Від редакції:

Життя студентів в Україні та у Великобританії в чомусь різне, а в чомусь - і дуже схоже. Втім, проблеми британського студентства та шляхи їх подолання будуть цікавими не тільки для українських, а й для американських колег.

 

Нещодавно у Сумах відбувся Всеукраїнський форум студентського самоврядування. Одним з партнерів заходу стала Британська Рада в Україні, яка підтримує проект реформи вищої освіти. Форум організували в рамках програми розвитку лідерства Student Action. Учасники ділилися реальними прикладами власних успішних ініціатив. Наприклад, студенти КПІ розповідали про участь у «Громадському бюджеті Києва»: з 2016 їм удалося отримати 18.8 мільйонів гривень на реалізацію власних ініціатив.

Форум студентського самоврядування став особливим, адже його відвідали міжнародні гості: Їнбо Ю і Кет Турхан, представники Національної спілки студентів Великої Британії, яких запросила Британська Рада для обміну досвідом. Вони представляють National Union of Students, організацію, що бореться за рівність, захист прав студентів і розвиток демократії. До NUS входять 600 спілок, що налічують понад сім мільйонів учасників. Ми поспілкувалися з гостями й дізналися, як захищають права в університетах Британії і як би вони вирішували типові проблеми українських студентів.

Про функції та структуру

 

Їнбо - виборний представник міжнародного студентства. Кет представляє виконавчий орган, який стежить за дотриманням внутрішньої політики щодо міжнародного студентства. Їнбо став займатися проблемами іноземних студентів, бо сам зіткнувся з ними. Кет працює на NUS як наймана працівниця.

За словами Їнбо, студенти іноземного походження у Великій Британії стикаються з різними проблемами. В умовах Брекзиту для них з'явилося чимало заборон, адже імміграційна політика стає суворішою: вводяться обмеження на працевлаштування, додаткові плати за навчання й проживання.

«Я є одним зі студентів, на яких впливає така міграційна політика. Багато моїх друзів і колег постраждали, і це мотивує мене боротися за зміни. Коли я починав учитися, вирішив поринути в студентську активність через спілки, став представником на повний робочий день від мого студентського об'єднання в університеті. Потім зрозумів, що в NUS я зможу вирішувати не лише локальні, але й загальнонаціональні проблеми. Ними ми й займаємося: проживання, психічне здоров'я, права міжнародних студентів, бідність, додаткова платня. NUS - це платформа, щоб змінити все на краще».

Якщо Їнбо - радше політичний голос, який висловлює думку відкрито, Кет займає нейтральну позицію як медіатор, без суб'єктивної оцінки: «Моя роль полягає в сприянні роботі, поєднанні протилежних думок. Ми використовуємо наявні можливості, щоб по змозі співпрацювати з урядом».

Організація має президента, 5 віце-президентів і 20 повноцінних виборних представників. Усі працюють у своїх напрямах, вирішуючи функціональні проблеми студентів національного масштабу.

«Якщо комусь здасться, що в конкретному комітеті працює забагато людей і кількість потрібно скоротити, ми будемо голосувати на конференції. Якщо ми вирішимо обрати іншого представника в конкретній групі, ми знову підемо голосувати. Наша організація розвивалася впродовж 96 років, щоб бути справедливою. Ось чому в нас дуже складна структура», - розповідає Їнбо.

Про фінансування, прибуток і витрати

 

NUS - благодійна організація, яка не отримує фінансування від держави, але має декілька джерел прибутку для забезпечення власної роботи. Так NUS одержує щорічні членські внески від студентських спілок залежно від їх розміру, а також може відкривати різні заклади на території студмістечка. Прибутки витрачають на студентів: підтримують соціальну діяльність, правозахисні кампанії, протести, лобіювання, освітні заходи, платять зарплатню, оплачують відрядження.

«Кожна окрема спілка має автономію, власне матеріальне забезпечення й фінансову структуру, на яку NUS не впливає. Багато об'єднань відкрили власні бари, паби, нічні клуби, кав'ярні, інші магазини. Це створює додаткові переваги, адже можна наймати студентів на роботу, продавати товари зі знижкою членам спілки», - розповідає Кет.

Бюджет затверджують раз на рік, але функціонують ще кілька менших фінансових комісій, які засідають із різною періодичністю. Система складна, але кожна копійка важлива: усі витрати узгоджують із відповідним комітетом.

Коли Їнбо був представником студентства в університеті, спілка вирішила, що неетично продавати тютюнові вироби в студмістечку. Буквально наступного дня довелося забрати з прилавків усю відповідну продукцію і надіслати її назад. На думку активіста, це свідчить про здатність студентів приймати рішення, що вони не лише зазнають впливу, а й самі спричиняють соціальні зміни.

Відсутність фінансування від держави, на думку Їнбо, не проблема, а перевага: «Якщо організація отримує таке фінансування, їй важче впливати на рішення уряду. Вона не може заглиблюватися в політичні проблеми, тому що турбується про гроші. Ми автономні і тому є справжнім голосом студентства, котре не боїться висловлювати свою позицію».

