rss
03/31/2020
EN   UA

Час i Події

#2020-13

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Освіта \ Для чого технарям бізнес-освіта: мій досвід навчання у Львівській бізнес-школі

Від редакції:

Добре знання коду - гарний привід, щоб продовжити освіту... у бізнес-школі.

 

Питання освіти у наш час стоїть досить гостро. Ідуть невідворотні зміни, і те, що релевантно зараз, взагалі не факт, що буде релевантно у майбутньому. Тому навчання та перевчання є життєво важливим тим людям, котрі хочуть залишатись на ринку праці.

У цій статті хочу розповісти про мій досвід навчання у Львівській бізнес-школі (LvBS) при Українському католицькому університеті (УКУ). Роки навчання 2014-2016, група MSTM2. Опишу передумови, навчання та враження після двох років після закінчення.

Передумови

 

За вікном був 2014 рік. Я працював на позиції Distinguished Engineer в компанії Lohika, звітував напряму CTO компанії. Найближчим аналогом цієї позиції є головний архітектор програмних рішень, керівник консультативної команди чи відповідальний за R&D. Закінчилася Революція гідності, і почалась війна. Для мене це був час радикальних змін: я тоді вирішив вийти із зони комфорту та займатись речами, на які раніше не було часу чи достатнього бажання.

Однією з них був хакатон із зеленої енергетики від Greencubator та LvBS. Разом із братом ми були серед переможців та отримали як приз ваучер на один модуль з Emerging Technologies у межах програми «Masters in Technology Management (MSTM)» від LvBS. На той момент уже пройшов перший набір на MSTM, але я мав дуже загальну інформацію і недостатньо підстав, щоб по-серйозному братися за навчання.

Отримавши цей ваучер, я задумався, що, можливо, варто таки піти на ще один цикл навчання. Більшу частину свого професійного досвіду я отримав, здебільшого, на технічних та лід-позиціях. «Чистий» менеджмент чи управління для мене були «ок», але взагалі без технологічної складової роботи було сумно.

Я тоді мав доброго знайомого, який закінчив MIT Sloan Business School. Це - школа при MIT (Massachusetts Institute of Technology). Тому уявлення про те, що дають на виході технічно орієнтовані бізнес-школи, мав.

Також після довгих роздумів зрозумів, що насправді бізнес-навики спеціалістів у тодішньому ІТ були близькі до нуля. На найпростіше питання «чим ІТ-компанія А відрізняється від ІТ-компанії Б» більшість не могли дати адекватної відповіді. А розвиток часто відбувався за рахунок того, що найспритніші працівники крали клієнтів у більших компаній і відкривали свої компанії, маючи «підігріті» ресурси.

У майже всіх не-ІТ історіях успіху, якими я дуже цікавився, було чітко видно, що походження «першого мільйона» акуратно замовчується, що свідчить про його протизаконне чи аморальне походження.

Бути багатим, але з моральною деформацією і померти у глибоких докорах сумління - для мене не найкращий шлях до успіху (хоча і коротший). Тому я почав шукати більш цивілізовані методи й особливо методи, які можна системно відтворити, якими користувалися у цивілізованих країнах світу (хоча і довше). Я себе бачив частиною цивілізованого світу з чітким життєвим шляхом та нормальним минулим.

Я чув про MBA, проте, уявляв її як суто загальну бізнес-освіту, яка застосовується до будь-якого бізнесу. А я хотів залишатися в ІТ, тому технологічний фокус для мене був важливим. Хотів уміти вирішувати задачі, які не гугляться. Наприклад, як вийти на новий ринок із продуктом, який підпадає під регуляції, в той же час наростити виробництво певних категорій продуктів на існуючих ринках для підвищення маржинальності та зменшити відтік кадрів для уможливлення залучення інвестицій на пізніших етапах, і на це все є 3-6 місяців.

Щоб визначитися остаточно, я виокремив для себе 3 причини, чому мені це може бути корисним:

Відновити здатність системного навчання. Не стаття чи розділ книжки, а цілі пласти знань, розтягнуті у часі.

Заповнити прогалини знань. Я багато працював зі стартапами та технологічними компаніями у консультативних ролях, тому певні знання про бізнес уже були, але фрагментарні.

Вибудовувати свій network. З прикладу знайомого, який закінчив MIT Sloan Business School, я бачив дуже багато кейсів, коли network був дуже суттєвим позитивним фактором. І з часом він капіталізується ще більше.

