Десять років тому в Україні вперше зазвучала группа «Антитіла».
Її створив незмінний лідер - музикант і соліст Тарас Тополя. Нещодавно українські
рок-музиканти повернулися з гастрольного туру Сполученими Штатами Америки і Канадою.
Відсвяткували свій перший ювілей, а попереду знову робота - ювілейні концерти рідною
країною.
Тарас Тополя - не лише музикант, а й волонтер. Допомагає українській армії з
перших днів війни. Але не любить цього афішувати.
- Тарасе, цього року вашому гурту виповнилося десять років.
Що цей період дав гурту «Антитіла»? Над чим ще треба працювати?
- Працювати у нас є багато над чим. На носі реліз нового синглу, разом з хорошим
новим відео. У жовтні-листопаді випускаємо альбом і плануємо весною 2019 року їхати
у всеукраїнський тур стадіонами. І, звичайно, що це ще не фінал. Попереду - великі
плани! «Антитіла» розвиваються музично, «Антитіла» розвивають і пропагують свою
громадянську позицію - усе це іде в комплексі заради того, щоб з року в рік і надалі
реалізовувати свої творчі ідеї і цим самим насолоджувати людей.
Десять років справді були не простими. Це були роки великої праці, зусиль, командної
роботи, знову ж таки, в якій кожен мав одну просту мету - творити на великій сцені
для людей. Багато чого змінилося за ці десять років, але «Антитіла» залишилися тим
гуртом, ким є, і нам за це не соромно.
- Як відсвяткували ювілей? Хто привітав, які подарунки
отримали?
- Святкування запам'яталося насамперед відгуками - всім сподобалось. Коли ми
вирушали у цей маленький круїз водами Дніпра, не очікували навіть, що це святкування
буде таким атмосферним. Зібрали людей, які йшли поруч з «Антитілами» протягом цих
десяти років, - з медійної індустрії, друзів, близьких. На жаль, не всіх, тому що
багато у кого не вийшло в силу певних обставин потрапити до нас на святкування...
Єдине, що ми захотіли точно, - не виконувати пісні гурту «Антитіла» на цьому теплоході,
тому що хотіли у свій день народження відпочити. От і приємно, дружно відпочили
з усіма.
- Ви позиціонуєте свій гурт як поп-рок. Маючи досить багатий
досвід, «Антитіла» для себе вирішили, хто ви більше - поп чи рок?
- «Антитіла» - це музика для всієї сім'ї - від маленьких до найстарших. «Антитіла»
- музика зі змістом, музика, яка створена, щоб допомагати у важкі хвилини, радувати,
можливо, змінювати світогляд, робити певні складні речі простішими через метафори.
А рок це чи поп, вирішувати не нам, а, мабуть, тим, хто нас слухає. Головне - щоб
подобалось.
- Одна з останніх пісень «Там, де ми є» за короткі терміни
стала справжнім хітом. Чи розраховували ви на такий успіх, записуючи трек?
- Випускаючи кожну нову пісню, «Антитіла» хочуть, щоб вона мала успіх і популярність.
Тому що у нас немає жодної пісні, яка була б зроблена абияк. Завжди стараємося,
і нам дуже приємно, що пісня «Там, де ми є» отримала такий успіх. Але я завжди,
відповідаючи на це питання, кажу, що у «Антитіл» є кілька прекрасних альбомів, в
яких кожна композиція варта уваги.
- Скільки треба пісень написати, щоб знайти саме ту пісню,
яка зможе мати успіх?
- Можна написати сто пісень, і жодна пісня не зловить, як то кажуть, хвилю і
не зайде поміж людей. А можеш - дві, і кожну з них будуть співати десятиріччями.
Мені здається, все залежить від обставин, внутрішнього відчуття. Єдине, я думаю,
що в цьому процесі потрібно бути чесним самим із собою. Бо якщо артист видає пісні,
які в ньому самому не живуть, вони приречені на провал. Якщо ж навпаки, то є велика
ймовірність, що вони зрезонують із мільйонами людей.
- Кліп на пісню «Там, де ми є» більш схожий на короткометражний
фільм із дуже яскравим, сильним сюжетом. Що для вас особисто значить ця робота?
Чим вона особлива?
