«Яку дієту
вибрати, в який спортклуб записатися чи, може, скористатися відео фітнес-блогерів
з YouTube? Який метод найшвидше, найефективніше позбавить від зайвих кілограмів?
Який результат якнайдовше буде тішити можливістю похизуватися у бікіні на пляжі
та дасть можливість зробити фотосесію як для портфоліо?» - саме такими питаннями
переймаються дівчата 365 днів на рік.
Насправді
варіантів є безліч, але відповідь одна: потрібно зрозуміти, чому ми маємо
неправильні стосунки з їжею, як і коли наша харчова поведінка зазнала збою.
Саме
про це наша розмова з Ларисою Дідковською, президентом Української Асоціації
Гештальт-терапії, членом Європейської Асоціації Психотерапії (Відень, Австрія),
навчаючим тренером та супервізором Української спілки психотерапевтів.
- Ларисо Іванівно, що формує наші взаємини з їжею,
тобто, нашу харчову поведінку?
-
Формується вона насправді ще на початку нашого життя, коли наші взаємини зі
світом ми здійснюємо через контакт із так званим базисним об'єктом
прив'язаності. Тобто, через контакт з мамою, яка нас годує та задовольняє наші
життєво-необхідні потреби. Оскільки ж мами бувають різними, а інколи це й
бабуся, няня чи інші люди, які виконують функцію годування, то, відповідно, і
стосунок зі світом також буде різним.
- Часто дорослі так годують дітей, що аж
розгодовують...
-
По-перше, це насильство, тому що батьки ж задовольняють у такий спосіб не
потреби дитини, а свої власні. Зрозуміло, що відносини батьки-діти бувають
різними, і доволі часто це такий симбіотичний стосунок чи злиття, коли мама,
тато чи бабусі-дідусі не відокремлюють себе від дитини, вважаючи її своїм
продовженням. А інколи це те, що означає еквівалент турботи або еквівалент
догляду. І тоді мама, не маючи достатньо емоційних ресурсів для того, щоб бути
в контакті з дитиною, щоб вислухати її, зрозуміти, наче починає втілювати свій
власний план і заповнює таким чином дефіцит емоційного контакту харчовим
контактом.
- І такі от деструктивні стосунки провокують
славнозвісні «заїдання» тривог і проблем?
-
Авжеж. У цьому випадку задоволення харчове - це первісне, одне з базисних
задоволень людини і один зі способів почувати себе комфортно. Коли маленька
дитина налякана, чим її заспокоюють? Звісно ж, маминими грудьми. Коли маленька
дитина самотня, що їй дають? Дають поїсти молочко або мамину цицьку, і дитина
стає спокійнішою і врівноваженішою. Цей дитячий, первісний регресивний спосіб
отримати задоволення та зменшити тривогу називається редукцією оральної тривоги.
І дуже багато залежностей мають своє коріння звідси. Наприклад, ті ж переїдання
або куріння - це той самий механізм. Ми щось пхаємо собі в рот, щоб нам стало
краще.
- Змалечку нашу харчову поведінку формує оточення, а
в дорослому віці - соціум?
-
Звичайно, тому підлітки й сидять на дієтах, адже це якась така соціальна норма,
що треба худнути. У різні часи були різні соціальні норми стосовно кількості та
якості їжі. Якщо ми дивимося на епоху Відродження, рубенсівських красунь і так
далі, ми бачимо пишнотілих, повних людей, що було еквівалентом достатку,
заможності. Тобто, якщо людина має що їсти, значить, вона є заможною. Якщо
йдеться про соціальні стандарти, які завжди змінювалися, то навіть знамениті
90-60-90 - це теж не про ріст 197, а про ріст 164, якою була Венера Мілоська.
Тобто, це точно про те, що нас оточує, і задоволення наших життєво-необхідних
потреб теж буде залежати від того, що саме з цього приводу думає суспільство, в
якому ми живемо.
- У різних культурах та традиціях різне ставлення до
їжі...
- Це -
правда, тому що ми маємо дві частини: біологічну і соціальну. І якщо біологічна
наша частина - це про потребу, наприклад, у тій же їжі, то соціальна частина
буде визначати саме той спосіб, яким ми цю потребу задовольняємо. Є цілі
культури і цілі країни, які є вегетаріанськими, є кошерна їжа, є піст і не
піст, що теж регулює споживання їжі, її якість або асортимент. І оскільки
людина є частиною соціуму, що і робить її, власне, істотою розумною, то норми,
правила, способи споживання їжі та соціальні норми поведінки в місцях, де це
відбувається, будуть визначатися її оточенням і тим, в якому світі вона
формувалася, росла і функціонує.
