Минулого разу ми говорили про цінний прилад дурометр, вмонтований природою у чи не кожного шанувальника стародавнього мистецтва клеїти дурня. Банальні спостереження за світом підказують, що у багатьох таких склеєних дурнів, принаймні в Україні, не кажучи вже про Росію, дурометри від кількості виданих «на гора» кількостей дурниць мали би вже перегоріти, розплавитися і спровокувати внутрішнє самозагоряння з подальшим вибухом і розпадом на атоми. Але ж ні – якось функціонують, іноді навіть доволі незле. Що ж вберігає від перегорання власника здурілого дурометра?

Запобіжники тут є найрізноманітніші – від надприродних до цілком звичних.
Почнімо з надприродних, загалом, найцікавіших у цьому переліку.
Мало що так люблять диктатори, президенти і решта представників вищої ліги жорсткого клеєння дурня, як цілителів, астрологів та приватних відьом.
Люблять з цілком зрозумілих причин – методи колективних знань, розрахованих на середньостатистичного пацієнта, таких асів клеєння дурня просто не беруть. Більше того, для прикладу, середньостатистичний диктатор запросто кілька разів обведе навколо пальця і заведе в глухий кут середньостатистичного психіатра. А психіатр вищого класу сам в такий кут добровільно широким кроком зайде і виходити звідти не захоче, бо з диктаторами такі жарти ліпше не жартувати, можна і життям поплатитися. А решта лікарів за лікування взятися можуть, але той налигач навіть при всьому своєму бажанні навряд чи потягнуть – у більшості таких пацієнтів хвороби, зазвичай, мають психосоматичну природу, відтак без психіатра тут ніяк не обійтися. А про психіатра ми вже казали… Шаманам ця процедура дається набагато легше.
От і доводиться відьмам, цілителям, знахарям, астрологам і тому подібним фахівцям надприродного мистецтва виконувати при цій категорії склеєних дурнів роль бригади ремонту дурометра. Іноді беруться за то й ченці.
Що буває від того самим диктаторам і їхнім народам – то вже річ більш-менш відома. А от чим це діло закінчується для ремонтної бригади – то вже справа цікавіша, і про неї говорять і пишуть набагато менше…
Здебільшого про ремонтну бригаду широкому загалу відомо мало – не люблять їхні клієнти широкої реклами майстра. Однак, оскільки майстер має зазвичай і інших клієнтів, простіших і менш помітних, то інформація ця таки подекуди вилазить з-під завіси…
Так, для прикладу, радянський диктатор Сталін мав приватну відь­му Наталію Львову.
Її бабуся колись врятувала чимало мешканців Санкт-Петербургу від епідемії холери. Після того знахарку навіть запрошували до імператорського двору, де вона одного разу передбачила Павлу I швидку насильницьку смерть, за що її і заслали до Сибіру.
Мати Наталії, попри тяжкий сімейний досвід, наважилася попросити імператора Олександра III, щоб він не передав владу синові, бо в цьому випадку Росію чекатиме велика біда. На Сибір її не заслали, але Микола ІІ її не дуже любив – хоча ліпше би послухався. Тим більше, що в ті часи до столиці Росії просто збігалися всілякі пророки з одним і тим же повідомленням, деякі навіть до того нахабніли, що просили Миколу ІІ зректися влади і/або реформувати країну. Цар пророків не слухав, а наївних революціонерів, котрі під впливом пророків починали організовувати зречення престолу царем, просто відсилав на Сибір без права переписки з родичами…

1980-і. Володимир Гундяєв (більш відомий наразі як патріарх Кирило) і Євгенія Давіташвілі (Джуна)

