rss
01/18/2020
EN   UA

Час i Події

#2020-03

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Кіноклуб \ «Король Данило»: франківці в кадрі та за кадром

Від редакції:

Кількість гарних українських фільмів на широких екранах, на диво, перевершує всі сподівання. Найближчим часом на нас чекає нова стрічка - історичний бойовик про українського короля. Акторам довелося забути про дієту, бритву та ножиці, залізти по вуха в болото - але вони щасливі, і обіцяють ощасливити нас! : )

 

Незабаром відбудеться довгоочікувана прем`єра першого історичного бойовика українського виробництва - «Король Данило». Стрічка режисера Тараса Химича розкаже про єдиного Короля Київської Русі - Данила Романовича, його найближче оточення та непрості часи правління.

Про створення середньовічної атмосфери вражаючих баталій та придворних інтриг спілкувалися з акторами-франківцями, які брали участь у зйомках - Юрієм Вихованцем та Орестом Пастухом.

  Title

Юрій Вихованець - актор Івано-Франківського драматичного театру імені Івана Франка; головна роль другого плану - брат Короля, Василько.

 

- Як вам дісталася ця роль?

- Мене відібрали ще до того, як розпочався кастинг. Написали, що підходжу під типаж Василька і запросили приїхати на зйомки тизеру, які і мали стати для мене своєрідними пробами. Мені близький цей жанр, і я хотів потрапити саме у цю картину. Тому був дуже щасливий, коли мене затвердили. Довелося набирати вагу, відпускати бороду та довгу зачіску, проте, відверто кажучи, я досить комфортно почуваюся у такому амплуа. Труднощі були більше фізичного характеру - строго дотримуватися режиму дня, їсти по годинах, нормально спати та займатися спортом - доволі важко, зважаючи на особливості моєї професії, але результат, я думаю, того вартий. Зміню імідж, мабуть, тільки якщо наступні ролі вимагатимуть (посміхається).

- Ваш герой - який він?

- Василько - персонаж дуже неврівноважений. Якби він жив у наш час і поводився так, як тоді, це було б трохи дико. Якщо Данило - дипломат, то брат - повна його протилежність. Він - воїн за натурою, завжди йде напролом.

- Як все відбувається по той бік камери?

- Коли я прийшов на зйомки тизеру, одразу зрозумів, що буде весело - мене запхали в болото, кров, глину і заставили кричати. Я, насправді, дуже тішуся, коли трапляються сцени в чистому одязі, з гарною зачіскою й акуратним гримом, у прикрасах, а не в болоті, але це буває рідко. Атмосфера, звичайно, незабутня. Я якось був на фестивалі зі середньовічною тематикою, відчув цей запах горілого, диму, холодного металу, костюмів, і одразу така ностальгія за павільйоном, людьми...

Title  

У нас зібралася чудова команда. Ми всі потоваришували, і нам легко працювати разом. Звичайно, всі пам`ятають про відповідальність, бо це, насамперед, робота, але, особисто я, коли їду на зйомки - кайфую від обставин, умов та процесу. Бувало важко з технічного боку, але на майданчику створювалися всі умови задля хорошого результату. Ми всі зверталися одне до одного іменами своїх героїв, проживали той час. Бувало, втрачали відчуття дня і ночі, рятувалися від спеки холодною водою, а від холоду - теплими ковдрами. До ідеалу відточували хореографії боїв, бо то тільки здається, що ніби просто, а насправді для красивого кадру важливий кожен міліметр. Ми безліч разів могли перезнімати сцени, якщо я, до прикладу, занадто або, навпаки, недостатньо розверну плече. Є дуже багато різних нюансів, але все це - робочі моменти і, коли в команді є легкість, порозуміння та підтримка, все інше - дрібниці.

- Можете пригадати декілька цікавих ситуацій зі зйомок?

- Таких є багато, але їх важко перерахувати. Зі мною, наприклад, траплялися і веселі, і драматичні. Була кумедна історія на зйомках сцени в гаремі. Ми захотіли пожартувати над моїм колегою по знімальному майданчику Сашком Назарчуком, актором з Тернополя. Мене переодягнули в дівчину. Костюми все одно такі, що тільки очі видно. Приходить Сашко, йому вказують на мене як на головну партнерку по сцені. Помічаю, як він з недовірою оцінює мене поглядом і починаю до нього загравати, торкатися руками. В нього сотні питань: «Хто це? Що це? Що відбувається?» Не було сенсу довго тягнути інтригу, бо він вже хотів знімати пов`язку. Всі почали реготати, звичайно, але найбільше в шоку були дівчата, бо вони не знали, що серед них є хлопець. От їхня реакція була дуже цікава.

