Від редакції:
Виявляється, в українських школах можна знайти найкращих педагогів світу. Таких насправді багато – але в більшості випадків світ просто про це не знає. Ганна Дудіч – виняток. Віднедавна світ про неї знає. Отже – переймайте досвід! Навіть якщо ви не хочете бути вчителем, ці навички вам згодяться – аби вчити самих себе!

Ганна Дудіч – учителька гімназії імені Тараса Шевченка у Кропивницькому, яка потрапила у рейтинг 50 найкращих педагогів світу. Новина про її досягнення облетіла всі українські ЗМІ.
У березні 2017 року вона може виграти «Нобелівську премію для вчителів» та мільйон доларів. В арсеналі Ганни Дудіч уже десятки сертифікатів і перемог, а учні її щиро обожнюють. Педагог розповіла, де вона знаходить сили, натхнення і знання, та як бути вічно молодим.

Про вибір

Мої батьки – лікарі, всі думали, що й я стану лікаркою. Але у школі у мене була чудова вчителька англійської. В останньому класі я пройшла за програмою FLEX. А після закінчення школи поїхала навчатися у США на рік. Перед поїздкою я вже знала, що хочу бути вчителем, тому вступила до педагогічного вишу. Увесь перший курс я навчалася в США, потім повернулася, склала екстерном іспити й наздогнала однокурсників на другому курсі. В Америці я ще більше переконалась, що учителювання – саме те, чим хочу займатися.

Про навчання у США

Навчалася я в невеличкому місті Ошен Спрінгс (штат Міссісіпі), але школа мене вразила, все дуже відрізнялося. Починаючи від будівлі (вона приємна й неформальна), закінчуючи ставленням. Там панує дуже велика повага до вчителя, так само, як і повага вчителя до учня. Викладачі розуміють, що учень – то особистість, і немає значення, чи він зовсім маленький, чи це вже доросла людина. Ще – повага до проявів учнівських талантів, тобто, таланти шукають в усьому: якщо дитині не вдається навчання, то допомагають проявити себе у спорті чи мистецтві, намагаються створити історію успіху для кожного. Мені це дуже сподобалося.

Про те, чи потрібно їхати за кордон, щоб вчити англійську

Не завадить, звичайно, поїхати, але сучасні технології дозволяють розмовляти з носіями мови, не виходячи з дому (той же Skype). Можливостей покращувати знання достатньо не тільки для учнів, але й для вчителів. Вчителі можуть відвідувати вебінари, які зараз дуже популярні, просто треба витратити на це від півгодини до години часу й зареєструватися. Окрім того, що послухаєш про якісь сучасні інновації в освіті, ще й почуєш мову носія, тому що, зазвичай, презентери – з Великобританії чи США. Це – практика, без неї неможливо викладати англійську.
Безмежне джерело вебінарів – British Council. Сайт має розгалуження для вчителів, тінейджерів чи зовсім маленьких. Майже кожен видавець підручників з англійської мови проводить вебінари, наприклад, на сайті Oxford University Press є цілий графік, можна записуватися, а у видавництва «Макміллан» – безліч вебінарів для підготовки до ЗНО (як для вчителів, так і для учнів). Треба просто трошки пошукати в Інтернеті, а хто хоче, той знайде.

Про зміну роботи

Я безперервно працюю в гімназії 18-й рік. Працювати за кордоном чи деінде мені не пропонували. Але, чесно кажучи, мені подобається те, що я роблю. Якби хотіла, то вже щось змінила б, десь щось знайшла.