Сім’я Наталії Львової уникла заслання. А саму Наталію згодом Кіров відрекомендував Сталіну як справжню відьму. Вона проводила відбір кадрів, захищала диктатора від вроків і тому подібних халеп, консультувала в окультних справах.
Серед її клієнтів була й ще одна відома особистість – Ганна Горенко, більш відома як Анна Ахматова. Саме вона і стала джерелом інформації про відьму для широкої громадськості: «Наталя Львова при мені вигризла зубами грижу у чотиримісячної дитини. Це була справжня операція плюс безліч заклинань і якийсь складний обряд. Дитина одужала».
Куди поділася відьма після своєї активної роботи із диктатором – невідомо, щирокому загалу про то ніхто не розповів. Є версія, що вона померла у 1939 році, але от чи своєю смертю – хто зна.
У Гітлера теж був свій радник – Ерік Ян Хануссен (справжнє ім’я – Герман Штайншнайдер), маг, астролог і гіпнотерапевт. Вчив майбутнього диктатора ораторському мистецтву і змусив шукати в новорічну ніч 1933 року корінь мандрагори, щоб стати господарем Німеччини. Майбутній фюрер, кажуть, корінь відшукав, але радника вбив через три місяці – можливо, переймався, що той ще комусь розкаже, де шукати згаданий корінь. Ну а про те, з яким старанням окультний гітлерівський спецназ Аненербе переривав всю планету в пошуках надприродних атерфактів, вже чимало всього написано. У скіфських курганах представники цього спецназу намагалися гори перевернути, але щось не дуже помогло…
Цікавішим і відомішим є приклад іншої, так би мовити, представниці ремонтної бригади – Джуни Давіташвілі (Євгенії Сардіс). За президентства Бориса Єльцина її називали «Распутін у спідниці».
У 90-х роках минулого століття при Міністерстві оборони РФ існувала ціла лабораторія всіляких надприродних особистостей. У цьому підрозділі працювали найсильніші екстрасенси з усієї Росії – писали прогнози подій в світі і в країні. Там передбачили авіакатастрофу в Іркутську, події в Чечні, різні теракти. Однак до цих передбачень в керівництві РФ ставилися десь так само, як Микола ІІ до мами Наталії Львової.
Однак сама Джуна в той час була варта цілої лабораторії, навіть двох – і свою роль у потрібний момент вона виконала доволі добре, от хіба може тільки власний дурометр зашкалив.
Два роки тому ми вже писали про цю ситуацію (http://www.chasipodii.net/mp/article/3123/), однак дещо з іншого боку. Нащадок українських козаків, російський співак Ігор Тальков настільки захопився політичними піснями (особливо про попів, котрі ховають під рясою погони КГБ), що ледь не збурив людей на революцію. Однак перед виступом із найрадикальнішою піснею на великій сцені співака вбили – фактично майже в прямому ефірі – заразом, щоб і інші співаки всілякої «крамоли» не співали.
Дивним чином в останні роки життя співака в його житті з’явилася муза – Джуна. Кажуть, саме їй Тальков написав одну з найкращих своїх ліричних пісень – «Скажи, ну звідки ти взялась, і запізнитись не злякалась». Вона й допомогла йому «пробитися» на телебачення. Однак у найкритичніший момент – за кілька днів до вбивства –  вона поїхала до Фінляндії лікувати якогось чиновника.
Зазвичай люди з такими здібностями рідко пропускають «критичні моменти». Однак можуть стати на той чи інший бік…
І от тут і дається взнаки парадокс цілителя.
Такий парадокс є навіть у лікарів, і має він два боки. Один – це ставлення самого хворого до світу. Як вчать лікарів, хвороба – це є результат взаємодії хворого зі світом. Щось пішло не так у тій взаємодії. Навіть якщо не братися до якихось філософських речей –здебільшого лікар має навчити хворого поводитися інакше, принаймні, щоб не потрапити до лікаря ще раз у найближчий час. Тобто після візиту до лікаря хворий мав би переглянути свій спосіб життя – і саме на це мав би вплинути лікар. Ще один аспект – це взаємодія цього хворого зі світом. Вилікувати диктатора, який з новими силами візьметься вбивати людей – це добрий вчинок, чи не дуже? Навіть для лікаря ця дилема є дуже болючою, скільки б він не казав, що він – людинолюбець, і лікує всіх, без врахування їхнього життєвого анамнезу, тільки з любові до людей. Бо лікування масового вбивці – це вже спірний момент, тяжко сказати, чого саме тут більше: любові до людей чи ненависті.
Ще більшою дилемою таке лікування мало би бути для людини з надприродними здібностями.
Деякі цілителі (але не всі) так і заявляють своїм клієнтам: вилікую, якщо відмовишся від неправедного способу життя. Однак далеко не кожен цілитель має сміливість сказати таке навіть середнього рівня чиновнику, не кажучи вже про диктаторів.
Найпростіше цю проблему вирішував Ісус Христос – після його допомоги моральні налаштування в голові пацієнта змінювалися майже автоматично, за замовчуванням. Однак вже у святих такий фокус виходив далеко не завжди, страждальці хоч і зцілювалися, однак далеко не всі змінювали спосіб мислення.
Більшість цілителів перед собою взагалі такого завдання не ставлять – можливо, саме за це їх і не дуже любить церква – справжня, а не та, що з погонами під рясою…

(Далі буде)