Цього разу
спробуймо подивитися на проблему плагіату у більш масштабному розрізі - державному.
Саме на цей масштаб найменше звертають увагу, коли
говорять про плагіат як явище.
Творчі потуги науковців - лише частинка державного
ланцюжка. Творчі ідеї - чи то в природничих науках, чи то у гуманітарних - не є
окремим сферичним конем у вакуумі, ізольованим від суспільства. Рано чи пізно
ці ідеї ідуть в широкий вжиток, до бізнесу, живлять виробництво і культуру
країни. Культуру як в сенсі «високих матерій» - філософії чи мистецтва, так і в
сенсі більш приземленої культури спілкування, поведінки, споживання та інших
більш приземлених культур.
І саме тут найчіткіше помітно різницю між країнами, в
яких на плагіат закривають очі, а то й взагалі цей плагіат стимулюють всіляко,
і країнами, в яких за плагіат студента просто відраховують, а у професора
відбирають посаду, звання і повагу аудиторії.
Плагіат не просто надає наукові привілеї людям, які
їх не заслужили чесної працею. Він вбиває паростки ідей в тих людях, котрі
здатні ці паростки сприйняти і виростити, змушує багатьох талановитих людей або
відмовитися від своїх талантів, або емігрувати у більш сприятливе для таланту
середовище - разом зі своїми ідеями.
А без наукових ідей суспільство буде не просто
кульгавим - воно банально не витримуватиме конкуренції з іншими суспільствами.
Втім, найліпше це помітно на практиці.
Спершу погляньмо на Китай.
Ще років з 20 тому цілком реальним був жарт «ваш
виріб побачили 20 китайців, це означає, що через місяць щось схоже з'явиться на
кожному базарі з ціною 2 долари і лейблом «Made in China».
Власне, поняття «Made in China» та «промислове
шпигунство» були майже синонімами.
Потім влада країни дещо змінила підхід - і, фактично,
закордонним компаніям почали пропонувати дешеву робочу силу в обмін на те, що
компанії будуть ділитися секретами технологій.
Щоправда, цей хитрий спосіб і зараз працює через раз
- і час від часу світ здригається від скандалів, пов'язаних з промисловим
шпигунством цієї країни. Так, для прикладу, з півроку тому у США заявили, що
китайська державна компанія спробувала вкрасти комерційну таємницю
американської транснаціональної компанії Micron, і таким чином завдати збитків
на суму приблизно 8,75 млрд доларів - це за найскромнішими підрахунками
американської Феміди. Таємниця, яку хтіли вкрасти, стосувалася DRAM -
динамічної пам'яті з довільним доступом, котра використовується у виробництві
комп'ютерів, мобільних телефонів та іншої електроніки.
Власне, серед звинувачень, котрі Міністерство юстиції
США нещодавно офіційно пред'явило телекомунікаційному гіганту Huawei, теж є
пункт «промислове шпигунство» - крадіжка
технологій компанії T-Mobile.
Таким чином вже кілька десятків років поспіль Китай
наполегливо намагається отримати глобальну економічну, військову і політичну
владу в світі за допомогою крадіжки технологій - аби компенсувати цією
крадіжкою відсутність наукових ідей. У вчених західних країн на ці технології
пішли десятки років копіткої роботи - не кажучи вже про натхнення, старанне плекання
талантів та купу грошей. А тут ціла держава хоче все це сплагіатити.
| |
| Кадр з фільму «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика» (1967) |
І загалом, ці плагіатичні прагнення є доволі
успішними...
Так було не завжди.
Кілька сторіч тому Китай не те що знався на
інтелектуальній власності, а й всіляко її захищав. Секрет виробництва шовку
тримався за сімома замками сторіччями - і давав китайським виробникам значну
перевагу у тогочасному світі. Кілька сторіч вони берегли секрет виробництва
порцеляни - і були світовим монополістом на цьому ринку, однак згодом той
секрет у китайців таки вкрали французи, а вже в них - англійці.
Одно слово, дефіцит сучасних ідей у китайському
суспільстві був не завжди...
Але потім щось пішло не так...
А тепер відволічімося на хвильку від Китаю, погляньмо
на Захід. Там дедалі частіше помітно протилежну тенденцію - бажання ощасливити
своїми знаннями ціле людство. Дедалі більше відомих університетів виставляють
свої лекції у відкритий доступ. Таким чином знання, котрі ще кілька десятиріч
тому були доступні тільки для обраних прошарків суспільства, опиняються в
Інтернеті на відстані протягнутої руки.
Але хто захоче їх взяти - і з якою метою?
