rss
08/06/2020
EN   UA

Час i Події

#2020-32

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Спортивний майданчик \ Роман Городечний. Той, що переміг Еверест

Від редакції:

У дні, коли від спеки «говорити, ходити і думати лінь», поговорімо прохолодну красу. Точніше - найвищу холодну красу.

Роман Городечний уперше познайомився з горами ще в дитинстві, коли з батьками їздив в українські Карпати... Проте, тоді він і подумати не міг, що замість того, щоб стати пілотом винищувача - а він про це мріяв, стане одним з найвідоміших альпіністів країни і першим львів'янином, котрому підкориться найвища вершина планети.

Про гори і дитинство

До гір мене скеровували ще в дитинстві. Пам'ятаю, як кожне літо проводив з батьками в Гребенові, що біля Славська. Але тоді такої цілі - підкорити найвищу гору світу - я собі не ставив. Вона з'явилась вже у більш зрілому віці. То був 2014 рік, і я зі своїм товаришем Артемієм посперечалися, чи зможу піднятись на Кіліманджаро (гірський масив на північному сході Танзанії, найвища точка Африки над рівнем моря - 5895 м - ред.). Він до цього підйому готувався вже певний час, а я був без підготовки. Але виклики я люблю. Після відпустки повернувся до Львова, купив собі необхідне спорядження, і вже через 10 днів полетів з тією групою в Танзанію.

Про підкорені вершини

Першою вершиною, яку я підкорив, була Кіліманджаро (5895 м), другою - Кала-Патхар (5600), третьою - Монблан (4810), потім була гора Мера-пік (6500). Ще була спроба підкорити Ельбрус, але подолати цю гору нам не дозволила погода. Ну, і перед сходженням на Еверест ми ще підкорили Аконкагуа (7000).

Найтяжчою для мене була гора Монблан, тому що там потрібно багато технічного альпінізму. Ми з групою тоді вибрали не класичний маршрут, тож виникло декілька моментів, коли ми не знали, як поводитись, бо раніше не мали такого досвіду. Аконкагуа була складною за рахунок висоти - майже 7000 м. Без кисневих балонів це було нелегко.

Насправді кожна гора має свої особливості. Є вершини, які мають 8000 м, але за нормальної погоди ви туди просто забігаєте і спокійно спускаєтесь вниз. На Монблані ми потрапили в шторм на висоті 4800 м. Тоді нас так «потріпало»... Добре, що встигли без пригод повернутись назад.

Про альпінізм

Альпінізм - це такий вид спорту, який у форматі нашої місцевості натренувати досить важко. Різниця у висоті між 3000 та 7000 метрів над рівнем моря - просто колосальна. Я завжди кажу, що головне - мати той стержень, який зможе перебороти бажання - після половини пройденого шляху повернутися назад. А таке бажання, повірте, буде. Друге, що важливо, - це команда, яка допоможе у складній ситуації, підстрахує і підкаже. І третє - це хороша фізична підготовка. Якщо ви пробігаєте 10 км і ще маєте сили, то можете спробувати підкорювати вершини.

Є така неофіційна статистика, що 98 відсотків людей, котрі можуть піднятися на Еверест, так цього і не зроблять. А знаєте чому? Бо вони навіть не спробують. Ви не запам'ятаєте сидіння в офісі чи поїздки на рибалку. Зате ті емоції, які переживете, підкорюючи вершини, залишаться в пам'яті назавжди. І ті люди, з котрими ви ходили в гори, теж будуть з вами на все життя. Повірте: якщо вони вас не підвели в горах, то тут, у буденному житті, точно не підведуть.

Title Title 

 

Про реакцію рідних

Ми з дружиною вже разом понад десять років. Вона мене дуже добре знає, тому до затії підкорити Еверест поставилась з розумінням, в усьому мене підтримувала. Батьки теж моє рішення зрозуміли. Лише сказали, щоб я пам'ятав, що вдома на мене чекають троє дітей. Єдине, про що просили і батьки, і дружина, - якщо в момент сходження виникне непередбачена ситуація, щоб я не бавився в героя, а повернувся і спустився назад, адекватно оцінив ризики й амбіції.

Про акліматизацію і тренування

Ми прилетіли в Катманду, і там 2 дні чекали на виліт в Луклу. А вже в Луклі почався трекінг до базового табору. Ми йшли туди 9 днів, нас супроводжували фантастичні краєвиди. Коли дійшли до базового табору, днів 4-5 організм звикав до висоти. Уже після такої акліматизації починаються так звані акліматизаційні виходи. Перший ми робили на висоту 6000 метрів. Другий раз - піднялися по льодопаду Кхумбу майже до першого табору. Там трохи побули і спустились до свого поселення. Потім ми піднялися на перший табір, там переночували та знову спустились вниз. Потім було ще сходження на другий табір. Щоб ви розуміли - після кожного такого підйому ми, щонайменше, 2 дні відпочивали в базовому таборі. Перед виходом на Еверест відпочивали майже тиждень.

Title Title 

 

Про сходження на Еверест

На будь-якій важкій ділянці, де потрібно лізти, а не просто йти, завжди утворювались «затори». Бували такі, в яких ми стояли по півгодини. Особливо, якщо якась китайська група зависне, шерпи (гімалайські провідники. - Авт.) тягнуть їх наверх, вони зриваються, шерпи знов їх витягують, і так декілька разів. А коли стоїш у такому «заторі» і мерзнеш, то, окрім того, ще й споживаєш кисень, який був - на вагу золота.

Ще за метрів 100 до вершини багато людей почали «зависати», «залипати», і їх доводилось розрухувати. На гору ми піднімались десь годин 12-13. А спускались - близько 8. Зізнаюсь чесно, що спуск значно важчий у плані навантаження на коліна. Вони в мене просто не витримували. І ще й погода... Того дня вона була не з найкращих (посміхається).

Але тоді я переміг не гору. Я, насамперед, переміг сам себе, адже не розвернувся, а дійшов до кінця.

Про плани на майбутнє

Наприкінці жовтня - на початку листопада ми вирішили спробувати організувати похід до базового табору Евересту. Можливо, підемо на Кхумбу, там поруч є ще гора Кала-Патхар. Там можна сповна відчути, що таке альпінізм.

Автор: Святослав Драбчук

Джерело: «Львівська Газета»

Тетяна Воротіліна: «Організм людини значно сильніший, ніж можемо собі уявити…»

400 кілограмів м’язів і людські очі: як майбутня редакторка пішла до коней і не прогадала

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com