Від редакції:

Розуміння свободи у кожного своє. Українські студенти, котрі вчаться у найліпших вузах світу - а відтак мають набагато більшу свободу вибору, ніж їхні колеги з українських вишів, діляться враженнями... Іноді - доволі несподіваними.

 

Як пояснюють свободу й її відсутність студенти з України, що навчаються за кордоном

 

Ми можемо прагнути багато подорожувати, заробляти купу грошей і завжди бути поруч із коханою людиною. Підлітки хочуть бути вільними від батьків, дорослі - від роботи, ліниві - від обов'язків, і так можна продовжувати без кінця. Свобода - це не тільки про індивідуальні потреби людини й мрії про те, що тобі нарешті не потрібно буде прокидатися так рано. Це - ще й про право вибирати: свободу чи її відсутність.

Україна - незалежна країна. Її землями блукали війни, гуляли революції та геноциди. Частина цього залишилася в минулому, та чи повністю наша країна відновлена, і чи може українець чи українка назвати себе вільною людиною?

Тема цьогорічного Studway Awards - свобода. За неї воюють, заради неї домовляються, її шукають: кожен своїми методами і своїм шляхом, бо її значення - завжди різні. Ми знайшли українських студентів, які вчаться за кордоном, і запитали про їхню інтерпретацію свободи, прояви несвободи в нашій державі, і чи вважають вони вільною свою батьківщину: їм точно є з чим порівнювати.

Спойлер: проявами свободи інколи називали саме ті речі, які можуть, навпаки, здаватися симптомами її відсутності.

Анастасія Начас, народилася у Тернополі, навчається в Кембриджському університеті, Department of Architecture:

 

«Свобода - це коли люди будь-якого соціоекономічного походження, національності, раси, статі та орієнтації наділені рівними безумовними правами. Серед них - право на житло, майно, соціальну допомогу, освіту, культуру, інформацію, роботу за спеціальністю, вільне пересування, свободу слова і впливовість нарівні з привілейованим населенням.

На мою думку, жодна частина України чи світу наразі не відповідає цим критеріям. Якби потрібно було вибрати з того, що є в нас, моя думка, мабуть, схилилася б до Західної України. З погляду культури та інформації, мені здається, Захід завжди був вільнішим, наприклад, від російської пропаганди: від підручників з історії до новин на телебаченні.

Право на підтримання власної культурної ідентифікації, доступ до правдивої, неупередженої інформації - вочевидь, це і є свобода».

Соломія Господарська, народилась у Тернополі, живе й навчається у Франції, в Страсбурзькому університеті:

 

«Свобода - стан, коли особистість почувається комфортно, коли тільки вона вирішує, що захоче завтра. Це - бажання й можливість жити без обмежень, які, на жаль, ми створюємо собі самі. Особистість вільна тільки тоді, коли вийде зі своєї зони комфорту і сама зможе вирішувати, чого їй треба.

Багато мешканців Північної Кореї вважають себе вільними. Люди часто ідеалізують саме те середовище, де вони провели найбезтурботніші роки свого життя. Усі люди - різні, тому я не можу вираховувати рівень свободи на душу населення залежно від місця проживання. Вільною територією для мене є та, де люди не бояться розмовляти рідною мовою, де не цураються своїх предків і традицій.

Я вважаю найвільнішою частиною країни Західну Україну: люди тут лишилися українцями всупереч усім історичним подіям».

Вікторія Копча, народилась в Ужгороді, вивчає журналістику в Університеті імені Коменського в Братиславі, Словаччина:

 

«Для мене свобода - це вільно висловлювати думки, відсутність цензури, можливість збиратися на протести, робити те, що подобається мені, а не комусь. Не менш важливо знати, де вона закінчується: необхідно поважати простір і право на думку іншої людини, навіть якщо вона - протилежна твоїй. Саме такою є свобода в моєму розумінні сьогодні. Впевнена, з часом її межі лише розширюватимуться.

Не впевнена, що маю право ділити Україну на «більш вільну» чи «менш вільну»: я не жила на Сході. Як на мене, чимало наших проблем виникли саме від таких поділів. Свободи сьогодні, на щастя, вистачає хоча б для того, щоб почати говорити про єдність, бо саме її бракує нашій країні.

Першим проявом несвободи в Україні вважаю перешкоджання журналістській діяльності, вбивства журналістів. Другим - занепад середнього класу. Це - умови, в яких суспільство вимушене виживати замість того, щоб жити. Будь-яка влада здатна ствердитися і нав'язати свої рішення, коли в країні домінує нижчий клас, який не займається самоосвітою і нічим не цікавиться через постійну потребу заробляти кошти на життя.

Неосвіченим суспільством керувати найлегше.

Валерія Ладані з Ужгорода, навчається на програмі польсько-англійського перекладу в Społeczna Akademia Nauk (SAN), Варшава, Польща:

 

«Свобода - це повна незалежність. У всьому й від усього. Це коли ти маєш власну думку, погляди, духовний світ, а головне - не боїшся цим ділитися, робиш це впевнено. Та кожен із нас - так чи інакше залежний: хтось - від чарки, хтось - від книжки, а хтось - від людини.

Я не можу назвати жодну частину України вільною. Та й неправильно ділити країну на частини: по-справжньому вільними ми станемо лише вкупі!

Несвобода в нас визирає з кожного куточка країни. Банально, але скільки міських транспортних маршрутів обладнані пандусами для візочків? Одиниці... Для порівняння, тут, у Польщі, кожен автобус, вагон метро і 70% трамваїв обладнані для комфорту людей з інвалідністю. Для них дістатися будь-якої точки міста вже не так складно, це - не такий квест, як у нас.

І так - у всьому. Свобода живе в можливостях, вона любить, коли є вибір. Поки що в нас із цим дуже складно, оскільки навіть найбазовіші сфери життя відстають у розвитку. Ось це для мене - несвобода держави. А, значить, і всіх нас».

Олександр Фрегер, Київ. Навчався в КНТЕУ та UEK (Краківський економічний університет). Наразі вчиться в Lisbon School of Economics and Management за програмою Erasmus:

 

«Для мене свобода - це можливість приймати рішення і бути за них відповідальним. Це здатність відрізнятися від інших, можливість думати й ділитися своєю позицією, це - взаємоповага. Проблема виразу «Свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини» полягає у тому, що один нібито завжди має заважати іншому. Навіть у дрібницях. Я вважаю, що не обов'язково вибирати між чорним і білим, завжди існують інші кольори. Так і свободи можуть не перетинатися, а йти паралельно.

Для себе я вивів іншу формулу: «Ти можеш робити все, що завгодно, поки це не шкодить іншому». Далі - час для діалогу й пошуку рішення. Свобода - це завжди про людей.

Для мене найвільніше місто України - Київ, місце сили, магніт для охочих з різних регіонів і країн. Але це - моє рідне місто, тому я - дуже суб'єктивний».

Вікторія Ракитянська, Амстердамський вільний університет:

 

«Свобода - це можливість вибирати добро. Людина, по суті, наділена цим від народження, вона має право сама вибирати, а, отже, брати відповідальність. Коли я люблю іншу особу і поважаю її гідність, я - вільна.

Найвільнішим регіоном України для мене все одно лишатиметься Галичина, бо я вважаю, що там найбільше людей поділяють християнські цінності і шанують свою історію. Там, де громадяни почуваються у небезпеці через фізичну силу, важко говорити про свободу».

 

Автор: Валентина Кузь

Джерело: STUDWAY