«Яку дієту вибрати, в який спортклуб записатися чи, може, скористатися відео фітнес-блогерів з YouTube? Який метод найшвидше, найефективніше позбавить від зайвих кілограмів? Який результат якнайдовше буде тішити можливістю похизуватися у бікіні на пляжі та дасть можливість зробити фотосесію як для портфоліо?» - саме такими питаннями переймаються дівчата 365 днів на рік.

Насправді варіантів є безліч, але відповідь одна: потрібно зрозуміти, чому ми маємо неправильні стосунки з їжею, як і коли наша харчова поведінка зазнала збою.

Саме про це наша розмова з Ларисою Дідковською, президентом Української Асоціації Гештальт-терапії, членом Європейської Асоціації Психотерапії (Відень, Австрія), навчаючим тренером та супервізором Української спілки психотерапевтів.

- Ларисо Іванівно, що формує наші взаємини з їжею, тобто, нашу харчову поведінку?

- Формується вона насправді ще на початку нашого життя, коли наші взаємини зі світом ми здійснюємо через контакт із так званим базисним об'єктом прив'язаності. Тобто, через контакт з мамою, яка нас годує та задовольняє наші життєво-необхідні потреби. Оскільки ж мами бувають різними, а інколи це й бабуся, няня чи інші люди, які виконують функцію годування, то, відповідно, і стосунок зі світом також буде різним.

- Часто дорослі так годують дітей, що аж розгодовують...

- По-перше, це насильство, тому що батьки ж задовольняють у такий спосіб не потреби дитини, а свої власні. Зрозуміло, що відносини батьки-діти бувають різними, і доволі часто це такий симбіотичний стосунок чи злиття, коли мама, тато чи бабусі-дідусі не відокремлюють себе від дитини, вважаючи її своїм продовженням. А інколи це те, що означає еквівалент турботи або еквівалент догляду. І тоді мама, не маючи достатньо емоційних ресурсів для того, щоб бути в контакті з дитиною, щоб вислухати її, зрозуміти, наче починає втілювати свій власний план і заповнює таким чином дефіцит емоційного контакту харчовим контактом.

- І такі от деструктивні стосунки провокують славнозвісні «заїдання» тривог і проблем?

- Авжеж. У цьому випадку задоволення харчове - це первісне, одне з базисних задоволень людини і один зі способів почувати себе комфортно. Коли маленька дитина налякана, чим її заспокоюють? Звісно ж, маминими грудьми. Коли маленька дитина самотня, що їй дають? Дають поїсти молочко або мамину цицьку, і дитина стає спокійнішою і врівноваженішою. Цей дитячий, первісний регресивний спосіб отримати задоволення та зменшити тривогу називається редукцією оральної тривоги. І дуже багато залежностей мають своє коріння звідси. Наприклад, ті ж переїдання або куріння - це той самий механізм. Ми щось пхаємо собі в рот, щоб нам стало краще.

- Змалечку нашу харчову поведінку формує оточення, а в дорослому віці - соціум?

- Звичайно, тому підлітки й сидять на дієтах, адже це якась така соціальна норма, що треба худнути. У різні часи були різні соціальні норми стосовно кількості та якості їжі. Якщо ми дивимося на епоху Відродження, рубенсівських красунь і так далі, ми бачимо пишнотілих, повних людей, що було еквівалентом достатку, заможності. Тобто, якщо людина має що їсти, значить, вона є заможною. Якщо йдеться про соціальні стандарти, які завжди змінювалися, то навіть знамениті 90-60-90 - це теж не про ріст 197, а про ріст 164, якою була Венера Мілоська. Тобто, це точно про те, що нас оточує, і задоволення наших життєво-необхідних потреб теж буде залежати від того, що саме з цього приводу думає суспільство, в якому ми живемо.

- У різних культурах та традиціях різне ставлення до їжі...

- Це - правда, тому що ми маємо дві частини: біологічну і соціальну. І якщо біологічна наша частина - це про потребу, наприклад, у тій же їжі, то соціальна частина буде визначати саме той спосіб, яким ми цю потребу задовольняємо. Є цілі культури і цілі країни, які є вегетаріанськими, є кошерна їжа, є піст і не піст, що теж регулює споживання їжі, її якість або асортимент. І оскільки людина є частиною соціуму, що і робить її, власне, істотою розумною, то норми, правила, способи споживання їжі та соціальні норми поведінки в місцях, де це відбувається, будуть визначатися її оточенням і тим, в якому світі вона формувалася, росла і функціонує.