Окремим абзацом варто згадати про Ілона Маска,
котрий, як відомо, дотримується політики відкритих патентів, всі патенти на
виробництво електромобілів Tesla та специфікації проекту HyperLoop є у
відкритому доступі.
Просто мрія Китаю. : )
Здавалося би, до світового панування зовсім близько -
варто тільки дочекатися, поки більшість західних винахідників повиставляють
свої винаходи у відкритий доступ за прикладом Маска. А відтак,
«декриміналізують» плагіат, і можна буде його спокійно поєднувати з економічним
успіхом.
Але тут якраз ми можемо припустити, що не так все
просто - і вдатися до ненаукових припущень та довільних методів науки
якбитології.
Наприклад, припустити, що би було з тим же ж таки
Ілоном Маском в інших країнах.
В Росії, для прикладу, Ілон Маск би ще після винаходу
системи PayPal сів би в тюрму років на 20, а систему «сплагіатив» би собі
котрийсь із наближених до керівника країни олігархів.
У Китаї у самого Маска, як старшого з трьох дітей, ще
були б шанси народитися, але от брата і сестри у нього могло би і не бути, бо,
як відомо, в Китаї наприкінці сімдесятих років минулого сторіччя впровадили
політику «одна родина - одна дитина, не більше», котру дещо послабили тільки зо
три роки тому. Ходити через пустелю по три тижні із запасом води та харчів, та
ще й з малими дітьми, навряд би чи сімейству Масків дозволили - навіть якщо би
у них була одна дитина, а не три.
| |
Кадр з фільму «The Rogue Song» (1930) | |
В Україні Маску, швидше за все, довелося би навчитися
давати «відкати» з бізнесу - або втікати за кордон.
Таким чином навіть на
одному прикладі Маска через призму науки якбитології помітно простий і
банальний в теорії факт, котрий чомусь багатьом тяжко зрозуміти на практиці.
Творчість в академічному сенсі тих слів, творчість в науках - як
природничих, так і гуманітарних - тісно і безпосередньо пов'язана із
громадсько-політичним устроєм країни, в якій живе творець. Чим більш творчою і
демократичною є атмосфера в країні - тим ліпше для творчості, для науки і для
країни. І навпаки - чим тоталітарнішим є суспільство, тим менше в ньому
творчості, і тим гірше в ньому живеться окремо взятій людині - не тільки
творчій.
Відволічімося від якбитології, погляньмо на речі,
більш близькі громадянам України та українській діаспорі.
Майже через три десятки років після розвалу СРСР його
колишні громадяни почали розуміти вражаючі речі: в Союзі була шалена криза
творчості. Значна кількість технічних таємниць просто вкрадено із Заходу, купа
радянських пісень «запозичено», зокрема - і з української культури. Так, для
прикладу, пісня «Поручик Голицын» із фільму з красномовною назвою «Заговор
против страны Советов» - виявляється, є
калькою з пісні «Друже Ковалю», написаної вояком УПА у 1949 році. І навіть
образи дивакуватої трійці з «Кавказької полонянки» - і ті сплагіачені...
Натомість розвивалося побутове винахідництво із серії
«швидко, дешево й сердито» - як своєрідна реакція на небажання держави думати
про добробут громадян.
І потихеньку розвивався винахідницький талант у сфері
«як вкрасти у держави те, що погано лежить». Після розвалу Союзу цей напрямок
«винахідництва» зреалізувався у витворенні таких схем відмивання грошей, які й
зараз змушують західних криміналістів клацати щелепами від подиву.
Іншими словами - там, де нема
місця для розвитку інтелекту наукового, там розвивається збочений
емоційно-соціальний інтелект з усіма його «досягненнями». Вмінням віртуозно красти, давати і брати хабарі, контролювати
громадян і робити з них гвинтиків системи.
І навіть строга система покарань, зі смертною карою
включно, не може змусити цей збочений емоційно-соціальний інтелект вгамуватися.
В тому ж таки Китаї корупціонерів страчують сотнями - а не допомагає.
Відтак, для кожного громадянина все мало би виглядати
вкрай просто і зрозуміло: плагіатиш чужі ідеї - значить, торуєш і собі,
і країні, в якій живеш, шлях до тоталітарного пекла. Хочеш жити у щасливій
країні - не кради, зокрема - не займайся плагіатом. Не
можеш витворити щось оригінальне - займися чимось іншим, скеруй свої зусилля в інший бік. Крадучи чужі
ідеї, ти робиш гірше насамперед собі - а вже після
того - тим талановитим людям, чиє місце ти займаєш, коли сидиш не на своєму
місці. Ті люди, швидше за все, не пропадуть, знайдуть собі місце десь інде, -
але чи комфортно тобі буде жити в країні, з якої вони поїдуть?..
(Далі буде)