Так уже склалося, що соціум вимагає від чоловіка виконання трьох завдань: посадити дерево, збудувати дім, народити дитину. Для жінки у сьогоднішніх українських реаліях першим стоїть одне надважливе завдання: поставити ту дитину в електронну чергу на садочок. Бажано одразу після народження, бажано у три дошкільні навчальні заклади водночас, щоб був хоч мінімальний шанс, що дитина таки потрапить у садок.

Тетяна Сорокіна

Державних садочків катастрофічно не вистачає, тож стрімко зростає кількість приватних дитячих закладів як хороша альтернатива розвантажити муніципальні. Так, це задоволення не з дешевих, але при певному бажанні батьки можуть віддати свого малюка у справжній дитячий рай. Наша розмова про те, як створюються і функціонують дитячі приватні заклади, із Тетяною Сорокіною, власницею мережі садочків «Тотоша».

- Тетяно Валентинівно, розкажіть, будь ласка, про українські приватні садочки.

- Правильніше сказати - дошкільні навчальні заклади. Оскільки, здебільшого, ми функціонуємо як центри раннього розвитку, на базах яких є групи короткотривалого перебування або міні-садочки. На законодавчому рівні нам поки що важко вийти на роботу садочків повного дня. Дуже складно отримати дозвільну документацію, адже у законодавстві існує багато розбіжностей, зокрема, щодо ліцензування. Наприклад, дошкільний навчальний заклад підлягає ліцензуванню як юридична особа, тобто, фізичні особи-підприємці зараз не можуть отримати ліцензію. Також величезна проблема, що державні норми передбачають для садочка повного дня спеціальну кухню, окрему територію для кожної групи дітей. З нашими цінами на оренду приміщень ми не можемо собі дозволити окремого майданчика. Тому ми працюємо як центри раннього розвитку, садочки-клуби з групами короткотермінового перебування.

- Чи сприяє держава якимось чином розвитку приватних дитячих закладів?

- Власне, це все на плечах приватних підприємців. Ми робимо все це своїми силами. Хоча певною мірою нам допомагає і санстанція, і пожежники, й управління освіти. Ці організації надають фахові консультації. Розповідають, як правильно організувати садок, харчування, як зробити зонування приміщення. Пожежники пояснюють, як правильно зробити для дитячих центрів пожежну сигналізацію. Але наразі держава нас не фінансує. Це все відбувається за рахунок наших власних коштів. Проте, на рівні органів місцевого самоврядування вже є позитивні зрушення. В Одеській, Вінницькій, Рівненській і навіть у Львівській областях є вже така ініціатива, що вони частково будуть допомагати нам фінансуванням. Таке фінансування передбачається виділяти з місцевих бюджетів.

- Незважаючи на певні труднощі, приватні днз у нас на високому рівні.

- Так. Усі центри дитячого розвитку - міні-садочки - у нас дійсно на високому рівні, тому що наші батьки дуже багато уваги приділяють, власне, дошкільному навчанню та розвитку дитини. А приватники зацікавлені, щоб усі послуги були найвищого ґатунку, оскільки батьки дуже вимогливі. Тому наші педагоги постійно проходять навчання, постійно шукають якісь новинки. Ось я, наприклад, нещодавно їздила сама за свої кошти разом зі своїм колективом у Фінляндію. Домовлялися з приватними садками, а інколи й не домовлялися, просто приходили, дізнавалися. Переймали досвід, обговорювали методичну літературу, ознайомлювалися з їхніми програмами навчання. У нас також є багато молоді, яка горить ідеями дати дітям останні новинки в освіті. Є такі ентузіасти, які самостійно багато вчаться і читають за японськими методиками та багатьма іншими. Я знаю, що деякі приватні підприємці літають в Італію, а хтось ще відвідує Швецію або й Канаду. Усі тримають руку на пульсі часу, аби запропонувати дітям найкраще.

	Учасники семінару «Як офіційно відкрити приватний дитячий садочок і отримувати стабільний прибуток»

- Інші країни - це інший менталітет, інше сприйняття багатьох речей і виховних процесів. Як наші вихователі та педагоги дають собі раду з інноваціями?

- Без жодних проблем, тут важливе лише бажання людини. У нас працює багато талановитої творчої молоді, а також і педагоги з досвідом роботи у державних закладах. У мене, наприклад, методист 15 років працювала у державному садку. Адаптуються всі чудово. Щоправда, є одна наша ментальна особливість, якої позбутися важко. Це той момент, що наші люди дуже звикли перестраховуватися. Наприклад, у вітряну чи дощову погоду фінські діти гуляють, а наші вихователі бояться і часто кажуть: ой, не підемо на прогулянку, щоб дітки не застудилися. Але потрохи і цей «метеорологічний бар'єр» подолаємо.

- На сьогодні найпопулярніша навчальна програма для дітей - саме фінська. А якісь наші методики застосовуєте?

