Від редакції:

В українських студентів скрипка грає так, що крає серце навіть всесвітньовідомим професорам музики. Назар Федюк ділиться професійними секретами...

Кілька років тому випадково потрапила на концерт студента Львівської музичної академії Назара Федюка, що відбувся у Львівській філармонії. Була щиро подивована: хлопця вже тоді називали львівським Паганіні і у своїх 22 роки він був лауреатом та дипломантом 22-х міжнародних конкурсів. Неодноразово переконувалася, що слава і переможні лаври у молоді роки декому заважають долати сходинки на музичний Олімп. Можливо, комусь, але не Назарові Федюку. Після закінчення з відзнакою музичної академії імені Миколи Лисенка Назар виборов почесне право навчатися у магістратурі національної музичної академії у швейцарській Лозанні.

- Назаре, як вам вдалося потрапити до Швейцарії на навчання?

- Можна сказати, що я витягнув щасливий лотерейний квиток. Мою гру послухав всесвітньовідомий професор Павло Вєрніков і запросив мене до свого класу. Професор пізніше розповідав, що зі самого початку був переконаний у тому, що я пройду вступний відбірковий конкурс. Попри те, що було нелегко туди потрапити, бо на одне місце претендувало восьмеро скрипалів, я виборов собі цю перемогу. І навчаюся там уже третій рік. Отримав у музичній академії Лозанни диплом магістра, але продовжую навчатися далі.

- З якими труднощами, окрім вступу, довелося зіштовхнутися у Швейцарії?

- Інший стиль життя, інша ментальність. Довелося підтягувати французьку і англійську мови. Виникали певні фінансові проблеми, бо за все доводилося платити самому. Звісно, левову частку давали батьки. Повна вартість навчання в академії становить 20 000 франків в рік. Оцінивши моє бажання навчатись і вміння досягати результату, а також рекомендацію професора Павла Вєрнікова, ці витрати взяв на себе уряд Швейцарії. Я оплачую лише роботу секретаріату університету - 1100 франків на рік. Дорого коштує житло і харчування. Я отримував стипендію від музичної академії у Лозанні, займався репетиторством, грав платні концерти. Це був для мене не лише спосіб підробітку, а й можливість розвитку. Це - складний процес, бо треба було встигати і на навчання, і на роботу, і готуватися до наступного конкурсу.

Я переміг у престижному конкурсі у Белграді, що входить до світової федерації WFIMC. Отримав першу премію. Це була важка боротьба зі серйозними конкурсантами і членами журі, які не надто прихильно ставились до українських музикантів через політичну ситуацію. Перша премія стала чудовим подарунком до мого дня народження і дня народження мого вчителя. Ми з ним народилися в один день.

- Перемогти на такому конкурсі - це не лише престижно...

- Так, це і фінансова винагорода (6 тисяч євро), і можливість брати участь в інших конкурсах, і виступати на престижних сценах у складі високопрофесійних оркестрів.

- Ви закінчили магістратуру, але, кажете, ще далі навчаєтеся?

- У Швейцарії є можливість набути кілька спеціалізацій. Але на кожну потрібно окремо вчитися. Коли я навчався в Україні на магістра, отримав одразу чотири спеціалізації. А у Швейцарії за два роки отримав лише одну - диплом соліста, незабаром отримаю диплом оркестранта. Минулого року мав нагоду ще й паралельно навчатися у Флоренції в музичній академії у професорів Кшиштофа Венгжина та Ігоря Волошина.

- Ви вже досвідчений музикант. Маєте постійну роботу у престижному оркестрі?

- Працюю у двох оркестрах - у Бернському симфонічному оркестрі і граю в одному перспективному проекті у місті Арау. Незважаючи на те, що концерти у цьому проекті відбуваються лише раз на місяць, я дуже ціную роботу там. Проект надзвичайно цікавий, у ньому працюють чудові музиканти.

Автор: Галина Ярема

Джерело: «Високий Замок»