Від редакції:

Антон Сененко, старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України, кандидат фізико-математичних наук, - про враження українського науковця від шкіл Іллінойсу.

 

Звичайна американська школярка під час нашого візиту у школу невеличкого міста Спрингфілд, що є столицею штату Іллінойс (більшість думає, що столицею є Чикаго, бо воно велике, але ні), поставила мені таке питання щодо України, від якого в мене відібрало мову.

І я, дорослий українець з науковим ступенем та у вишиванці, реально закляк на десяток секунд, перш ніж зміг щось промимрити у відповідь.

Чесно кажучи, ця подія мене настільки вразила, що я вкотре відклав написання посту про фінансування науки в США і вирішив розповісти вам про школу, від якої в мене стався напад цуценячого захоплення.

Lincoln Magnet School не можна назвати типовою американською школою. Вона характерна тим, що в ній поглиблено вивчають STEM - Science, Technology, Engineering and Mathematics - науку, технології, інженерію, математику. Це щось на кшталт нашого фізмат ліцею, але має певні колосальні відмінності.

Знайомство зі школою починається з того, що вона щороку отримує відзнаку від Apple за, по суті, потужну фізико-математичну освіту. Про це сповіщають банери, підвішені під стелею при вході.

Взагалі, я не експерт у школярстві, але базово ви маєте знати, що у США кожен має право і змогу отримати безкоштовну освіту у початковій (десь з 5 до 11 років), середній (11-14) та старшій школі (14-18).

Якість школи, її матеріальна база тощо дуже залежать від району, до якого вона належить - чим він багатший, тим більше податків у ньому сплачується з житла, тим більше грошей має освітня система.

Lincoln Magnet School - це середня безкоштовна школа, і завдяки своєму «інженерному» спрямуванню вона є першим квитком дитині у світ високих технологій, НАСА, Спейсікс, генетичної інженерії, цікавого наукового життя та долучення до розвитку нашої цивілізації.

Щоб потрапити сюди, батьки вишиковуються в чергу: вони залишають заявки, а лотерея вирішує (так-так, лотерея), хто з дітей матиме честь тут навчатися. У мене трохи відбило від перевиснаження пам'ять, але статистика така, що конкурс десь 2-3 дитини на місце (потім у колег уточню).

Черга з вчителів - ще більша, і викладають тут найкращі.

 

Школа працює без паперу вже років 8, бо кожен учень має комп'ютер. Так, це макбуки від тієї ж Apple, але школярам їх надає не компанія, а бюджет району.

Батьки сплачують лише страхування на випадок, якщо ноутбуку буде завдано шкоди. Все (ноути є в кожного учня в кожному класі, повірте на слово, аби я не забивав пост фотографіями звідусіль).

Що саме вражає?

Ні, не приміщення.

Такі приміщення та обладнання (я не про ноутбуки, звісно) я вже бачив в Дніпропетровській області, де школи відбудовуються «з нуля» завдяки зусиллям тамтешньої ДніпроОДА. Єдине що - хочеться, аби такі дніпро-стайл заклади ширилися всією країною.

Вражає ж організація навчального процесу.

По-перше, вже з 6 класу тут проводяться уроки кар'єрного спрямування, де дітям розповідають про різні професії, що треба вчити-робити, аби їх опанувати, що таке резюме чи співбесіда тощо.

По-друге, вчитель на уроці має право говорити хвилин 10. Все.

Весь інший час мусять говорити-демонструвати-дискутувати-працювати діти.

Урок починається з фрази «Діти, під'єднайтеся до сервера», а далі вчитель лише спрямовує школярів шляхом шикарних навчальних матеріалів і тестів; вчить їх шукати інформацію, опрацьовувати її, виокремлювати головне, критично мислити (так, Інтернет у чомусь замінив дітям книжки, хоча книжки теж є, і дітей вчать з ним поводитися правильно), робити презентацію та демонструвати, що ж вийшло.

Я те все бачив і чув. Ба більше, юний пан, до якого я підсів, на моє прохання прокоментував свою роботу про вулкани та причини їх виникнення.