Альтернативи, які розглядав:

- піти в іншу бізнес-школу в межах України;

- піти в іншу бізнес-школу в межах Європи;

- піти в іншу бізнес-школу в США.

Українські школи, наприклад, kmbs, за відгуками досить непогані, проте вони більше орієнтовані на загальні бізнес-практики з фокусом на структуру MBA. У Європі я не чув багато хороших відгуків про технічно орієнтовані бізнес-освіти. Більшість людей, яких я знав, мали «чисті» MBA, а всі знайомі, круті технічно, здебільшого, брали навики ще з університетських часів у місцевих політехах чи з поточного бізнес-середовища. MIT Sloan Business School у Штатах - це однозначно в рази крутіше та ефективніше за всіма параметрами, проте і пропорційно дорожче та менш доступно.

Після довгих роздумів я вирішив іти на MSTM від LvBS.

Навчання

 

До MSTM я закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Факультет прикладної математики та інформатики, спеціальність «Системний аналіз та управління», у 2000-2005 роках.

Навчання - платне. Психологічно це - дорого, проте якщо розмазати суму на тривалість навчання, вона виглядає абсолютно доступною для більшості ІТ-шників. Важливим фактором платності є мотивація. Більша, ніж зазвичай, сума автоматично відсіює немотивованих людей та створює певні очікування щодо викладачів. Кошти допомагають школі залучати викладачів, здебільшого, не з України, які дають можливість відчути на собі навчальні практики інших країн та середовищ. Я вчився на платному як в ЛНУ ім. І. Франка, так і в MSTM, за все платив сам. Це добре, оскільки створює ситуацію skin in the game та змушує думати, що і чому я тут роблю та чому я за це маю платити, замість того, щоб займатися іншими активностями чи вкласти гроші в інші проекти.

Щодо навчання, пряме порівняння з іншими університетами, мабуть, недоречне, оскільки це різні речі, проте, методи навчання дуже сильно відрізняються. На MSTM дають матеріали на самостійне прочитання на 1-3 місяці наперед - від 50 сторінок до декількох книжок. Потім група збирається разом на 4 повні дні, і в дуже інтерактивній формі йде обмін думками щодо прочитаного під фасилітацією викладача. Під час самих пар задачі часто вирішуються у межах малих груп, проте, є й індивідуальна робота. Тривалість та інтенсивність різна, проте, здебільшого, це - досить напружена діяльність. Деколи бувало з 8:00-9:00 і до 19:00-20:00.

Модуль закінчується домашнім завданням. Зазвичай, результат за модуль формується з трьох факторів: участь в обговореннях, результати тестів чи завдань, які проходять під час модуля, та бали за домашню роботу. Пропорції у різних модулях та викладачів різні, проте всі три компоненти часто мали суттєву вагу.

Це створює безперервний темп, і, якщо з нього випасти, може бути суттєве відставання. Чесно кажучи, оскільки я поєднував навчання з роботою, було важко одночасно давати результат і там, і там, проте саме цього я шукав. Навіть враховуючи, що я старався ходити на всі заняття, з декількох предметів пішов на другий захід, оскільки не міг бути присутнім, а саме відвідування та оцінки з певних тем є обов'язковими.

Викладачі англомовні, і навіть з тими, хто з України, саме навчання переважно було англійською мовою. Усі інші активності, включаючи написання диплома, - так само англійською.

Саме навчання передбачає певні очікування щодо знань студентів. Викладачі старалися адаптовувати матеріал по ходу. Але якщо розглядається стратегічне управління проектами, а студент не дуже впевнено себе почуває в простому управлінні проектами, то буде дуже сильна розсинхронізація. Раджу уважно читати мінімальні очікування щодо навичок перед вступом. Правильна стартова позиція допоможе зрозуміти, чи дійсно те, що будуть вчити, є корисним та підйомним для вас.

LvBS намагається співпрацювати з різними організаціями, наприклад, Norwegian-Ukrainian Chamber of Commerce. У нас була поїздка в Норвегію на тиждень за кошти тамтешнього Міністерства закордонних справ. Протягом цієї поїздки був глибокий обмін думками та інформацією з представниками всіх сфер життя Норвегії, і особисто мені це було дуже корисно та пізнавально. Одна справа - писати дурнички невідомим людям у соціальних мережах, зовсім інша - розмовляти на конкретні та непрості теми з людьми, які реально за це відповідають.