- Ця робота справді особлива, тому що сценарій ми думали і обирали самі. Ми
вирішили екранізувати історію Станіслава Курилова (океанограф, письменник, відомий
своєю втечею з СРСР - стрибнув з круїзного лайнера у відкрите море і проплив 100 км. - Г. Я.). Як у попередніх
і в майбутніх наших кліпах, коли маємо драматичну пісню, хочемо, щоб ця драма була
продемонстрована і у відео. І незважаючи на те, що зйомка була дуже складна - у
перший день зими нас буквально занурили у холодну воду (Чорне море). Але ми все
це витримали, пройшли задля того, щоб відео було вдалим. Ну, як показало майбутнє,
на цьому ми не зупинилися.
- Пісня стала ще й назвою американського туру, який відбувся
на початку цього року. Як вас зустріли Штати і Канада?
- «Антитіла» в Америці не вперше - це вже другий тур. Ми прилітаємо до українців
Америки і до американців, щоб продемонструвати якісну сучасну українську музику,
яка звучить у цей момент тут, в Україні. Ми збираємо клуби не лише музикою, а й
спілкуванням. Там, за океаном, ми доносимо те, чим живе сучасна Україна і, окрім
музичної місії, виконуємо певну соціально-громадянську функцію, щоб всі, хто там,
не забували і звертали увагу на те, що робиться тут, в Україні.
- Не мали наміру там залишитися?
- Нізащо! Я - українець! Попри негативні моменти, які об'єктивно тимчасово є
в Україні, люблю свою країну. Вірю, що прийде такий час, коли рівень життя, свідомості
суспільства виростуть до такої планки, що нам буде комфортно тут жити і реалізовувати
свої мрії. А якщо ми всі втечемо звідси, то хто ж робитиме наше «завтра» кращим?
Тим більше покинути країну у такий тяжкий для неї час?! Ні, не можу...
- Після повернення з американського туру ви отримали нагороду
від Національної музичної премії «Золота Жар-птиця» у номінації «Рок-гурт року».
Тарасе, яку вагу для вас і вашого гурту мають такі нагороди?
- Звісно, приємно, коли тебе помічають і гідно відзначають твою творчість. Ми
з радістю прийняли цю премію, але вона накладає певну відповідальність. Потрібно
задуматись: що ти будеш робити завтра, чи втримаєш цей титул, чи не збавиш темп,
чи зможеш продовжувати робити музику і знімати кліпи, які будуть цікаві людям... Але,
крім того, є ще інший бік, це власне те, чим живе артист - концерти. Для нас над
усіма преміями стоїть момент того, що людина приходить до нас на концерт - купує
квиток і дарує нам свій вечір. «Антитіла» два тури поспіль збирають повні зали по
всій Україні, і я впевнений, що ця тенденція триватиме і ми будемо збирати не лише
звичайні зали, а й великі майданчики і 10-тисячні стадіони. Бо найбільша наша нагорода
- це люди, які до нас приходять, слухають наші пісні, підспівують і живуть разом
із нашою музикою. Бо, я переконаний, немає людей - немає і артиста.
- У новому кліпі «Лови момент» ви заспівали разом з дружиною...
- Так, і не лише я з дружиною «засвітився» у кліпі, а й усі члени колективу
«Антитіла» зі своїми сім'ями. Це найчесніше відео в історії гурту.
- Ваша дружина - відома співачка Alyosha. Може, настав
час організувати концерт, де виступите дуетом?
- Насправді домашні дуети співаємо часто, особливо коли вкладаємо дітей (у подружжя
двоє синів - Марк і Роман. - Г. Я.) спати. Особливо їм подобається українська народна
пісня на два голоси «Ой чий то кінь стоїть». А щоб разом заспівати на людях... Мабуть,
ще не прийшов той час. Це має статися органічно, може, народиться якась пісня, яку
би ніхто краще від нас не виконав.
- Зірки люблять похизуватися помпезністю. У вас - навпаки.
От навіть весілля відбулося без гучної забави і армії журналістів. Чому?
- Бо щастя любить тишу. На церемонію одруження ми взяли
свого тримісячного синочка і запросили тільки найближчих. Мабуть, було з десять
осіб. Оленка одягнула шлюбну сукню, а я - концертний костюм.
- Коли ви вперше виступили на сцені?
- Мій найперший виступ був у шість років на сцені музичної школи. Я тоді грав
на скрипці. Загалом, за все своє життя я вже точно понад тисячу разів побував на
сцені, але щоразу щось лоскоче всередині: сцена - це сакральне місце. Завжди мріяв
займатися музикою.
Фото з ФБ-сторінки гурту «Антитіла»
Автор: Галина Ярема
Джерело: «Високий Замок»