Нерідко оманлива думка про легкодоступність гірських масивів та надмірна безпечність під час подорожей призводить до травматизму, а інколи - й до загибелі учасників гірськолижних мандрівок. Суттєву небезпеку під час подорожей у горах становлять такі грізні і небезпечні природні явища, як снігові лавини.

 

Фото: «Вікіпедія»

Лавина - це швидкий раптовий рух снігу і льоду вниз крутими схилами гір. Швидкість падіння лавин усереднено становить 70-100 км/год. Однак, великі сухі лавини можуть рухатися і швидше. Лавини володіють величезною руйнівною силою, яку створює не тільки сніг, але і, головним чином, передлавинна повітряна хвиля. Сила удару може досягати 50 т на 1 м кв. Для порівняння: дерев'яний будинок витримує удар не більше, ніж 3 т на 1 м кв., а удар силою 10 т на 1 м кв. вивертає з корінням сторічні дерева.

Об'єм снігу в одній лавині досягає 200 тис. м куб. Лавини сходять з гір з визначеною періодичністю, характерною для конкретного місця. Катастрофічні лавини накопичують сніг протягом кількох десятиріч. Оптимальні умови для утворення лавин - рясні снігопади, засніжені схили (30-40 градусів), різка зміна температури повітря. При цьому, свіжий сніг має мати товщину 30 см і більше, а щільний - не менше, ніж 70 см. Лавина починає рухатися, коли складові сили ваги снігового покриву у напрямку схилу перевищують силу зчеплення кристалів снігу між собою. Найчастіше це відбувається під впливом сонячного тепла або при землетрусі. Перед початком руху снігові маси перебувають у стані хиткої рівноваги. Щоб вивести сніг з цього стану, потрібен зовнішній поштовх. Це може бути механічний вплив, звукова хвиля, підвищення температури навколишнього повітря, пориви вітру. При підкоренні одного з піків у Казахстані у 1986 році альпіністи «розбудили» лавину необережним ударом кригоруба по насту, що призвело до загибелі 10 осіб. А нещодавно у Карпатах на схилах г. Близниця (Свидовецький хребет) лавину зірвали 8 молодих гірськолижників, підрізавши лижами, коли пересувалися вверх схилом - лише 20 см снігового покриву. Тільки трьом із них вдалося врятуватись, решта загинули.

Для зменшення негативних наслідків на шляху лавин влаштовують перешкоди, «піддашки», коридори, викликають примусовий схід снігу, припиняється доступ людей у лавинонебезпечні райони.

Сніг на крутих схилах гір накопичується не тільки під час снігопадів, вітер також сприяє його нагромадженню й утворенню лавин. У ясний сонячний день при повному затишку на дні долини, на вершинах і гребенях гір можна побачити «серпанок», що куриться, витягнутий в одному напрямку. Це - «снігові прапори» - перенесення снігу вітром з навітряного на підвітряний схил. На підвітряних боках гребенів хребтів заметілі будують снігові карнизи, що загрозливо нависають над схилами. Особливо багато снігу на схилах накопичується тоді, коли вітер дме під час снігопаду; товщина снігу в лавинозборах у таких умовах збільшується дуже швидко, виникають велетенські лавини.

Одним з головних факторів утворення снігових лавин є снігопад з інтенсивністю 10 мм (у перерахунку на шар опадів) на добу і більше. Лавини також спричиняють: інтенсивна сонячна радіація, яка зменшує міцність снігу, снігопади з хуртовинами, дощ, що випав на поверхню снігу, зміна температури повітря на 2° під час снігопаду.

Лавини утворюються при достатньому снігонакопиченні на безлісих схилах із кутом від 15°. На схилах більше, ніж 50°, сніг не затримується і лавини не виникають. Рівні трав'янисті схили з кутом понад 20° стають лавинонебезпечними, якщо висота снігу перевищує 30 см. Довжина відкритого схилу, де утворюється лавина, повинна бути від 100 до 500 м. Чагарникова рослинність не є перешкодою для сходження снігових лавин. Натомість, заліснені схили вважаються безпечними.

Розрізняють два основні типи лавин: лавини хуртовинного типу та лавини зі снігу, який щойно випав. У Карпатах спостерігаються лавини обох типів. За характером руху вони поділяються на схилові (зсувні), лоткові та стрибаючі.