  Title

Ще один момент стався зі мною, коли ми знімали одну зі сцен у павільйоні. Над нами висіла велика люстра. Я під час гри подався трохи вперед, і моє волосся зачепилося за неї. Ну я граю далі, продовжую зі всіма говорити, але бачу Данило там вже лице ховає, Ратибор також намагається в шубу говорити, а я ще й такий, що люблю цю справу - розколоти когось, повеселитися.

Щодо драматичних, особисто зі мною була одна неприємна ситуація. На зйомках бою я тупим мечем пробив каскадеру плече. Приміщення маленьке, задимлено, сутінки, він впав на землю, і коли я його заколов, він виставив руку. Під час знімального процесу я цього, звичайно, не відчув. Уже потім побачив, що йому обробляють рану, забинтовують. Він, як каскадер, переконував, що це - найменше, що могло з ним статися, але для мене, як актора, це була дуже неприємна ситуація. Звичайно, це - випадок, від якого ніхто не застрахований, бо це - робота зі зброєю. Плюс - під час знімального процесу в кров вдаряє шалений адреналін, і це також велика небезпека. Для актора, коли впіймав ту саму емоцію, потім буває важко зупинитися. Сцена напружена - бій, ти заколов одного, другого, третього, і режисер уже кричить: «Стоп!», а ти йдеш далі. На щастя, в разі чого на знімальному майданчику завжди є кваліфіковані люди, здатні надати першу медичну допомогу.

Title  

 

Орест Пастух - франківець, актор Київського театру «Золоті ворота»; роль - придворний лікар Орбан.

 

- Як ви потрапили у цей фільм?

- Це сталося випадково. Я в той час закінчив одні зйомки і дуже хотів продовжити роботу в кіно. Дізнався про новий проект, виразну, гарну роль Юрія Вихованця, мого товариша, й активні пошуки акторів. Коли Тарас приїхав до Франківська, ми зустрілися з ним за горнятком кави. Він почав розповідати про свою ідею і раптом запитав: «Ти би зміг отруїти людину?», а я кажу: «А кого?» (сміється). Відповідно, ми були знайомі, він бачив мене у роботі, і йому підійшов мій типаж. Ми зійшлися на тому, що він матиме на увазі мою кандидатуру і подумає, як мене можна задіяти. Спочатку це мала бути епізодична роль, але в процесі формування сценарію Тарас побачив у моєму персонажі більший розвиток. Для мене цікавим було саме те, що епоха дозволяє створити кардинально інший візуальний і внутрішній образ. Також приваблювало, що ми намагаємося створити український прототип американського історичного екшену. Тим більше, що основа - наша реальна історія. Був, звичайно, і незручний момент. Для цієї ролі мені заборонено було стригтися. Оскільки зйомки тривали майже рік, волосся було дуже довге. Паралельно мене запросили в інший фільм. Я приїжджаю до них, пояснюю ситуацію, мовляв: «Я вже беру участь в одних зйомках, і мені зараз заборонено стригтися». Спочатку в мене була паніка. Коли ти потрапляєш в якусь картину, тобі одразу вибирають певний візуал, ти маєш повністю довіритися художнику. Коли ж випадають зйомки у двох стрічках одночасно, варто попередньо узгоджувати такі моменти, тому що вимоги до образів можуть бути різними. В мене був великий страх злетіти з ролі, але все, навпаки, вийшло в плюс. Художниця, коли побачила мої коси, з ентузіазмом взялася втілювати зачіску, що давно хотіла зробити, але не могла, бо в усіх інших акторів коротке волосся. В результаті, вийшов неординарний візуальний образ. Так я вкотре переконався, що кожна ситуація, яка спочатку може здатися незручною, потім стає необхідним ключем до чогось нового.

  Title

- Ваш герой - який він?

- Орбан - це придворний лікар, що працює на Гордія - боярина. Оскільки Середньовіччя - це час кровавих інтриг, усім потрібні були люди, чиїми руками можна було знищувати суперників. Мій персонаж саме такий - він добре знається на ядах, отрутах, вміє зробити так, що умисна смерть буде здаватися абсолютно природною. Я насправді завжди намагався виправдати його вчинки і таким чином часто народжувалися жарти.

