Ми закінчуємо розмову про війну - і надприродні здібності. Будемо сподіватися, що й війна скоро закінчиться - нашою Перемогою. Ну а нам саме час підвести підсумки...

Минула розмова - про відповідальність за тих, кого лікуєш - в уважних читачів мала би викликати когнітивний дисонанс.

Не допоможеш людині - зле. Допоможеш - також недуже добре.

Допоможеш диктатору - зле. Але раптом саме цей диктатор і є тою щукою, котра має змусити карася не дрімати?

Що робити, коли людина, котрій ти допоміг, стає на слизьку стежку? Спробувати виховувати? А як не послухає? Волхвів цінують тоді, коли вкрай потрібна їхня допомога, а от коли вони кажуть неприємну правду, до них не дуже дослухаються...

Приховати надприродні здібності чи хоча б потужну інтуїцію тяжко - і собі ж дорожче. Вилізе боком, болячками, погіршенням характеру і ще купою інших не надто приємних речей.

Користуватися ними теж тяжко - виникає купа супутніх питань: втручатися чи не втручатися в ситуації, про котрі знаєш наперед? Що робити, коли знаєш те, що лишається поза кадром, і тільки з дозволу когось там вгорі стало тобі відомим? І коли ця інформація може багато що змінити?

Саме тут людина мала би усвідомити, що вона створена за подобою Бога - відтак і має вирішувати всі ті питання, котрі доводиться вирішувати Йому.

Чи не завадить людині твоя допомога? Чи не перешкодить їй зробити вільний власний вибір? Чи не позбавить її вкрай необхідного досвіду боротьби за своє «Я»? А без боротьби того «Я» не буває... Тільки в спротиві - обставинам, вітру, оточенню, ворогам - формується внутрішній стержень.

Без опору, спротиву, намагання вирізнити себе з-поміж всіх решта, не буде ні внутрішнього стержня, ні Незалежності.

Це правило дійсне не тільки для держав - а й до людей загалом.

Жодне вивчення книжок, теорій чи навіть заклинань не допоможе - без практики. Хоча, звісно, теорії вчити потрібно - але з опорою на себе. І завжди залишати «поправку» на те, що ніхто (хіба окрім Бога) не знає всіх нюансів цього світу. Жодна з доступних нам теорій не є повною - ні наукові, ні магічні теорії не мають 100% повноти і 100% правильності. З кожної з них є винятки.

І в найближчих років сто абсолютне знання про світ людству не загрожує.

Тож, вивчаючи будь-яку теорію, варто знати, що вона не спроможна охопити весь світ загалом - зажди десь є те, чого ми не знаємо.

З таким підходом ви позбавите себе від найбільшого ворога пізнання - категоричності. Та й наука тоді чудово поєднується і з магією, і з вірою. А ще й якщо вивчати різні галузі науки - то й взагалі теорія складається у неймовірно дивовижний калейдоскоп...

Але той калейдоскоп не спрацює, якщо не підкріплювати теорію практикою - і якщо не будете дотримуватися моральних цінностей. Загалом, як би не критикували християнство, але воно цілком може забезпечити людину моральними орієнтирами. Без них і теорія, і практика - все піде коту під хвіст...

Ще у більш-менш мирних і спокійних умовах якось можна існувати. Однак серйозні суспільні потрясіння за іграшку знесуть основи внутрішнього стержня настільки, що його не буде до чого кріпити, навіть якщо він і лишиться. А масовий психоз взагалі може перевернути всю конструкцію з ніг на голову. І філософів, і психологів це теж стосується.

Власне, саме Росія якраз показала світові, наскільки безсиле і книговидавництво взагалі, і видавання книг з популярної психології зокрема - проти добре налаштованої машини державної пропаганди, керованої людьми, що мають найслабший опір до масового психозу. Якщо хто не знав - саме такі люди з найменшим опором до цієї біди потрапляють до влади у складні моменти, коли країна стає неспроможною опиратися масованій атаці темних сил підсвідомого - або просто темних сил.

В Росії книговидавництво було однією з найприбутковіших галузей, майже на одному рівні з горілчаною промисловістю. Книги з популярної психології, та й з наукової теж, видавалися велетенськими тиражами. Дослідження психофізіології і фізіології мозку велися на доволі високому рівні - і книги на цю тему теж можна було більш-менш вільно знайти.

Але - слабка мораль, забагато теорії і замало практики в цьому напрямку. Людей, котрі намагалися протистояти цій тенденції, просто вбивали - згадаймо, для прикладу, Олександра Меня.