Зараз стало зрозуміло, що додаткову лавинну небезпеку створює діяльність людини. Тільки-но людина знищує ліс на схилах гір, вони одразу ж опиняються у полоні лавин. Створення відкритих кар'єрів для видобутку корисних копалин також призводить до виникнення небезпеки. Лавинам сприяє і використання гідроресурсів гірських річок, розвиток гірського сільського господарства, використання гір як місць для відпочинку. Альпійська статистика свідчить, що на першому місці за кількістю загиблих під лавинами є лижники і туристи. У більшості випадків це люди, що порушили правила перебування у горах взимку. Таких людей відомий дослідник лавин Г. К. Тушинський називав «потенційними небіжчиками». Інший тип «потенційного небіжчика» - несвідомий турист, що погано уявляє собі небезпеку зимових гір, а якщо й чув про лавини, то вважає, що саме з ним нічого не трапиться.

Водночас, існують правила, дотримання яких зробить ваше перебування в горах безпечним і приємним.

Вирушаючи у гори, необхідно ознайомитися з картами лавинних небезпек і проконсультуватися з фахівцями лавинної або рятувальної служби. При оголошенні лавинної небезпеки треба взагалі утриматися від походів у гори. Не рекомендовано розпочинати рух одразу після рясних снігопадів, краще перечекати, поки сповзуть лавини чи сніг відлежиться. При ясній погоді необхідно перечекати 2 дні, при тумані і похмурій погоді - 3-4 дні, при сильному морозі - до 6 днів.

Якщо все-таки група туристів перебуває на маршруті у горах, то вона в жодному випадку не повинна виходити на круті снігові схили. Пересуватися необхідно тільки дорогами й стежками, дном долин та хребтами гір. Не можна виходити на снігові карнизи, перетинати схили впоперек або рухатися ними зиґзаґом.

Ознаки небезпечного схилу

 

Оцінку лавинонебезпечності доцільно проводити у такій послідовності:

- оцінка характеру схилу: стрімкість, ділянки перегину, місця снігонакопичення, наявність каміння, дерев, кущів, експозиція схилів тощо;

- оцінка снігового покриву: сухий чи мокрий сніг, наявність свіжого пухнастого снігу на твердій основі або «глибинної паморозі» (крупчастого снігу) під пластом твердого шару;

- оцінка часу: чи встигне група подолати лавинонебезпечну ділянку в ранкові години до освітлення схилу сонцем та, відповідно, до зміни характеру снігового покриву.

Треба відмовитися від спроби подолання лавинонебезпечного схилу за умови, якщо:

 

- падає чи щойно випав рясний сніг;

- необхідно перетнути рівний схил стрімкістю більше, ніж 25-30° без наявності каміння, дерев та кущів, вкритий пухким сухим снігом, що лежить на твердому насті;

- на схилі чи в інших місцях спостерігаються сліди свіжих лавин чи зсувів снігу;

- було осідання снігу з характерним звуком, що свідчить про наявність пласту слабкого зчеплення «глибинної паморозі»;

- над схилом нависають великі снігові карнизи;

- схил освітлений сонцем, сніг - вологий, спостерігаються «снігові равлики»;

- видимість - погана або різко погіршилася.

Лавинонебезпечні схили треба перетинати вище від лінії основного снігозбору. Схил із твердим верхнім пластом снігу необхідно долати у верхній частині, з пухким - у нижній, «прочоси» від лавин на заліснених схилах перетинати у верхній частині, ближче до межі лісу. Навітряний та тіньовий схили - безпечніші, ніж підвітряний чи сонячний.

Керівник зобов'язаний:

 

1. За потреби проходження лавинонебезпечного рельєфу вибирати за можливості безпечні ділянки схилу: гірські хребти, скельні острови, групи дерев, високі кущі, які частково слугують опорою снігового пласту. Уникати снігових кулуарів, лавинних жолобів і розташованих під ними схилів, особливо покритих глибоким, пилоподібним чи мокрим снігом, який лежить на льодовій основі.

