучи, двома шляхами. Перший - це корегування стану здоров'я, режиму харчування, якості і кількості харчів, фізичних та емоційних навантажень - відповідно до потреб людини.

Другий, для прикладу, - «підсісти» на чаї для схуднення.

Другий спосіб частенько здається оптимальним для тих, хто не дуже цікавиться знаннями про функціонування свого організму. Зазвичай використання цього способу призводить до того, що необхідні знання пояснює лікар, а хитрун слухає ці пояснення на лікарняному ліжку із крапельницею у вені. Спроба перехитрувати правила виявилася спробою застосувати вкрай неекологічну агресію до власного організму. Так людина довідується, що з допомогою неекологічної агресії результату і справді можна досягнути швидше - але цей результат, найімовірніше, буде неякісним і недовговічним.

Будь-які правила можна обійти - декому вдавалося навіть вмовити «посунутися» закони фізики. Але зазвичай для того треба уважно роздивлятися ці правила - і розуміти, що ціна хитрощів може бути дуже і дуже високою. Хтось наважується ризикнути і заплатити цю ціну - і в результаті може отримати навіть щось схоже на свободу дій. Принаймні, на право робити те, що ти хочеш - на тому рівні, на якому можеш собі це дозволити.

Зрештою, і сучасна наука, і техніка, і медицина - це і є спроби людини обійти якось ті звичні правила життя у світі, в якому вона народилася. І, варто зазначити, за останні тисячу років людина досягла доволі значних результатів у спробах змінити правила свого співіснування зі світом. Щоправда, чи то до ліпшого, а чи до гіршого - тут вже тяжко відразу відповісти...

Тим не менш, згадані напрямки - науку, техніку, медицину, та навіть і культуру - можна вважати більш-менш екологічними спробами людини самоствердитися, змінити правила життя для себе і собі подібних.

Але є ще методи неекологічні.

Алкоголь, зброя, сварка, бійка, війна врешті-решт.

  Title

Загалом вся історія людства - це зіткнення екологічних та неекологічних методів самоствердження. Результат цих зіткнень і досі тяжко передбачити - ми або змінимо планету до невпізнання і колонізуємо Марс, або знищимо Землю і себе разом з нею. Втім, на жаль, ще є можливість, що зреалізуються обидва варіанти...

Причину, котра змушує людину вдаватися до неекологічного самоствердження, з різним рівнем успішності шукають вчені з найрізноманітніших сфер науки. Причину привабливості цих пошуків легко зрозуміти: ліпше дослідити причини руйнівної агресії і знешкодити, аніж чекати, поки ця агресія знищить тебе.

Десь протягом вже 5 років в Україні на рівні популярної культури доволі часто звучить думка про те, що рівень агресії - штука вроджена, передається генетично, і якщо вже людина собі той ген агресії підчепила - то все, не тратьте, куме, сили, ніц не вийде, вигнати з неї агресивного біса неможливо. Причини такої популярності цих думок можна зрозуміти - тим не менш, вчені кажуть, що ідея ця, м'яко кажучи, не зовсім правильна.

А точніше - неправильна зовсім. Такі висновки дають таки непогане світло в кінці тунелю не тільки тим, хто переймається, як то ми будемо після Перемоги жити разом із нащадками агресорів, а й тим, для прикладу, кому не пощастило народитися у сім'ях із високим рівнем  домашнього насильства.

В Україні тих сімей з високим рівнем домашнього насильства - дуже багато навіть за офіційними даними, що вже казати про неофіційні.

Так от, для тих, хто переймається цими питаннями, у генетиків є хороші новини. Приказка про «яблуко від яблуні» у випадку зі схильністю до агресивного неекологічного  самоствердження - не працює.

Принаймні, так каже Роберт Моріс Сапольскі (Robert Morris Sapolsky) - американський нейроендокринолог, професор біології, нейронауки і нейрохірургії у Стенфордському університеті. Він, зокрема, детально вивчав роль спадковості у схильності до неекологічної агресії.

От розгляньмо ситуацію, для прикладу, коли батько дитини схильний до такої агресії, мама - ні. Образно кажучи, 50% вашого геному - трохи кривуваті в цьому сенсі. Але якщо дитину виховувати в атмосфері любові, поваги і відсутності насильства, то ризик розвитку агресивності із 50% спадає до 8%. Більше того - в такому середовищі гени будуть змінюватися у ліпший бік, і діти цих дітей матимуть набагато ліпшу картину з генетичної точки зору. Дослідження проводилися, зокрема, на близнюках, котрі мали однаковий геном, але після народження потрапили в абсолютно різні сім'ї. У своїх лекціях на YouTube Сапольскі наводить результати досліджень, котрі тривали десятки років.

Якщо брати до уваги результати цих досліджень - то вже з'являється надія на те, що людство - не безнадійне.

Щоправда, ці дослідження не пояснюють, що робити з тими людьми, в котрих ген агресії виховувався в умовах відсутності поваги і любові - і вони не мають чіткого шаблону екологічного самоствердження, а відтак - самостверджуються так, як вміють.

Наразі Україна потерпає від таких самостверджувачів з трьох боків: війна, побутове насильство, і вкрай здичавілі силовики і чиновники.

Виховання окупантів наразі можливе тільки в один спосіб, а от з двома іншими категоріями прихильників агресивного самоствердження якось можна працювати - принаймні, теоретично. А от практично...

Зараз Сапольскі працює над можливими стратегіями застосування генної терапії для захисту нейронів, зокрема від згубного впливу глюкокортикоїдів. Як пише Вікіпедія, у процесі польових досліджень бабуїнів Сапольскі намагався знайти джерела стресу в їхньому оточенні та встановити зв'язок між індивідуальними особливостями і закономірністю розвитку захворювань, пов'язаних зі стресом, у цих тварин. Він вивчає рівень кортизолу у приматів на різних щаблях соціальної ієрархії, щоб визначити рівень стресу.

Будемо сподіватися, що рано чи пізно Сапольскі чи такі, як Сапольскі, таки досягнуть своєї мети - і змінять і рівень вразливості до стресів, і правила виховання не тільки для бабуїнів, а й для бабуїнів сапієнс.

Наразі на це - наша єдина надія...

Переконай, якщо зможеш: що робити, коли думання не допомагає

Україна майбутнього: новини з «відділу проектування» при «Коронації слова»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com