І - в критичний момент система не витримала і підкорилася масовому психозу. І всі плюси російського книжкового ринку перетворилися на мінуси. Не помогли велетенські тиражі психологічних книг, активні виступи психологів, соціологів і філософів на всіх можливих ЗМІ. Та й самі психологи-соціологи-філософи похилилися - далеко не всі змогли, образно кажучи, дах втримати. В українських ЗМІ психологів на пальцях порахувати можна, а таких, щоб ще й могли похвалитися своїми оригінальними ідеями і системами, взагалі знайти тяжко. Таких, щоб постійно продукували свої оригінальні тексти на важливі для суспільства теми у соцмережах, ще тяжче знайти. Але суспільство загалом наразі виявилося здоровішим, і опір масовому психозу чинить набагато сильніший, ніж нашпиговане психологічними і філософськими теоріями суспільство російське.

От описує російський психолог те, що здається йому нормальною людиною. А уважніше придивишся до опису - а то не людина, а такий собі тихий психопат. І ніби й деталі правильні, і випадки з практики наводить слушні, а цілий образ - вже не людський... Дах їде, Місяць наїжджає на Сонце, повне тотальне затемнення у сфері найнеобхідніших речей.

Що робити? Чи відслідковувати такі дослідження?

	Фото з ФБ Dan Asmussen

Звісно що відслідковувати. Хоча б для того, щоб знати, що робиться у тому  таборі.

Але пам'ятати, що без так званих банальних загальнолюдських цінностей всі ті важливі і цікаві психологічні і психофізіологічні дослідження - полова...

Якщо дослідження за основу беруть людину як фактично бездушний механізм, а як ґрунт використовують такий собі психологічний еквівалент теорії відносності - значить, вивчати цей творчий доробок можна тільки з поправкою, що він стосується тільки автоматичних функцій психіки. Тих автоматичних функцій в кожної людини багато, але природа заклала в людину ще й людські функції, а Бог - подобу Божу. І загалом для нормальної людини, не ураженої психозом, цілком нормально ті людські і божі функції використовувати.

Спроб розглянути людину як механізм у психології (та й у філософії) не бракувало. От візьмімо, для прикладу, Курта Левіна, німецького і американського психолога (не переплутайте з фінансистом Куртом Левіним, котрого врятував митрополит Андрей Шептицький). Психолог Левін намагався поєднати психологію з топологією і кібернетикою. Вивів цілу теорію «психології поля», котра мала серйозний вплив на коло відомих російських психологів, педагогів, психіатрів і фізіологів, так зване Коло Виготського.

Левін в часи Першої світової служив у армії, демобілізувався після поранення. У 1933 році переїхав з Німеччини до США. Теорія поля - спроба пояснити психологію мовою фізики та математики, мовою формул. Словом, тою мовою, в якій для поняття «душа» місця немає. Людина - іграшка поля.

Зараз його теорія набула нового звучання - в тлумаченні російських психологів.

Чоловік побив жінку? Та він просто в полі отримав заряд «плюс», не зміг дати раду.

Нарцисична людина до вас погано ставиться? Та просто вона вам потрібна більше, ніж ви - їй, у вас в полі заряд «мінус». Якщо хочете, щоб людина до вас добре ставилася-зробіть так, щоб вона була зацікавлена у вашій персоні. Не зацікавлена - що ж ви дивуєтеся, це ж цілком нормально -  погано ставитися до тих, в кому ви не зацікавлені.

Хочете людського ставлення від незацікавлених осіб? Ну це вже ви захтіли, такого можна очікувати тільки від надзвичайно усвідомлених людей, а їх у світі дуже мало.

Кого описує така теорія? Звичайного дрібного психопата - але описує як нібито нормальну людину. Психопат справді ставиться до людей, в котрих не зацікавлений, як до сміття під ногами, натомість здатен стелитися килимком перед людьми, від яких йому щось потрібно. Але - тільки до того часу, поки потребу не задовольнять. Відразу після цього до об'єкта обожнювання знову почнуть ставитися, як до сміття. Цікаво, що така теорія набуває дедалі більшої популярності серед громадян Росії. Цілком ймовірно, що після поразки у війні вони так і пояснюватимуть свою кровожерливу поведінку: ну, ми просто отримали в полі заряд «плюс» і не могли стриматися, не можна ж від нас вимагати усвідомлення загальнолюдських цінностей?..

Звісно, що не можна. Рівень автоматичних функцій працює, а от з людським і божим не склалося.

Українцеві свій рівень функціонування визначити набагато легше, навіть питати ні в кого не треба. Претендуєш на те, що в тебе глибокий внутрішній світ і багата душа? А яким волонтерам допомагаєш? Як віддячуєш тим, хто життя віддав, щоб ти свій внутрішній світ міг тут демонструвати? Ніяк? Ну тоді - сам розумієш...