Дуже важливо звернути увагу на розташування схилів стосовно напрямку вітрів, що віяли впродовж останніх 10-15 днів (на підвітряному боці завжди відкладаються маси перенесеного снігу)!

Круті зледенілі схили необхідно долати на «кішках», вирубувати сходи або облаштувати перила з мотузок.

При потребі лавинонебезпечний схил треба перетинати якомога вище від лінії максимального натягу снігового пласту, причому, потрібно прокладати дещо нахилений слід, оскільки горизонтальний перетин схилу (особливо на лижах) сприяє більшому порушенню глибини снігового покриву.

Якщо на схилі немає нерівностей, які б слугували опорою сніговому пласту, потрібно підніматися чи спускатися по прямій (по лінії падіння води) і перетинати схил у безпечному місці.

2. Перед проходженням лавинонебезпечної ділянки встановити на безпечному місці спостережний пункт, з якого один з учасників міг би слідкувати за пересуванням кожного учасника групи.

3. На небезпечній ділянці може перебувати не більше, ніж одна людина.

4. Визначити учасників групи, які замикають групу та несуть засоби для порятунку (лавинні зонди, лопати, медикаменти).

5. При перших ознаках лавинної загрози треба припинити рух.

Учасники групи зобов'язані:

 

1. Обов'язково закріпити на собі кінець лавинного шнура. Лавинний шнур повинен бути довжиною 10-20 м яскравого кольору, без вузлів.

2. Строго дотримуватися заданого інтервалу, який, залежно від рельєфу, може сягати 20-100 метрів. Пересуваючись на лижах, потрібно дотримуватися інтервалу один від одного не менше, ніж 50-70 м; на небезпечних місцях переходи потрібно робити без лиж.

3. Переходити небезпечні ділянки швидко, широкими кроками, намагатися не порушувати цілісність снігу між слідами для того, щоб не підрізати схил.

4. Не робити різких поворотів, стрибків і ударів лижами.

5. Зберігати абсолютну тишу, прислухатись до вказівок керівника і сигналів спостерігача. У випадку зупинки на відкритому місці не згуртовуватись.

6. Долаючи небезпечну ділянку на лижах, треба послабити кріплення настільки, щоб лижі можна було моментально зняти, розстібнути поясний ремінь наплічника. Тримати лижні палиці тільки в обхват (руки витягнути з темляків), щоб їх одразу можна було кинути. Капюшон штурмівки одягнути на голову і застібнути так, щоб закрити рот і ніс (аби, потрапивши в лавину, захистити їх від снігу).

7. При сигналі спостерігача «Лавина!» терміново звільнитися від палиць, наплічника, лиж і намагатись утриматися на поверхні снігу, пересуваючись до краю лавини. Якщо ви - на лижах, можна спробувати вийти з небезпечної зони спуском навскіс, але це до снаги тільки досвідченому лижникові.

Спостерігач зобов'язаний уважно слідкувати за проходженням кожного учасника, попередити про небезпеку умовним сигналом, а при потраплянні когось у лавину зазначити місце зникнення і прокласти уявну лінію від себе через «місце зникнення» на протилежний край за межею лавини на будь-який нерухомий предмет: камінь, дерево, кущ тощо.

При потраплянні у лавину:

 

1. Поки снігова маса лавини сунеться донизу, намагайтеся плаваючими рухами вибратися на поверхню, адже сніг, затримавшись, одразу ущільнюється.

2. Підтягніть коліна до живота і стиснутими кулаками захищайте обличчя від снігу (позиція захисту у боксера), одночасно створюючи навколо обличчя порожнечу, що дозволить вільно дихати.

3. Якщо лавина припинила рух, визначте свою позицію (де верх і низ): треба набрати слину і дати їй витекти з рота - це дозволить зрозуміти, де низ; почніть за можливості пересуватися у протилежний бік (вгору).

4. Зберігайте спокій, сили і повітря.

5. Не вважайте свою ситуацію безнадійною, не втрачайте впевненості у своєму порятунку.

6. У жодному випадку не можна спати!

7. Кричати, потрапивши у лавину, можна тільки тоді, коли почуєте безпосередньо над собою крики чи кроки учасників пошукової групи, при цьому треба вичекати момент тиші. Просто кричати немає сенсу: звук із глибини снігової товщі почують лише ті, хто перебуває безпосередньо поруч.

