Сучасний, інноваційний, мультифункціональний центр-бібліотека, який уже понад рік об'єднує людей з різних середовищ і є майданчиком для проведення різноформатних подій, отримав і міжнародне визнання.

Нещодавно будівлю було номіновано на міжнародну архітектурну премію Європейського Союзу імені Міса ван дер Рое 2019. Про це йдеться на сайті премії.

Центр Шептицького Українського католицького університету збудували на території Університетського містечка як ресурсно-інформаційний центр університету, що об'єднує навчальні аудиторії, публічний культурний простір, конференц-зали, дитячу зону, кафе, книжкову крамницю, виставкову зону, адміністративні приміщення та бібліотеку.

На першому поверсі розташовані кілька аудиторій, кав'ярня та виставкова зала, на другому та третьому - бібліотека та коворкінги, а на четвертому - адміністративні приміщення. На цокольному поверсі облаштували конференц-зал. Дах будівлі, як і декілька терас, мають «зелене» покриття, що затримує воду.

Урочисте відкриття мультифункціональної бібліотеки відбулося 10 вересня 2017 року в рамках щорічних Днів УКУ. Уже з перших днів роботи Центр став найбажанішим місцем для проведення різноманітних заходів, а затишна бібліотека - улюбленим місцем студентів.

Проектувала Центр німецька компанія Behnisch Architekten та AVR Development. Стефан Беніш - головний архітектор Центру Шептицького - наголосив, що дуже багато людей долучилися до цього проекту і добре пам'ятає, коли його компанію вперше запитали, чи зацікавила б її пропозиція спорудити бібліотеку для УКУ.

«Ми погодились, бо робота для університету, для студентів, для викладачів, приносить для будь-якого архітектора велике задоволення, - розповідає Стефан Беніш. - Втім, можна багато говорити про архітектуру, її філософію, але хороший університет базується на ідеї, концепції викладань, а архітектура може лише допомогти в цій справі. І для того, щоб це зрозуміти, як проектувати такий будинок, необхідно відчути, у чому саме полягає його ідея, філософське бачення і місія університету».

Архітектурні споруди, переконаний архітектор, - це ті визначальні артефакти, які залишає по собі людство, вони визначають наш вимір, простір і час. «Багатьох видів мистецтв ми можемо уникнути, але архітектура оточує нас звідусіль і є відображенням наших культурних здібностей та можливостей. І тому, якщо нам вдасться досягнути, бодай, найменшого успіху у відображенні цієї ідеї, у відтворенні культурних здібностей, простору цього міста, людей і спільноти, я буду безмежно вдячний», - каже Стефан Беніш.

Втім, втілити всі ці плани в життя було б неможливо без підтримки жертводавця УКУ Джеймса Темертея, на кошти від пожертви якого і збудували Центр Шептицького.

Джейм Темертей також був членом комітетів з відбору архітекторів, які займаються деякими великими будівельними проектами, і розповів, що досить рідко результат перевищує обіцяне, тому особливо цінно, що архітектор Стефан Беніш якнайкраще зрозумів його задум: мало обіцяти - але робити багато. «У одному з інтерв'ю Беніш говорив про будівлі та університети і сказав, що університети - це не про будівлі, а про духовну сутність. Це справді абсолютно дивовижна будівля з унікальними цікавими фасадами», - каже Темертей.

І так - Центр Шептицького уже понад рік слугує ключовим місцем для реалізації просвітницької місії Українського католицького університету і є провідним публічним простором, в якому поєднуються культура, наука та освіта. Так, через глибоку та справжню ідею в основі будівлю помітило журі міжнародної архітектурної премії ЄС, і це - гарний знак, що команда УКУ та Центру Шептицького - на правильному шляху.

Довідка

Премію заснував Фонд Міс ван дер Рое та Європейська комісія у 2001 році. Її присуджують один раз на два роки за проекти, втілені у цей період. Премія має на меті досягти розуміння трансформацій і формувати європейське середовище, відзначати інновації в галузі архітектури (як концептуальні, так і будівельні), і привернути увагу до важливих вкладів європейських професіоналів у розвиток нових ідей. Після оголошення номінантів журі конкурсу відбирає шорт-лист із сорока проектів, а потім і п'ятьох фіналістів.

Фото Олександра Ласкіна

Оксана Левантович, прес-служба УКУ