З чим тільки не плутають почуття гідності! Тут і пиха, і хитрість, і цілий букет найрізноманітніших навичок, котрі з гідністю ніц спільного не мають. Про скромність годі вже й говорити - тут і самоприниження, і безініціативність, і навіть бажання поплазувати перед ближнім. Тим часом приклади і гідності, і скромності - їх, загалом, завжди можна побачити. Нещодавно за одним із них спостерігала ціла планета...

	Фото https://www.facebook.com/pg/ TheBritishMonarchy/

Весілля британського принца Гаррі та американської акторки Меган Маркл мало кого залишило байдужим. А тут ще й трансляція майже на весь світ. Хтось із сумом зітхав, що принців мало, і на всіх не вистачає. Хтось придивлявся до принца, мовляв, куди йому до такої красуні, що там з того титулу... Ще хтось розмірковує над тим, що у Меган Маркл та принца Гаррі у XV сторіччі були спільні предки (предком батька Маркл був король Едуард ІІІ), - а чи не час пошукати у своєму родоводі, може теж якісь довколакоролівські гени знайдуться, а там і до принца чи принцеси недалеко...

Ще хтось прискіпливо оцінював вбрання і макіяж нареченої - ні тобі губ «качечкою», ні нарощених «деталей», нігті короткі, зачіска неідеальна, крій простенький, стразів взагалі нема, та в доньок українських депутатів сукня і то втричі дорожча, не кажучи вже про доньок чи невісток міністрів...

Набагато менше людей задумуються над тим, що життя принца чи дружини принца (як і чоловіка принцеси) - це не тільки слава, корона та ідеальні капелюшки, а й дисципліна - і купа обмежень. Корона - це, насамперед, гідність і скромність у найвищому їх поєднанні.

Втім, для кращого розуміння цих явищ - почнімо від протилежного.

Скромність в Україні найчастіше зводиться до вміння прибіднятися. З найрізноманітнішою метою - починаючи від «щоб сусід не заздрив», і аж до «щоб майбутні виборці не роздерли ненароком».

Парадоксальним чином це вміння прибіднятися зазвичай поєднується з неймовірним бажанням за будь-яку ціну виглядати не гірше за інших. Теж з різних причин - починаючи від «щоб сусід носа не задирав» до «щоб колеги-депутати не насміхалися».

Найбільші проблеми починаються тоді, коли ці два вміння переносяться в площину власних можливостей.

«Та я бідний-нещасний, ніц не вмію, нехай за мене хтось інший зробить».

Або «я сміливий везунчик, воював під Краматорськом, але під іншим прізвищем, і більше я туди не поїду, бо ви ж самі розумієте, що для ворога я - суперприз».

Іноді людина, котра прибідняється, навіть не задумується, навіщо вона це робить.

Якщо задумається, то відповідь на це питання буде простою до неможливості: бо що з бідного (чи дурного) візьмеш. Ніхто не заздритиме, ніц не проситиме, а може ще й допоможе.

Людям, котрі намагаються прибіднятися в плані власних можливостей, чи то розумових, чи то фізичних, з метою отримати допомогу, здається, що вони роблять хитрий фокус, корисний для них самих насамперед.

Вдаватиму з себе бідного-немічного - і прийде хтось великий і сильний, буде зі мною панькатися. Ну або хоча б опікати. Або хоча б може що замість мене зробить - а я буду йому розповідати, який він великий і сильний.

Цим грішать як неофіційні принци, так і дівчата, котрі мріють вийти заміж за принца, або хоча б за олігарха чи депутата.

Про що така людина зовсім не думає - то це про те, що в голові у кожної психічно більш-менш здорової людини, образно кажучи, вмонтовано автоматичний прилад для вимірювання власної гідності.

І вимірюється вона доволі цікавим способом: як тільки людина хоче когось обдурити, змусити зробити щось замість неї, прилад констатує, що господарем її життя є не вона, а хтось інший. Відтак, цінність її життя є невеликою - як і цінність будь-якого паразита.

Бо що таке гідність? Це, грубо кажучи, міра цінності цієї людини. Цінності як для суспільства, так і для самої цієї людини. І якщо людина сама себе не цінує, не шанує, не вважає, що вона спроможна сама себе забезпечувати, виконувати свою роботу якісно, вкладати душу у все, що вона робить - то її мозок шануватиме її так само невисоко... Цінність «халтурників» у будь-якій сфері для мозку є невисокою - і обманути його неможливо.