Пошуково-рятувальні заходи

 

При проведенні пошуково-рятувальних робіт під час сходження лавини головним чинником є час.

Якщо частині групи туристів вдалося врятуватись від снігової лавини, необхідно негайно повідомити рятувальну службу про місце сходження лавини та її наслідки, одразу розпочати пошук зниклих. Копати траншеї у пошуках засипаних треба вздовж схилу, а не перпендикулярно до нього. Знайшовши потерпілого, треба одразу надати йому першу допомогу. Якомога швидше рукою (не лопатою!) варто добратися до обличчя засипаного, прикрити його, поки інші обережно звільняють голову, намагаючись одночасно очистити рот і ніс від снігу.

Потрібно негайно встановити, чи працює серце та в якому стані черевний прес. Якщо він - теплий і м'який, існує реальна можливість відновити діяльність життєво важливих органів.

В усіх випадках, допоки є хоч найменші шанси на відновлення життя потерпілого, потрібно робити наступне:

1. Як тільки обличчя звільнене (якщо навіть інші частини тіла ще закриті снігом), з рота засипаного видалити сторонні предмети - вставні щелепи, бруд, сніг тощо.

2. Негайно почати штучне дихання способом «рот-рот» чи «рот-ніс».

3. Якомога швидше викопати засипаного з-під снігу.

Успіх відновлення життєдіяльності потерпілого багато у чому залежить від того, чи вдається зберегти чи навіть підвищити до норми тепло його тіла. Тому одночасно зі штучним диханням потрібно зігріти потерпілого:

1) покласти його на теплу, водонепроникну підстилку з наметів, штурмівок і накрити якомога тепліше;

2) покласти йому під спину, живіт і з боків теплі компреси чи грілки (пляшки чи фляги з гарячою водою);

3) руки і ноги під час штучного дихання підняти вище, тримаючи їх у теплі;

4) коли до потерпілого повернеться свідомість, дати йому гарячого напою і рідке харчування, що легко засвоюється організмом (гарячий чай чи каву з великою кількістю цукру, бульйон, гаряче молоко тощо). Спиртні напої давати не рекомендовано!

Від швидкості й оперативності пошуку і порятунку людей, що потрапили в лавину, залежить їхнє життя. Відомо, що через 2 години після потрапляння у лавину 90% постраждалих гинуть. Однак, при дотриманні правил виживання в лавині деякі люди залишалися живими під снігом до 13 діб, після чого були врятовані. Тому пошук у лавині треба продовжувати до того моменту, допоки не буде знайдений останній постраждалий. За даними Австрійської рятувальної служби, з 283 осіб, що потрапили у лавину, 106 осіб змогли вибратися з неї самостійно, а 97 потерпілих було визволено з-під снігу людьми, що опинилися поруч. Подібний приклад - типовий і вимагає того, щоб усі, хто став очевидцем нещастя або був поруч і отримав сигнал лиха, швидко прийшли на допомогу. Треба пам'ятати: якщо залишається невідомим місцеперебування людей під лавиною, то на місці проведення робіт не можна палити, розкидати особисті речі і затоптувати сліди потерпілих на шляху підходу до місця, де їх накрило снігом. Оперативні дії випадкових очевидців можуть значно полегшити роботу професійних рятувальників.

Прогноз лавин суттєво відрізняється від метеорологічного або гідрологічного прогнозу. Якщо прогноз граду або катастрофічної повені не виправдався, то цих явищ уже можна не очікувати. А от якщо не зійшли прогнозовані лавини, то це зовсім не означає, що вони вже не зійдуть. Стан снігового покриву може бути таким близьким до критичного, що достатньо появи людини у небезпечній зоні і створення тим самим додаткового навантаження, щоб сталася катастрофа. Не раз бувало, що від голосного лементу або пострілу, гуркоту автомашини або ревіння гелікоптера, кинутого каменя або навіть підрізування лижами насту зі схилів зривалася лавина, яка, як виявилося, «висіла на нитці».

Однак, можна сформулювати одне просте правило, корисне всім, хто буває в горах: остерігайтеся лавин під час і одразу після різкої зміни погоди.

Джерело: «Рятування в Карпатах»