Про захист прав і боротьбу з дискримінацією

 

Представників NUS найбільше тривожить психічне здоров'я студентів, тому організація активно працює над кампанією з професійної підтримки тим, кому це потрібно. Зі слів Їнбо, ця проблема існує не лише у Великій Британії. Наразі ситуація покращилася, університети забезпечують студентів відповідним сервісом психоемоційної допомоги. Після низки фінансових скорочень відповідні органи все ж прийняли рекомендації студентства. Нині проводять тренінги із запобігання суїциду як зі студентами, так і з викладачами: це загострює увагу на психічному здоров'ї молоді.

Крім цього, організація займається захистом прав іноземців і проблемами, пов'язаними з Брекзитом (вихід Великої Британії зі складу ЄС - прим. ред.): «Нині студенти з Європейського Союзу можуть приїхати до Великої Британії і навчатися без візи, не вносячи плату для іноземних студентів. Але ми не знаємо, якою буде ситуація після Брекзиту: їх також можуть зобов'язати платити додаткові кошти й обмежити у працевлаштуванні. Кінець вільного пересування спричинить багато труднощів для міжнародної освіти й академічної мобільності», - розповідає Їнбо.

За словами представника NUS, раніше британці мали право на безкоштовну освіту. Потім увели платню, яка у 2011 році зросла до 9 тисяч фунтів на рік. Іноземці мають платити більше - 10 тисяч фунтів. Така ситуація не задовольняє Їнбо: «Це означає, що студент залазить у тисячні борги, тільки переступивши поріг університету. Ми зібрали величезний мітинг у Лондоні біля Парламенту на сотні тисяч протестувальників, але запобігти цьому не вдалося. Університети починають перейматися грошима, рахувати прибутки. Вони збільшують кількість студентів, не зосереджуючись на досвіді навчання. Вища освіта стала майже приватним сектором. Ми проти монетизації освіти, бо переконані, що вона повинна бути якісною, незалежно від вартості. В ідеалі - взагалі безкоштовною».

На жаль, існує багато форм дискримінації. Тому NUS має представника для кожної потенційно уразливої соціальної групи: жінки, ЛГБТ, трансгендери, темношкірі, студенти з інвалідністю та іноземці. Вони працюють для того, щоб вирішити проблеми окремих студентів. Жінок, наприклад, може представляти лише жінка.

Цікавою особливістю Великої Британії є податок на розкіш, який застосовують до засобів жіночої гігієни. Звичайні прокладки можуть коштувати 5 фунтів. Деякі спілки NUS уже забезпечують ними студенток безкоштовно.

Звичайно, існує й критика організації. Кет розказує про опонентів діяльності NUS: «Є групи, які не вірять у нашу діяльність. Деякі студенти вважають, що ми робимо недостатньо, інші думають, що ми занадто прогресивні. Але NUS розвивається, зважаючи на довколишні зміни».

Про Україну й самоврядування

 

Студентське життя на місцях у Великій Британії відбувається через спільноти. Її може створити будь-хто, зібравши від 5 (у деяких випадках - від 20) однодумців. Їнбо й Кет навели приклад «Спільноти любителів борщу», яку вони могли б організувати: проводили б тематичні заходи, воркшопи з приготування, дискусії, семінари про історію борщу і фестивалі на його честь. Одна з найбільших студентських спільнот у Великій Британії присвячена Гаррі Поттеру. Її представники самостійно вирішують, які соціальні й культурні заходи проводити.

Ми запитали Їнбо й Кет про нагальні проблеми українського студентства. Наприклад, як у Великій Британії боролися б з поганим опаленням навчальних аудиторій узимку. Їнбо розповів своє бачення ситуації:

«Очевидне вирішення проблеми - усього-на-всього заплатити за краще опалення. Також добре було б забезпечити студентів додатковими виплатами на теплий одяг, який їм може згодитися, або гарячою водою для напоїв. Насправді неважливо те, що я зараз говорю. Важливо залучити справжніх студентів та обрати національного представника, щоб зрозуміти реальні потреби».

Проблему недостатньої інклюзивності освіти для людей з інвалідністю, на думку Їнбо, можна вирішити лише в співпраці з державою:

«Університет у Великій Британії отримує фінансування з державного бюджету - залежно від кількості таких студентів і їхніх потреб. Це не завжди працює ідеально, але, як на мене, найкраща схема - це коли держава платить університету, що дозволяє створити потрібні умови: від доступних приміщень до окремих аудиторій для іспитів, якщо цього треба».

Їнбо й Кет пишаються тим, що в британських вишах немає корупції. NUS суворо контролює бюджети, тому представники спілки роблять детальний фоторепортаж поїздки не так для власного архіву, як для звіту з відрядження.

«Якщо ви збираєтесь боротися за щось хороше, ви не зможете цього зробити без хорошої організації. Працювати треба на всіх рівнях. Це історія про відкритість», - закінчує Їнбо. З ним згодна Кет: «Ми віримо, що жінки можуть лобіювати свої інтереси нарівні з чоловіками, люди з інвалідністю можуть очолювати громадську активність. Ніколи не пізно починати. І я з нетерпінням чекаю на зміни, які точно відбудуться».

Автор: Марія Іващенко

Джерело: «Studway»