- Ларисо Іванівно, розкажіть, будь ласка, чому
питанням зайвої ваги переймаються, насамперед, жінки?
-
По-перше, до жінки завжди було більше соціальних вимог, тобто, вона була і є
якимось таким еталоном краси, довершеності, бездоганності. Це - один аспект.
Тому жінки дбають про себе більше, ніж чоловіки. Чоловік мав завдання боронити
рідну землю або обробляти поле, або ще щось. Тобто, він більше був у ситуаціях,
які загрожували небезпекою, мав більше фізичне навантаження. Саме тому
регулювання кількості його їжі регламентувалося, зазвичай, його потребами в
калоріях, в енергетичних запасах. Жінка, натомість, була більш декоративною
оздобою сім'ї. Вона мала бути прикрасою, і це означало, що до її параметрів, до
її розмірів було більше соціальних вимог. Ну є ще й інший аспект, який диктує
те, якою повинна бути жінка. І це її головне призначення - народжувати дітей.
Дітородна функція - це покликання жінки, щоб виношувати, народжувати,
вигодовувати дитину. Отож, коли ми кажемо про якісь спеціальні параметри
жіночого тіла, це, насправді, будуть, знову ж таки, груди, стегна, і стосунок вони матимуть до народження і
вигодовування дитини.
- Незважаючи на закони природи, жінки перманентно
вдаються до дієт. Чому?
-
Таким чином вони проявляють бажання відповідати соціальним нормам, стандартам і
вимогам того часу, в якому людина перебуває. Тому що дієтологи завжди добре
розуміють, що найважливіше - це персональний індивідуальний обмін речовин,
ферментація в організмі і так далі. Люди тисячоліттями жили на планеті, вони
тисячоліттями їли більш-менш однакову регіональну їжу. Тобто, якщо це були
представники африканських країн, то вони їли одну їжу, якщо це були північні
народи, то ще якусь. І кількість цієї їжі була також більш-менш однаковою. Ну
якщо брати до уваги класовість у суспільстві. І, тим не менше, в одній сім'ї,
за одним столом, де була однакова їжа, хтось один був товстеньким і кругленьким,
а хтось інший - худим, скільки б він не з'їв. Тому що це є справді
індивідуальні обмінні процеси. І, залежно від таких особливостей організму, ми
будемо або більше знущатися над своїм організмом, або менше.
- Питання зайвої ваги також дуже актуальне у
підлітковому віці.
-
Звісно! Багато підлітків просиджують усі вечори перед дзеркалом. Вони
незадоволені собою, бо, власне, їхній образ дорослої особи ще формується. Вони
дуже тривожні, дуже невпевнені і мають занижену неадекватну самооцінку і, відповідно,
обмежують себе у споживанні їжі. Таким чином ці діти часто завдають собі і
батькам клопотів - починається незворотний і дуже деструктивний вплив на
формування організму. Тому що пубертат або підлітковий вік - це той період,
коли формується репродуктивна функція. Якщо людина недоотримає ті вуглеводи,
жири та білки, яких вона потребує, то наслідки справді будуть у вигляді
непліддя, вторинної аменореї і так далі. Отака постійна боротьба із зайвою
вагою - це вже щось дуже серйозне і це не лише невротичний рівень. І тому й
потрібна допомога спеціаліста.
- Тобто, вага - це виключно психологічна проблема?
-
Звичайно. Це - правда. Тому що стоїть за цим усім дійсно незадоволеність своїм
зовнішнім виглядом, незадоволеність собою, і те, що називається «соціофобічність»,
тобто, залежність оціночна: чи достатньо я привабливий для світу та інших. Чи
достатньо я відповідаю якимось сподіванням своєї сім'ї чи своїх близьких, чи
себе самого. Все це - психологічні стосунки, психологічні проблеми, і
вирішувати їх справді треба лише через психотерапію або через психологічну
допомогу.
- У вас були такі клієнти?
-
Авжеж. Я працюю понад 30 років і дуже багато є людей, які звертаються з
проблемою порушення харчової поведінки. І будь-який психотерапевт, який працює
з людьми, точно має клієнтів з такими проблемами. Звичайно, не всі звертаються
по допомогу, але те, що вона завжди має бути фаховою, це очевидно.
- А якщо діагноз, наприклад, анорексія?
- Якщо
це дійсно анорексія чи булімія, які, залежно від важкості їх проявів, є
психіатричними діагнозами, то, звичайно, часто потрібна навіть медикаментозна
допомога. Оскільки це стає небезпечним для життя людини. Якщо ж це звичайний
невротичний рівень, тоді це психотерапія, психологія. Це той супровід, який
допоможе людині вирішити її власні особистісні проблеми. І, в результаті, вона
вже зможе налагодити свій режим харчування.