Відповідно, життєвого ентузіазму такій людині її мозок виділятиме дедалі менше, доведеться користуватися стимуляторами. Більше того, людина несвідомо намагатиметься хоч якось компенсувати применшення своїх талантів, до якого вона вдавалася з хитрою метою - і тому їй хотітиметься якось себе повихваляти, показати що вона - не гірша за інших. Принаймні, хоча б за інших паразитів з того ж виду...

Британським принцам пощастило - в їхній родині є багатовікова традиція правильного оцінювання себе - і своєї ролі в суспільстві.

Під час Революції Гідності чимало політиків, котрі і зараз претендують на роль «лідерів нації», не соромилися їздити відпочивати за кордон. Та й під час війни вони теж не соромляться час від часу евакуйовувати себе, коханих, у відпустку в більш мирні місця.

Під час Другої світової чинну королеву Британії Єлизавету II з молодшою сестрою хотіли евакуювати до Канади. Але королева-мама Єлизавета І заявила: «Діти нікуди не можуть їхати без мене, я ніколи не залишу короля, а король ніколи не залишить свою країну!»

Лейтенант Елізабет Віндзор. Фото Бі-Бі-Сі

У 1945 році на той час 19-річна Єлизавета II вмовила (!!!) батька дозволити їй приєднатися до Жіночої Допоміжної Територіальної Служби, де була відома як № 230873 лейтенант Елізабет Віндзор, і вивчилась на водія.

До того жінки британської королівської родини у військових підрозділах не служили.

Вона вийшла заміж всупереч волі матері - за Філіпа Маунтбаттена, котрий був православним сином грецького принца, а до того - ще й бідним. Щоправда, доводився їй далеким родичем. Коронацію Єлизавети ІІ транслювали по телебаченню - хоча на той момент багато хто вважав, що наявність камери зіпсує всю урочистість моменту.

Як бачите, принц Гаррі своїм весіллям лише підтримав і розвинув бабусині традиції.

Та й до того принц, як і його брат, не в стелю плював. Зняв документальний фільм The Forgotten Kingdom: Prince Harry in Lesotho про важке життя сиріт маленької держави в Південній Африці, заснував для них благодійний фонд. Встиг повоювати в Афганістані, заснувати «Ігри Нескорених», цінність яких для України зараз є надзвичайною.

Втім, наряд чи з такою бабусею принц міг би собі дозволити інше життя - хоча й мав репутацію «wild child» королівської родини.

	Принц Гаррі в Непалі, разом з волонтерами допомагає відновлювати домівки місцевих мешканців після землетрусу. 2015 рік. Фото https://www.facebook.com/pg/TheBritishMonarchy/

Перша офіційна дівчина принца - Челсі Дейві; покинула його з формулюванням «таке життя - не для мене». Втім, принц запросив колишню на весілля - та прийшла в темно-синьому вбранні та з поганим настроєм, це помітила вся країна, ну і ще з кілька десятків країн. Друга офіційна дівчина принца - Кресида Бонасьє, його далека родичка, теж відмовилася від принца, бо «обов'язки дружини принца не відповідають її характеру».

А от Меган Маркл «обов'язки дружини принца» не злякали. Хоча їй, відомій актрисі, було що втрачати.

Благодійністю вона активно займалася і до одруження, до публічності їй теж не звикати. А от інші аспекти...

Після весілля вона вже не зможе зніматися в кіно. Точніше, роль в неї буде тільки одна - дружини принца. Їй довелося розпрощатися зі сторінками в соцмережах, заборонено також робити селфі та роздавати автографи. Строгий дрес-код регулює купу дрібниць, починаючи від довжини спідниці: відтепер вона буде тільки нижче колін.

Дружина принца повинна виглядати ідеально і відвідувати салони краси тричі на тиждень. Вона повинна досконало вивчити британську історію та літературу, бути бездоганною у бальних танцях та кінному спорті. Офіційні заходи королівської родини - це тепер її робота. Про лінощі, смішні фото в Інстаграмі, порвані джинси і короткі спідниці доведеться забути назавжди.

Але чого тільки не зробиш заради кохання!...