Від
редакції:
Розуміння свободи у кожного своє. Українські
студенти, котрі вчаться у найліпших вузах світу - а відтак мають набагато більшу
свободу вибору, ніж їхні колеги з українських вишів, діляться враженнями... Іноді
- доволі несподіваними.
Як пояснюють свободу й її
відсутність студенти з України, що навчаються за кордоном
Ми
можемо прагнути багато подорожувати, заробляти купу грошей і завжди бути поруч
із коханою людиною. Підлітки хочуть бути вільними від батьків, дорослі - від
роботи, ліниві - від обов'язків, і так можна продовжувати без кінця. Свобода -
це не тільки про індивідуальні потреби людини й мрії про те, що тобі нарешті не
потрібно буде прокидатися так рано. Це - ще й про право вибирати: свободу чи її
відсутність.
Україна
- незалежна країна. Її землями блукали війни, гуляли революції та геноциди.
Частина цього залишилася в минулому, та чи повністю наша країна відновлена, і
чи може українець чи українка назвати себе вільною людиною?
Тема
цьогорічного Studway Awards - свобода. За неї воюють, заради неї домовляються,
її шукають: кожен своїми методами і своїм шляхом, бо її значення - завжди
різні. Ми знайшли українських студентів, які вчаться за кордоном, і запитали
про їхню інтерпретацію свободи, прояви несвободи в нашій державі, і чи вважають
вони вільною свою батьківщину: їм точно є з чим порівнювати.
Спойлер:
проявами свободи інколи називали саме ті речі, які можуть, навпаки, здаватися
симптомами її відсутності.
Анастасія
Начас, народилася у Тернополі, навчається в Кембриджському університеті, Department of Architecture:
«Свобода
- це коли люди будь-якого соціоекономічного походження, національності, раси,
статі та орієнтації наділені рівними безумовними правами. Серед них - право на
житло, майно, соціальну допомогу, освіту, культуру, інформацію, роботу за
спеціальністю, вільне пересування, свободу слова і впливовість нарівні з
привілейованим населенням.
На мою
думку, жодна частина України чи світу наразі не відповідає цим критеріям. Якби
потрібно було вибрати з того, що є в нас, моя думка, мабуть, схилилася б до
Західної України. З погляду культури та інформації, мені здається, Захід завжди
був вільнішим, наприклад, від російської пропаганди: від підручників з історії
до новин на телебаченні.
Право
на підтримання власної культурної ідентифікації, доступ до правдивої,
неупередженої інформації - вочевидь, це і є свобода».
Соломія Господарська, народилась у
Тернополі, живе й навчається у Франції, в Страсбурзькому університеті:
«Свобода
- стан, коли особистість почувається комфортно, коли тільки вона вирішує, що
захоче завтра. Це - бажання й можливість жити без обмежень, які, на жаль, ми
створюємо собі самі. Особистість вільна тільки тоді, коли вийде зі своєї зони
комфорту і сама зможе вирішувати, чого їй треба.
Багато
мешканців Північної Кореї вважають себе вільними. Люди часто ідеалізують саме
те середовище, де вони провели найбезтурботніші роки свого життя. Усі люди -
різні, тому я не можу вираховувати рівень свободи на душу населення залежно від
місця проживання. Вільною територією для мене є та, де люди не бояться
розмовляти рідною мовою, де не цураються своїх предків і традицій.
Я
вважаю найвільнішою частиною країни Західну Україну: люди тут лишилися
українцями всупереч усім історичним подіям».
Вікторія Копча, народилась в
Ужгороді, вивчає журналістику в Університеті імені Коменського в Братиславі,
Словаччина:
«Для
мене свобода - це вільно висловлювати думки, відсутність цензури, можливість
збиратися на протести, робити те, що подобається мені, а не комусь. Не менш
важливо знати, де вона закінчується: необхідно поважати простір і право на
думку іншої людини, навіть якщо вона - протилежна твоїй. Саме такою є свобода в
моєму розумінні сьогодні. Впевнена, з часом її межі лише розширюватимуться.
