Гени разом з іншими чинниками визначають, наскільки люди здатні зрозуміти почуття інших.

Принаймні 10% нашої здатності до емпатії закладено в геномі, засвідчило дотепер наймасштабніше ДНК-дослідження. Які механізми цих кореляцій, все ще залишається нез'ясованим. Дослідження підтвердило ще один цікавий факт: жінки загалом більш схильні до емпатії, ніж чоловіки, та винні в цьому не гени.

Відчути сум, радість, біль, щоби поставити себе на місце іншої людини й відповідно відреагувати - це важлива складова соціальної взаємодії. Її роль видно передусім тоді, коли здатність до емпатії обмежена - наприклад, якщо йдеться про людей з аутизмом. І навпаки, є люди, які надто чутливі до емоцій інших.

Проте від чого залежить, емпатичні люди чи ні? Згідно з поширеними припущеннями, це визначається нашим досвідом, деколи навіть допологовими впливами. Але чи відіграють якусь роль генетичні чинники?

Аби це з'ясувати, Варун Вар'єр (Varun Warrier) та його колеги з Кембриджського університету проаналізували генетичні дані 46 000 людей. Всі учасники цього дотепер найбільшого такого дослідження пройшли стандартизований онлайн-тест, через який учені й визначали рівень їхньої емпатії. На пробах слини вчені визначали ДНК піддослідних, які потім проаналізувала компанія «23andMe».

Результат: гени важливі для нашої здатності співпереживати. Адже, як засвідчила розвідка, певні генетичні варіації накопичуються у людей із особливо вираженою емпатієї, натомість інші присутні в менш чутливих учасників. Так, принаймні одна десята нашого емпатичного потенціалу зводиться до генетичного рівня, повідомили вчені.

«Це відкриває нам нову перспективу для погляду на генетичні чинники емпатії», - сказав співавтор дослідження Томас Бурґерон (Thomas Bourgeron) з Паризького університету імені Дідро. Проте які біологічні механізми та сигнальні шляхи пов'язані з різними генетичними варіаціями, більшою мірою невідомо. «Кожен із цих генів відіграє незначну роль, і через це їх складно ідентифікувати», - пояснив Бурґерон.

Цікаво й те, що онлайн-тест підтвердив: у середньому жінки більш емпатичні, ніж чоловіки. Судячи зі всього, цю закономірність не можна пояснити генетичними впливами, розповіли вчені. Адже при порівнянні ДНК їм не вдалося виявити вагомих відмінностей у розподілі емпатичних генних варіацій у чоловіків і жінок.

На думку вчених, ці статеві відмінності мали б бути зумовлені негенетичними чинниками. Ймовірним є також вплив гормонів та інша форма соціалізації. Адже дотепер кажуть «чоловіки не плачуть», а дівчаток більше, ніж хлопців, заохочують проявляти співчуття.

Крім того, дослідження підтвердило: учасники, в яких виявили дуже велику кількість генетичних варіацій, що відповідають за низький рівень емпатії, з більшою ймовірністю мають аутизм.

 «Отримані результати - важливий крок у тому, щоби зрозуміти невелику, проте важливу роль генетики для емпатії, - сказав Вар'єр. - Але ми мусимо пам'ятати, що лише десята частина особистих відмінностей зумовлена генетично. Отже, знати їх не менш важливо, ніж негенетичні чинники, що пояснюють решту 90%».

Щоправда, дотепер механізми формування здатності до емпатії відомі лише частково. Так, емпатія, здається, тісно пов'язана з больовим сприйняттям, а також з чутливістю до «гормону затишку» - окситоцину. Аби краще зрозуміти механізми, які спричиняються до емпатії, важливі нові дослідження.

 «Нашим наступним кроком буде відтворення актуальних результатів зі ще більшою кількістю учасників, - сказав Бурґерон. - Це могло б допомогти ідентифікувати сигнальні шляхи, що ховаються за індивідуальними емпатичними відмінностями».

Зреферувала С.К., «Збруч»
Джерело:  University of Cambridge