- Як усе відбувається по той бік камери?

- Загалом, була цікава атмосфера. Знімали люди - романтики. Вони всі вірять в те, що роблять, готові шукати та вигадувати якісь цікаві, нестандартні сюжети. Це дуже підкуповує, оскільки зникає внутрішній страх та скованість. Помилки переводяться в жарти, ми робимо ще одну спробу і рухаємося далі. Процес складний, зважаючи на епоху, на довготривалий період зйомок. Зимові холоди - це завжди важко, але, перебуваючи поруч з такими натхненними людьми, в тому невпинному ритмі ти якось мобілізуєшся, розумієш, для чого ти тут і викладаєшся по максимуму. Велике «дякую» Олексієві Ланю та Олесі Галкан за те, що рятували від холоду і, в результаті, у нас вийшов дуже крутий сценічний костюм і образ загалом. Якщо йдеться про часову віддаленість, то варто зауважити, що у будь-якій епосі - люди насправді ті ж самі, і проблеми у них - ідентичні. Значна різниця, скоріше, у побуті, костюмах, можливо, трохи пластиці. Питання гуманізації інші. Наприклад, для мого героя смерть людини - звична справа. Для мене, як для актора, та й для сучасного суспільства в цілому, людина та її життя - основна цінність. Цікаво й те, що сюжет, якщо так подумати, не є новим сьогодні. Боротьба за владу була, є і буде. Вона завжди підступна, йде по трупах. Як вирва втягує в себе людину з чистою душею і перетворює на найжорстокішу істоту. Єдине - закони існування були жорсткіші, і нам дуже яскраво вдавалося це відчути - навколо камінь, дерево, немає ні батарей, ні центрального опалення. Це дуже допомогло влитися в епоху і створити відповідний твердий характер.

- Можете пригадати декілька цікавих історій зі зйомок?

Title  

- Коли ми знімали сцени приготування отрути, на якомусь етапі, в період між дублями, мені раптом прийшла до голови думка, що Орбан насправді непоганий, він просто пеніцилін шукає. Його ніхто не розуміє, але він не винен, що люди помирають. Така його робота. Ми потім довго це згадували і сміялися.

Також був момент, коли в одній зі сцен Королева Анна їсть якусь страву руками, я тоді з-за кадру кричав: «Ну, вона ж немитими руками їжу бере, що ж ви від мене хочете?»

Смішний випадок стався на основній локації в селі Запитів. Там був побудований павільйон, у якому були розташовані всі кімнати палацу. Це був зимовий період, доволі холодно, ще й пізня ніч. Під час знімального процесу нам раптом терміново знадобився художник по костюмах - Олексій Лань. Гукаємо його, він не відкликається. Почали бігати по всіх комірчинах, кімнатках, шукати, де ж він міг посеред ночі подітися. Нарешті, продюсер Олеся Галкан, його дружина, приходить, посміхається і кличе всіх на щось цікаве подивитися. Посередині однієї з локацій, де були скидані всі речі, лежав наш костюмер. Він замерз, перше, що трапилося під руку, натягнув на себе, і допоки ми знімали, приліг собі і заснув. Найцікавіше, що він, по суті, був у нас під носом, але ми потім сміялися, що він, як кіт, скрутився в одязі і його неможливо було розгледіти.

Була й одна дуже важка для мене сцена. Мені довелося наїстися піску в прикуску зі сценічною кров`ю. Остання, щоб ви розуміли, дуже липка, густа і ще й солодка. Поєднання словами не передати (посміхається). Я багато падав та бився. Проте, коли лунає команда - «Камера! Мотор!» - ти на час зйомки про це все забуваєш. Іноді, буває, травми тільки допомагають краще відчути потрібний стан, і тоді в кадрі все виглядає значно органічніше. І саме після таких важких моментів ти повертаєшся у готельний номер із приємним виснаженням і відчуттям, що виклався на всі сто. Кажуть, сцена і камера за це потім щедро віддячують.

 

Автор: Роксолана Белей

Джерело: ТРК «Вежа»

Олесь Янчук: «Так, я навмисно ідеалізував Петлюру!»

Спадкоємці «Капітошки»: тенденції і труднощі сучасної української анімації

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com