Від редакції:

Навіть досвідчених керівників та психологів може легко заткнути за пояс і вишикувати на підвіконні власне дитя (а що вже казати про внука чи внучку!). Однак майте на увазі: віжки, з допомогою яких дитина вами керує, не роблять її щасливішою.

 

Вам може бути важко повірити, що ваша дитина хоче, аби ви піднялися вгору кар'єрними сходами. Представники престижних професій (юристи, бізнесмени, керівники підприємств та інші) мають спільну особливість: їхні діти полюбляють командувати.

Чи пам'ятаєте ви, як батьки у дитинстві задовольняли всі ваші бажання? Вам не потрібно було казати жодного слова, лише вказати на бажане - і батьки одразу ж приносили це вам. Якщо вам щось не подобалося, ви невдоволено бурмотіли, і батьки усували причину вашого роздратування. У дитинстві у багатьох із дорослих такого не було, але стосовно сучасних дітей описана модель поведінки є узвичаєною.

З іншого боку, зверніть увагу на особливості вашої поведінки з рештою дорослих. Ви не поступаєтеся, якщо хтось намагається посісти ваше місце у заторі. Ви можете іноді промовчати у суперечці з керівником або вихователькою вашої дитини у дитячому садку, але, загалом, поводитеся впевнено й гідно.

Проте, все змінюється, коли ваша дитина починає командувати. Незалежно від вашої посади й того, скільки людей вам підпорядковано, ви готові виконати будь-яку її забаганку. Ви можете сидіти у кріслі й працювати, але коли дитина заявляє, що хоче сісти в крісло, ви одразу ж поступаєтеся їй місцем. Вам не подобається, що дитина бавиться вашою обручкою, але все одно даєте її, тому що знаєте, що дитина не відчепиться.

Таку поведінку батьків можна пояснити. Зрозуміло, ви прагнете, аби ваша дитина відчувала, що її люблять, цінують і прислухаються до її слів. Через щільний робочий графік вам важко проводити з нею досить часу, але ви не хочете бачити її засмученою. Своїми діями ви хочете довести дитині, що ви - на її боці.

Проблема у тому, що коли ви дозволяєте дитині командувати, вона не стає спокійнішою від вашої турботи й підтримки. Вам може здаватися, що дитина почувається щасливою, коли командує вдома, але насправді вона хвилюється, щоразу стаючи більш наляканою. Вона не має переконання, що може покластися на вас, і не може усвідомити, чому ніхто її не контролює.

Ненавмисні наслідки

 

Уявіть, що ви захворіли й не знаєте, що саме не так. Ви почуваєтеся погано і хвилюєтеся, що вам можуть не підійти ліки, і коли лікар входить у кімнату, кажете йому: «Лікарю, мені не подобається застосовувати антибіотики». Лікар не оглядає вас і не пояснює, у чому проблема. Натомість, відповідає: «Гаразд, жодних антибіотиків. Я зрозумів». Він виписує вам гомеопатичний засіб, запевнивши, що лікування за його допомогою буде дієвим. Ви кажете: «Зачекайте, хіба ви мене не оглянете?». Але лікар заплутався й не відповідає.

Також уявіть собі іншу ситуацію: ви сідаєте у літак, скаржитеся стюардесі, що в салоні брудно, пілот чує це і скасовує політ.

Звучить смішно, чи не так? Але дитина у ситуаціях, коли ви виконуєте всі її примхи, не може зрозуміти, чому ви не контролюєте ситуацію. Вона просто намагається привернути вашу увагу й самоствердитися, але не бажає постійно брати на себе керівництво ситуацією.

За кожним випадком, коли дитина вимагає щось або вередує, криються її почуття.

Спочатку їй весело, бо вона відчуває свою владу, змушуючи батьків підпорядковуватися. Але згодом вона почувається жахливо. Дитина сподівається, що ви убезпечите її. Подібно до того, як ви почуваєтеся спокійніше, знаючи, що хтось більш компетентний контролює ситуацію, так і ваша дитина почувається краще, знаючи, що ви - головна людина у сім'ї.

Правильна влада

 

Розуміючи свою відповідальність за ситуацію, ви можете змінити взаємини з дитиною. Погляньте правді в очі: дорослий, який виконує всі забаганки дитини й повністю підпорядковується їй, - це не так добре, як може здаватися на перший погляд. Така поведінка дорослого лише погіршує ситуацію.

Дитина не «переросте» таку поведінку. Не допоможе й те, що ви спробуєте розмовляти з дитиною її мовою, прийняти її точку зору. Згодом ваші суперечки з приводу різних ситуацій (необхідності йти спати, бажання дитини піти на вечірку з друзями, її небажання вчити уроки тощо) посиляться.

Ваші почуття жалю й незадоволення, коли ви змушені поступитися дитині, котра вимагає від вас щось, із часом посиляться. Перш ніж ви усвідомите це, ваша мила дитина стане зарозумілою й вимогливою. Навіть якщо ви відмовляєтеся до кінця вірити в це, зрозумійте, що ви - достатньо компетентні й дорослі, аби ваша дитина вам підпорядковувалася, а не навпаки. Слухайте, оцінюйте й адекватно реагуйте на вимоги вашої дитини. Наприклад, ви можете сказати їй: «Я розумію, що ти хочеш сісти в крісло, але я вже тут сиджу. Можеш сісти мені на колінах або на дивані» або «Я знаю, що ти хочеш побавитися обручкою, але вона залишиться на моєму пальці. Можеш поглянути на неї або побавитися чимось іншим».

Такі відповіді можуть здаватися вам неприйнятними, але скоро ви навчитеся правильно спілкуватися з дитиною. Поступово дитина зрозуміє, що ви її чуєте, її бажання важливі для вас, але, водночас, усвідомлюватиме, що останнє слово - за вами. Нова модель вашої поведінки допоможе вам зберігати спокій, коли дитина намагатиметься командувати.

Це, можливо, не дасть швидких результатів. Але якщо ви будете послідовні у своїх діях, дитина незабаром звикне до нових умов. А допоки цього не сталося, не переймайтеся, що дитина обурюється. Вона також із часом зрозуміє, що ви бажаєте їй найкращого, але поки що вона - занадто маленька, щоб зрозуміти це.

Джерело: «Розвиток дитини»