- Ларисо Іванівно, розкажіть, будь ласка, чому питанням зайвої ваги переймаються, насамперед, жінки?

- По-перше, до жінки завжди було більше соціальних вимог, тобто, вона була і є якимось таким еталоном краси, довершеності, бездоганності. Це - один аспект. Тому жінки дбають про себе більше, ніж чоловіки. Чоловік мав завдання боронити рідну землю або обробляти поле, або ще щось. Тобто, він більше був у ситуаціях, які загрожували небезпекою, мав більше фізичне навантаження. Саме тому регулювання кількості його їжі регламентувалося, зазвичай, його потребами в калоріях, в енергетичних запасах. Жінка, натомість, була більш декоративною оздобою сім'ї. Вона мала бути прикрасою, і це означало, що до її параметрів, до її розмірів було більше соціальних вимог. Ну є ще й інший аспект, який диктує те, якою повинна бути жінка. І це її головне призначення - народжувати дітей. Дітородна функція - це покликання жінки, щоб виношувати, народжувати, вигодовувати дитину. Отож, коли ми кажемо про якісь спеціальні параметри жіночого тіла, це, насправді, будуть, знову ж таки, груди, стегна, і  стосунок вони матимуть до народження і вигодовування дитини.

- Незважаючи на закони природи, жінки перманентно вдаються до дієт. Чому?

- Таким чином вони проявляють бажання відповідати соціальним нормам, стандартам і вимогам того часу, в якому людина перебуває. Тому що дієтологи завжди добре розуміють, що найважливіше - це персональний індивідуальний обмін речовин, ферментація в організмі і так далі. Люди тисячоліттями жили на планеті, вони тисячоліттями їли більш-менш однакову регіональну їжу. Тобто, якщо це були представники африканських країн, то вони їли одну їжу, якщо це були північні народи, то ще якусь. І кількість цієї їжі була також більш-менш однаковою. Ну якщо брати до уваги класовість у суспільстві. І, тим не менше, в одній сім'ї, за одним столом, де була однакова їжа, хтось один був товстеньким і кругленьким, а хтось інший - худим, скільки б він не з'їв. Тому що це є справді індивідуальні обмінні процеси. І, залежно від таких особливостей організму, ми будемо або більше знущатися над своїм організмом, або менше.

- Питання зайвої ва­ги також дуже актуальне у під­літ­ковому віці.

- Звісно! Багато підлітків просиджують усі вечори перед дзеркалом. Вони незадоволені собою, бо, власне, їхній образ дорослої особи ще формується. Вони дуже тривожні, дуже невпевнені і мають занижену неадекватну самооцінку і, відповідно, обмежують себе у споживанні їжі. Таким чином ці діти часто завдають собі і батькам клопотів - починається незворотний і дуже деструктивний вплив на формування організму. Тому що пубертат або підлітковий вік - це той період, коли формується репродуктивна функція. Якщо людина недоотримає ті вуглеводи, жири та білки, яких вона потребує, то наслідки справді будуть у вигляді непліддя, вторинної аменореї і так далі. Отака постійна боротьба із зайвою вагою - це вже щось дуже серйозне і це не лише невротичний рівень. І тому й потрібна допомога спеціаліста.

- Тобто, вага - це виключно психологічна проблема?

- Звичайно. Це - правда. Тому що стоїть за цим усім дійсно незадоволеність своїм зовнішнім виглядом, незадоволеність собою, і те, що називається «соціофобічність», тобто, залежність оціночна: чи достатньо я привабливий для світу та інших. Чи достатньо я відповідаю якимось сподіванням своєї сім'ї чи своїх близьких, чи себе самого. Все це - психологічні стосунки, психологічні проблеми, і вирішувати їх справді треба лише через психотерапію або через психологічну допомогу.

- У вас були такі клієнти?

- Авжеж. Я працюю понад 30 років і дуже багато є людей, які звертаються з проблемою порушення харчової поведінки. І будь-який психотерапевт, який працює з людьми, точно має клієнтів з такими проблемами. Звичайно, не всі звертаються по допомогу, але те, що вона завжди має бути фаховою, це очевидно.

- А якщо діагноз, наприклад, анорексія?

- Якщо це дійсно анорексія чи булімія, які, залежно від важкості їх проявів, є психіатричними діагнозами, то, звичайно, часто потрібна навіть медикаментозна допомога. Оскільки це стає небезпечним для життя людини. Якщо ж це звичайний невротичний рівень, тоді це психотерапія, психологія. Це той супровід, який допоможе людині вирішити її власні особистісні проблеми. І, в результаті, вона вже зможе налагодити свій режим харчування.