Не
впевнена, що маю право ділити Україну на «більш вільну» чи «менш вільну»: я не
жила на Сході. Як на мене, чимало наших проблем виникли саме від таких поділів.
Свободи сьогодні, на щастя, вистачає хоча б для того, щоб почати говорити про
єдність, бо саме її бракує нашій країні.
Першим
проявом несвободи в Україні вважаю перешкоджання журналістській діяльності,
вбивства журналістів. Другим - занепад середнього класу. Це - умови, в яких
суспільство вимушене виживати замість того, щоб жити. Будь-яка влада здатна
ствердитися і нав'язати свої рішення, коли в країні домінує нижчий клас, який
не займається самоосвітою і нічим не цікавиться через постійну потребу
заробляти кошти на життя.
Неосвіченим
суспільством керувати найлегше.
Валерія
Ладані з Ужгорода, навчається на програмі польсько-англійського перекладу в Społeczna Akademia Nauk (SAN), Варшава, Польща:
«Свобода
- це повна незалежність. У всьому й від усього. Це коли ти маєш власну думку,
погляди, духовний світ, а головне - не боїшся цим ділитися, робиш це впевнено.
Та кожен із нас - так чи інакше залежний: хтось - від чарки, хтось - від
книжки, а хтось - від людини.
Я не
можу назвати жодну частину України вільною. Та й неправильно ділити країну на
частини: по-справжньому вільними ми станемо лише вкупі!
Несвобода
в нас визирає з кожного куточка країни. Банально, але скільки міських
транспортних маршрутів обладнані пандусами для візочків? Одиниці... Для
порівняння, тут, у Польщі, кожен автобус, вагон метро і 70% трамваїв обладнані
для комфорту людей з інвалідністю. Для них дістатися будь-якої точки міста вже
не так складно, це - не такий квест, як у нас.
І так
- у всьому. Свобода живе в можливостях, вона любить, коли є вибір. Поки що в
нас із цим дуже складно, оскільки навіть найбазовіші сфери життя відстають у
розвитку. Ось це для мене - несвобода держави. А, значить, і всіх нас».
Олександр Фрегер, Київ. Навчався в
КНТЕУ та UEK (Краківський економічний університет). Наразі вчиться в Lisbon School
of Economics and Management за програмою Erasmus:
«Для
мене свобода - це можливість приймати рішення і бути за них відповідальним. Це
здатність відрізнятися від інших, можливість думати й ділитися своєю позицією,
це - взаємоповага. Проблема виразу «Свобода закінчується там, де починається
свобода іншої людини» полягає у тому, що один нібито завжди має заважати
іншому. Навіть у дрібницях. Я вважаю, що не обов'язково вибирати між чорним і
білим, завжди існують інші кольори. Так і свободи можуть не перетинатися, а йти
паралельно.
Для
себе я вивів іншу формулу: «Ти можеш робити все, що завгодно, поки це не
шкодить іншому». Далі - час для діалогу й пошуку рішення. Свобода - це завжди
про людей.
Для
мене найвільніше місто України - Київ, місце сили, магніт для охочих з різних
регіонів і країн. Але це - моє рідне місто, тому я - дуже суб'єктивний».
Вікторія
Ракитянська, Амстердамський вільний університет:
«Свобода
- це можливість вибирати добро. Людина, по суті, наділена цим від народження,
вона має право сама вибирати, а, отже, брати відповідальність. Коли я люблю
іншу особу і поважаю її гідність, я - вільна.
Найвільнішим
регіоном України для мене все одно лишатиметься Галичина, бо я вважаю, що там
найбільше людей поділяють християнські цінності і шанують свою історію. Там, де
громадяни почуваються у небезпеці через фізичну силу, важко говорити про
свободу».
Автор: Валентина Кузь
Джерело: STUDWAY