- Безумовно. Ми вчимося, зокрема, у професора Катерини Крутій, у професора Наталі Гавриш. Вони дуже сильні методисти. Тобто, робимо такий симбіоз: збираємо інформацію по всьому світу і вчимося в наших корифеїв. Крім цього всього, за основу ми беремо державну програму, наприклад, «Дитина» або «Я у світі» і намагаємося її розбавити своїм чимось цікавим та незвичайним. Ось на основі цього всього і проводяться наші заняття. У нас дітки, зазвичай, впродовж дня мають 3-5 занять по 30 або 45 хвилин. Це й ейдетика, і логіка, і математика, і розвиток мовлення, й англійська мова, і швидке читання та інші предмети. Ми виділяємо на урок більше часу, ніж це передбачено нормами державної програми. Наприклад, заняття для середньої групи за держнормами має тривати 20-25 хв., у нас воно триває 30-40 хвилин.

- Державні садочки не витримують жодної конкуренції...

- Це - правда. По-перше, у державних садочках дуже великі черги. Є садочки, куди діти ходять у дві зміни, така велика кількість дітей у групах. І це не подобається батькам. Окрім цього всього, батькам часто доводиться оплачувати ремонти своїми коштами. Небагато державних садочків мають потрібне обладнання, оскільки належного фінансування з бюджету немає. Батьки ж хочуть, щоб дітям дали хорошу освіту, щоб була невелика кількість дітей у групі, якісне харчування, продуктивні цікаві заняття. А з приватних садків діти без проблем вступають у ліцеї та інші навчальні заклади з високим рівнем освіти.

- До речі, дедалі популярнішими стають моделі: приватний дитячий заклад раннього розвитку - підготовка до школи - школа.

- Так. Я особисто знаю багато клубів, які виросли в школи. Думаю, й у нас наступного року буде своя школа, хоча б 1-4 класи. Тому що батьки звикають до певного рівня освіти, діти звикають до певного ставлення до себе. Зрозуміло, що вони хочуть на тому ж рівні продовжувати розвиватися. Багато батьків не бажають потім віддавати дітей у звичайні школи. І зараз стрімко зростає кількість приватних шкіл. Тобто, популярною є не лише дошкільна освіта. Стара шкільна система себе вичерпала.

- Пані Тетяно, на що насамперед треба звертати увагу при виборі дитячого садочка?

Обмін досвідом з фінськими колегами. Садочок у Хельсинкі

- По-перше, у кожного з батьків є свої пріоритети. Як правило, татусів влаштовує, що їхня дитина нагодована і доглянута. А для мам важливіше, щоб у садку були цікаві розвиваючі програми, кваліфікований персонал. Основне ж, щоб правильно знайшли підхід до дитини і щоб вона туди йшла із задоволенням. І ще для батьків одним з найважливіших моментів має бути безпека дітей. Керівник має постійно проводити з колективом тренінги з надання першої медичної допомоги. Вихователі повинні знати, як правильно бавитися у приміщенні та на майданчику, щоб дітям було цікаво і щоб уникнути травматизму. Для підвищеної безпеки у нас маленькі групи. На 7-8 дітей є нянька та вихователь, аби діти були під максимальним спостереженням. Знаючи багатьох власників приватних центрів, можу з впевненістю сказати, що вони докладають максимум зусиль і вкладають кошти у ремонти, в обладнання і в навчання персоналу. Тобто, навряд чи є хоч один приватний садок, в якому було б погано. Приватники дуже хочуть, щоб дітям було комфортно та цікаво. Вони зі шкіри пнуться, ночами не сплять, щоб зробити «Ваууу!!!». Жоден керівник не ставиться до цього бізнесу халатно. Усі виявляють зацікавлення новими програмами, іграшками, сценаріями. Хочуть кожну свою послугу зробити максимально ефективною.

- Яких основних помилок припускаються, створюючи такий бізнес?

- Люди інколи просто не розраховують свої сили. Вони думають, що це дуже просто, а насправді, будь-який бізнес складний. Керівнику не тільки треба знати якісь методології раннього розвитку, а й бути дуже хорошим управлінцем, бути HR - вміти підбирати персонал, вміти мотивувати персонал, давати правильно рекламу, спілкуватися з батьками. Тобто, правильно вибудувати усі бізнес-процеси, яких насправді дуже багато. Крім усього іншого, цей бізнес має бути екологічним. Тобто, тут неможливо когось надурити, десь схитрувати. Екологія ведення нашого бізнесу має бути на дуже високому рівні, адже ми працюємо з дітьми.

- А таким успішним підприємцям, як ви, можна спокійно пожинати плоди своєї праці?

- Та ви що! Постійно з'являються нові методики, різні напрямки для дітей, які хочеться втілити у життя. Ось дивіться, мій перший центр був відкритий у 2011 році, а саме в цей момент я сиджу, і навколо мене тут майстри ходять і мої дівчата щось фарбують. Ми переоблаштовуємо все. Змінюємо меблі, інтер'єр, тому що все застаріло. Багато речей переробляємо під вимоги сучасного комфорту. Завжди потрібно рухатися далі, створити школу, навчати інших. Можна розвиватися горизонтально, а можна й вертикально. Наприклад, охопити якусь певну аудиторію: вагітних жінок, 6-місячних дітей, залучати підлітків у школи бізнесу. Тобто, рости є куди. Головне, щоб вистачало сили й часу. У бізнесі на місці не постоїш, бо хто стоїть, той уже відстає.