Від
редакції:
Сім'ю і
роботу молоді матусі вже навчилися поєднувати. Поєднати сім'ю і навчання трохи тяжче
- але подолання труднощів додає не тільки сили, а й сміливості.
Студенти
сплять мало: підготовка до всіх семінарів, іспитів, лабораторних, заліків та
звичайних пар забирає безліч часу. А ще є розваги, спілкування і подорожі,
робота й хатні обов'язки, і це все потрібно встигати. А що буде, якщо до
переліку студентських справ додати ще й дитину?
Герої цього матеріалу
стали батьками в досить молодому віці, і це не завадило їм далі реалізувати
себе. Історій про біль і розчарування безліч, тому ми вирішили розповісти про
тих, кому вдалось, незважаючи на обставини й вік, пізнати справжнє щастя
батьківства.
Можливо, річ, усе ж таки,
не у віці?
Ганна Сєнова:
«Я вірю, що все ще відбудеться, мені лише 21 рік. Головне - бажання, а воно в
мене величезне. На все свій час»
«Після одинадцятого класу,
вибираючи майбутню професію, я знала точно, що хочу бути журналістом, що це
точно моє. Мені подобалось цілком усе, що було пов'язано з цією діяльністю,
особливо приваблювала робота на телебаченні. Хотіла стати відомою телеведучою,
тому почала реалізовувати себе: брала участь у конкурсах, знімала фільми з
одногрупниками, працювала в місцевих ЗМІ. І, звичайно ж, як і в будь-якої
людини, у мене було особисте життя.
Мої стосунки з чоловіком
почалися ще в далекому 2012 році. Тоді ми просто спілкувались: нічого
особливого, лише товаришували. За кілька років дійшли висновку, що лише даремно
витрачали час. Познайомились ми досить банально - в одній зі соцмереж. Дмитро,
мій майбутній чоловік, підкорив мене абсолютно всім: починаючи зі сміху й
голосу, закінчуючи ніжністю і постійною турботою. Його цілеспрямованість і
впертість спрацювали: хотів, щоб я стала його, - так і вийшло.
Будуючи плани на майбутнє,
ми іноді говорили про створення сім'ї, але навчання тоді стояло на першому
місці. Попри те, що зустрічались ми на відстані, бо Дмитро жив і працював у
моєму рідному місті, за кілька років стосунків нам вдалось стати справжньою
родиною. Ми домовились відкласти питання одруження й не квапитись, адже в житті
має бути одне весілля. Проте невдовзі в нас з'явився вагомий привід. Буду
відвертою: зрозуміли, що відкладати немає сенсу, коли дізнались про мою
вагітність.
Весь
період вагітності я відвідувала пари, готувалась до семінарів і брала участь у
житті групи. Навіть встигла попрацювати два місяці в редакції місцевого
телеканалу. Все склалось чудово, викладачі завжди йшли назустріч. Тепер я
закінчую четвертий курс.
Емоції, які я отримала,
взявши на руки донечку, важко описати. Я наче в одну мить забула весь пережитий
біль і все погане в житті.
Звичайно, молодій сім'ї
можна впоратись самостійно, проте нам нічого не падає з неба - допомагають батьки,
Дмитро теж працює.
Тепер можу впевнено
сказати, що я щаслива і маю всі підстави для цього. Сім'я та сміх моєї
красунечки - це найголовніше в житті. Ніколи не ставила кар'єру вище за родинні
цінності. Так, іноді я сумую за студентським життям, але в мене є маленький
скарб, якому я маю віддавати всю любов і турботу.
Я вірю, що встигну все, до
чого прагну, мені лише 21 рік. Головне - бажання, а воно у мене величезне. Я
анітрохи не шкодую, що моє життя так змінилось».
Ірина Губка:
«Я відкрила для себе нову спеціальність після народження сина й зрозуміла:
навчатись ніколи не пізно»
«Моя історія про «доросле»
життя, як і саме життя, сповнена оптимізму. Після школи єдиним варіантом для
мене був вступ до Київського національного університету культури і мистецтв.
Там навчалась моя старша сестра, а я, зважаючи на свою нерішучість, вирішила
брати з неї приклад. Спеціальність вибирала за тим самим принципом, тому
поїхала до столиці освоювати менеджмент соціокультурної діяльності.
Плани на майбутнє, як і у
всіх: навчання, робота, квартира, автомобіль і, звичайно ж, родина. Але раптом
у моєму житті з'явився мій майбутній чоловік. Ну, як з'явився? Дав про себе
знати. Це не був незнайомець, у якого я закохалась з першого погляду: доля
звела мене з однокласником. Із хлопцем, майбутнє життя з яким я й уявити собі
не могла. Але першою його фразою на побаченні стала погроза: «Одружусь».
Невдовзі так і сталось.
Відверто кажучи, я була
спантеличена, бо в дитячих мріях спочатку стояла кар'єра, після неї - створення
сім'ї. Сталось усе навпаки. Робота, квартира, машина... Обдумавши все, я вирішила
трохи змінити ці плани. А невдовзі ми дізнались про те, що наша родина
побільшає на одного.
Я була переконана, що
вчитись ніколи не пізно, тому в університеті взяла академічну відпустку й
повністю присвятила себе своїм чоловікам, занурилась у сімейні клопоти. Це -
круто, коли ти стаєш мамою: життя набуває нового сенсу. Так, це новий етап
життя, на якому студентські вечірки змінюються на родинні вечері, але підтримка
батьків - ось фундамент нашого комфортного й щасливого життя.
Плани на майбутнє тепер
будуємо втрьох: ми з чоловіком і наш синочок. Час, коли я була в академічній
відпустці, дав мені можливість переглянути своє життя, поставити нові
пріоритети. Мені вдалось поновитись на навчання, проте я вирішила змінити
спеціальність. Вибрала ту, про яку мріяла ще зі школи: тоді забракло
сміливості. Тепер навчаюся на юридичному факультеті й можу поділитися з вами
своєю історією. Тому нехай вас ніколи не лякають зміни. Все, що не робиться, - все
на краще».
Автор: Олена Обуховська
Джерело: «Studway»