По-третє, діти вивчають науки блоками: науки про життя (6-й клас - екосистеми, 7-й клас - клітини, 8-й клас - генетика), фізичні (енергія-сила-рух, магнетизм-електрика, хімія), науки про Землю - концентруючи увагу на одній темі впродовж тривалого часу, опановуючи її повністю (наскільки пам'ятаю я, у нас було по-іншому - годину на тиждень повчив магнетизм, а потім чекаєш наступного тижня, повністю забуваючи, що ж ти вчив минулого).

По-четверте, СТЕМ - не означає, що діти виростають калькуляторами (до речі, табличку множення тут вивчають у 2-3 класі, але калькулятори ніхто не ховає). Освіта є комплексною. Центральними елементами є Наука, Математика, Література, Історія, Читання, Письмо.

 

І отут слід зупинитися окремо, бо Письмо - то не про каліграфію чи орфографію. То про логічність викладення думок та здатність зрозумілою цікавою мовою донести інформацію, яку ти віднайшов-опрацював і презентувати її класу. Учнів заохочують говорити, ставити питання та бути проактивними.

По-п'яте - це «схибленість» на науковому методі. У кожному класі є чітке пояснення, що воно таке, у класах повно смітсонівських книжок (головні музеї у Вашингтоні - теж смітсонівські, засновані англійським науковцем Джеймсом Смітом, і загалом - це знак якості), а спонукання до постійного ставлення запитань сприяє процесу навчання.

По-шосте, всюди в класах є купа мотиваційних стендів для дітей, чому треба вчитися і чому наука - це круто, починаючи від цитат Карла Сагана («Наука - це певний спосіб мислення, а не просто сукупність знань») і закінчуючи цитатами Джона Кеннеді («Людський розум - наш головний ресурс»).

Найбільше ж вразила чесна порада дитині, що робити, якщо вона вважає, що не дає раду з математикою: треба просто тренувати мозок для математики. Якщо перекласти нашою мовою: якщо ви вважаєте, що у вас гуманітарний тип мислення - час просто припинити лінуватися.

По-сьоме, обладнання кімнат фізики та хімії. Воно повноцінне, є мікроскопи, витяжні шафи, водопровід, електрика, повно реактивів (чомусь поліція США не бере приклад з українського МВС, яке у купі реактивів бачить прекурсори), гора лабораторного посуду.

Що ще вам розповісти... мабуть, поки що все. У наступних дописах розповім таки про фінансування науки, місцеве «профтехучилище» та університет.

А... ледь не забув. Яке ж питання мені поставила американська школярка, на яке я ледве щось пробулькотів?

Коли ми завітали до одного з класів, вчителька запропонувала дітям на своїх макбуках віднайти в гугл-мапі Україну та помандрувати вулицями Києва.

Ми тицяли пальцями в екрани, демонструючи Софійську чи Михайлівську площі, Майдан, Ярославів Вал тощо.

Аж раптом одна дівчинка ставить мені питання, суть якого змусила мене засумніватися у тому, що в мене не слухові галюцинації. Я попросив її повторити запитання.

Дівчинка серйозно на мене подивилася і чітко та розбірливо перепитала, тицяючи в свій монітор, на якому відображалася якась київська вулиця:

- Нащо ви в Україні фарбуєте стовбури дерев у білий колір?

Я завмер, пробурмотав щось про дивні національні традиції, потім відійшов вбік і тихо, до сліз, несамовито волав.

В американської дівчинки в голові більше розуму, ніж у наших дорослих людей, що з віниками щовесни нібито захищають дерева від шкідників.

Тож я й дивлюся, що в Штатах через відсутність побілки ніде немає рослинності. Суцільна пустеля (сарказм).

І, незважаючи на відсутність побілки дерев і бордюрів, штатівські провінційні вулиці виглядають чомусь у рази кращими за столичні.

Але ми це подолаємо. І переможемо.

Стей тьонд.

P.S. Думки, висловлені в пості, є суто моєю особистою думкою, не є істиною в останній інстанції і необов'язково збігаються з офіційною точкою зору Центру лідерства «Відкритий Світ» та організації American Councils.

Джерело: ФБ Антона Сененка