Крім самого навчання, є дуже багато активностей, до яких пропонують долучитись: лекції, бізнес-сніданки, різні мітапи, розбір кейсів та допомога іншим.

Протягом усього навчання ви працюєте над темою дипломної роботи. Зі самого початку варто мати певні ідеї щодо продукту, тоді буде простіше розуміти теми. Якщо застосовувати нові знання до поточного середовища, це, звичайно, не є проблемою, проте багато речей повністю зрозумілими стають тільки «зі сторони», а оскільки ви вже в «акваріумі», дивитись на речі «зі сторони» буде важко.

Мені було трішки простіше, оскільки я просто взяв ідею з хакатону, розвинув її до рівня продукту, і так на світ з'явилася моя дипломна робота - uMuni - система енергоменеджменту рівня міст, регіонів та країн, такий собі B2B/B2G (business-to-government). Це дуже важко розробити (якщо без корупції) через великий масштаб, складний ринок та сам продукт. Але це - якраз те, що я шукав, оскільки легкі шляхи для навчання ведуть у неправильний бік. Проект розвивав паралельно до основної роботи, що вимагало часу і фінансових інвестицій - мали бути люди, доступні фултайм, для підтримки та розробки. У межах навчання я пройшов усіма етапами розвитку проекту та побачив, як воно насправді відбувається, якщо бути не виконавцем, а замовником.

Дипломна робота - обов'язкова. Вона - винятково індивідуальна. Можна допомагати одне одному, проте, кожен повинен мати свою дипломну. Без її захисту та нормальних балів диплом про випуск зі школи не дають. Для мене це - ще один позитивний фактор, який змушує людей власне вчитися, а не домовлятися. Якщо у бізнес-школі випускається успішно 100% групи з першого разу, для мене це означає великий червоний прапорець, що це, можливо, насправді не типовий навчальний заклад, а місце, де гроші конвертуються у диплом, за яким не стоять знання.

З першого разу в групі не всі дотягнули до випуску з різних причин: частині треба було більше часу та спроб. Це - однозначно важко, можливо, для декого і несправедливо, проте це - хороший прояв певної додаткової вартості «папірчика», який дається на виході.

Загальні враження щодо навчання - важко, але цікаво. Не можу сказати, що абсолютно все було новим, частину я знав раніше. Проте, функцію систематизації знань виконало, і на поличках тепер усе гарно розкладено.

І про негативи

 

Це - таки не Гарвард і не Стенфорд. Дуже завищених очікувань щодо результатів не варто мати. Особисто я планую рано чи пізно потрапити в MIT Sloan Business School і дотягнути навики до світового рівня там. Якщо ваш розрахунок одразу рвати на світовому рівні - треба йти вчитися на світовому рівні також.

LvBS мотивує та пробує допомагати, але не керує кожним кроком. Людям, які звикли до більш менторських стилів навчання чи більш класичних із сильним тиском викладачів, буде легко випасти з темпу, оскільки виникне думка, що «це нікому не треба».

Хоча є гнучкість, підхід все одно не індивідуальний, оскільки це - робота в групі. Як у всіх бізнес-школах, є певне відставання від трендів. Викладачі можуть бути в курсі певного актуального тренду, проте, в програмі це може бути не передбачено. Якщо хочеться бути реально «на вістрі» то краще йти в інноваційні підрозділи компаній або у венчурно-інвестиційні структури. Знання дають досить цілісні, проте, не повні. Розрахунок - на впорядкування, а не на повноту. Тому будьте готовими довчатися потім самостійно з якихось значно вужчих підтем.

Ці негативи для мене особисто не є якимось критичними чи болючими. MSTM гарно вписалася в мій особистий план, проте реалістична оцінка також важлива.

Висновки

 

У мене стався цікавий збіг: якраз на фінішному етапі захисту диплома навесні 2016 почався процес due diligence компанії Lohika.

Група компаній Altran розвивається частково за рахунок органічного росту, тобто найму нових працівників, а частково - через M&A (merge & acquisition) - тобто поглинанням компаній, які принесуть стратегічну користь групі. Lohika, своєю чергою, на відміну від більшості українських компаній, є американською компанією з HQ та керівництвом у Долині та делівері в Україні.

Ось так несподівано я опинився в ситуації perfect storm, де, з одного боку, великий механізм, який системно купує інші компанії (на той момент 25 000 працівників, зараз - 45 000), з іншого - сервісна компанія західного типу, орієнтована на технологічних клієнтів.

Хоча моєю сферою відповідальності у команді з due diligence зі сторони Lohika були технології, компетенції, технічні продажі та R&D, мені за декілька тижнів згодились абсолютно всі знання, здобуті в MSTM: фінанси, стратегії, люди, продажі, технології та інші.

Чи міг я передбачити, що таке може статись? Ні, проте я вірю в provoked luck - і цього разу я був готовий опинитися у правильний час у правильному місці та показати компанію на високому рівні моїм опонентам - технічним керівникам із Групи. Знання, здобуті у межах MSTM, допомогли мені зрозуміти, що шукає «Альтран», що ми з того можемо винести і говорити їхньою мовою, щоб вони за короткий час найкраще зрозуміли наші сильні та слабкі сторони та добре нас позиціонували всередині Групи. Результатом цього стала купівля «Альтраном» Lohika влітку 2016 року. Більшість українських M&A закінчуються заміною керівництва та радикальними змінами всередині компанії, оскільки це - боротьба хитрості та брехні. У нашому випадку з керівництвом - все добре, і компанія змогла зберегти свою ідентичність та зайняти правильну нішу всередині Групи, оскільки вони отримали те, про що ми розповідали, а ми отримали доступ до ринків, яких до того не мали.

Тут можна підійти до мого головного висновку. Я - прихильник правдивості твердження, що software is eating the world. Ви, скоріш за все, досі не чули про «Альтран» (історично це - суто інженерні напрямки), а «Альтран» донедавна не чув про компанію Lohika та інші ІТ-компанії (оскільки це - суто ІТ-напрямок). А це відбувається тому, що не-ІТ компанії бачать майбутнє в ІТ. Проте, щоб це майбутнє здійснити, треба розуміти, як працює бізнес.

У Біблії є цікава фраза:

«І сказав цар своїм слугам: «Усе готове для весілля, але ті, що були запрошені, не гідні бути на ньому. Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте, кого побачите». Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.

Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: «Друже, як же ти ввійшов сюди, не вбравшись у весільне?» Але той мовчав. Тоді цар наказав своїм слугам: «Зв'яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю. Бо багато покликаних, але мало вибраних».

Матвія 22:8-14

 

Крім очевидно релігійного, це має також яскраво бізнесове значення. Тобто, навіть якщо пощастило, і ви опинились у правильний час у правильному місці, все одно таки треба «одяг», тобто в нашій ситуації - певні знання, які допоможуть зрозуміти бізнес-світ, перед тим, як його змінити.

І ще один важливий коментар. Слово «католицький» в УКУ - насамперед, це - модель цінностей. LvBS використовувала інфраструктуру УКУ, проте це - різні заклади, які не пересікаються у викладачах чи темах. Це - не релігійний заклад, і «християнськість» не є вимогою ні до студентів, ні до викладачів. У нас в групі були дуже різні люди, та самі викладачі часто були зі суто бізнес-кіл, де релігія - це особиста справа кожного.

Якщо ви хочете стати частиною зміни, яка зараз йде світом, то, на мою думку, легше технарям навчитись, як працює бізнес, ніж бізнес-людям, зрозуміти, як працює ІТ та технології. Наступних 5-10 років будуть часом великих змін в не-ІТ галузях, і останні 2 роки в межах Групи я це бачу щодня. Проте, це вимагає певних інвестицій часу та енергії.

Чи технічний спеціаліст щось втратить, якщо не буде мати бізнес-освіту? По суті, нічого, ІТ як розвивалось, так і буде розвиватись далі. У галузі - світле майбутнє. Зараз є нагода у стилі once in a lifetime opportunity вплинути на те, як будуть працювати та виглядати інші галузі. Це однозначно хтось зробить, проте, історія каже, що краще таки бути тим, хто приймає рішення, ніж тим, хто виправляє чужі помилки.

Як буде виглядати ваша історія - рішення ваше :)

 

Про автора: Зеник Матчишин - CTO в Altran Ukraine (Lohika). 17 років в ІТ, 10 з них - у Lohika та високотехнологічних стартапах. Має, здебільшого, Java-бекграунд, також працював зі стеками на основі C#, JavaScript, Ruby, Python, C++.

Автор: Зеник Матчишин

Джерело: DOU

 

Як андроїди заміняють студентів в університетах

Як іноземці з усього світу приїжджають в УКУ вчити українську

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com