Про час на самоосвіту

На початковому етапі поєднувати вчителювання, самоосвіту і активність у соцмережах (Ганна веде свій блог, Facebook- та Twitter-сторінки – авт.), звичайно, важко, адже вчитель-початківець більше часу витрачає і на підготовку уроків, і на перевірку завдань. Але все приходить з досвідом, і ці 18 років минули не просто так, я напрацювала свою систему й багато що роблю дуже швидко.
Багато дали перших п’ять років роботи: за цей час я напрацювала певну картотеку навчальних ігор, які зараз використовую вже автоматично, не треба готуватися так багато й ретельно. Беру картку з грою й просто застосовую на уроці, це буває навіть спонтанно, коли бачу, що потрібно розвинути певні навички. Досвід дається взнаки.
Активність у соцмережах, по-перше, допомагає формувати портфоліо й стежити за досягненнями, а по-друге, знайти багато однодумців, тому що люди, які мають схожі погляди на професію, читають тебе. Причому, деколи вони з-за кордону. Спілкуючись, ви знаходите рішення спільних педагогічних проблем. І це дійсно дуже корисно.
Звідки беру енергію на все це? Та не знаю, десь береться (сміється – авт.).

Про вчителів, які втомлюються

Багато вчителів занадто втомлюються, це – дійсно проблема. Але треба займатися тайм-менеджментом і цю звичку в собі розвинути. Це вміння розподіляти свій час правильно – навичка 21 сторіччя. Зі сучасними смартфонами половину постів у Facebook і Twitter я роблю на шляху додому або на перерві. У класі сфотографувала, що діти роблять, чи зняла Skype-конференцію на відео, й уже на шляху від нашого Інтернет-класу до свого кабінету виклала в мережу. Це не потребує багато часу.

Про ігри на уроках

Ігор – безліч! Наприклад, розповім про улюблену гру моїх дітей. Ми беремо скарбничку, де я назбирала по 1-2 копійки. 1 копійка – 1 бал, 2 копійки – 2. Після того, коли діти написали якусь контрольну роботу, я її перевіряю та знаходжу типові помилки. Я ці речення з помилками виписую собі на аркуш паперу, а на наступний урок, коли у нас аналіз цієї контрольної, виписую їх на дошку, але перемішую з правильними реченнями. Далі діти діляться на дві команди та відгадують правильні і неправильні речення. І якщо вони відгадали правильно, я даю їм одну копійку, а якщо ще й виправили – дві. Так вони заробляють гроші своїм розумом.
Копійки ми, звичайно, складаємо назад у скарбничку для наступного уроку, але у них виникає справжній спортивний азарт. Так і помилки аналізуємо, і граматику вивчаємо, і трошки бавимося.

Про улюблені ресурси

Один з моїх улюблених ресурсів – Myetpedia. Це сторінка, яку веде Джон Хьюз, мій викладач з Оксфорду (я познайомилася з ним, коли була там два тижні на стажуванні). Він вміщує корисні поради для вчителів англійської мови в ТОП-10: наприклад, 10 ключових рис вчителя чи 10 способів персоналізувати урок. Все дуже чітко, коротко й дуже так сучасно та інформативно. Враховуючи те, що він є автором багатьох підручників, це – безцінний досвід.
Ще подобається сайт Edutopia. Це, взагалі, безмежне джерело для вчителів-новаторів, тому що там, здебільшого, йдеться про нові тренди в освіті: і про SТЕAМ-освіту, і використання різних ґаджетів. Він – англійською мовою, але мої колеги інколи перекладають і знаходять багато цікавого.

Про ЗНО з англійської

Ми (всі вчителі-предметники) для своїх одинадцятикласників проводимо добровільні консультації із підготовки до ЗНО, є графік. Англійська мова – найболючіший предмет на ЗНО, тож ми починаємо зі стратегії. Кожне завдання в тесті ЗНО з англійської мови вимагає окремого підходу: десь потрібно уважніше читати завдання, десь сам текст чи окремі його частини. Ми вчимо дітей користуватися підказками (exam tips), щоб зекономити час, ну і звісно, тайм-менеджмент, тому що абітурієнти під час тесту витрачають більшість часу на читання, а на творче завдання часу вже не вистачає. Тому під час підготовки ми засікаємо час, вчимо за ним слідкувати.
Також, у моєму блогу є відеоуроки, які ми записали з колегами за ініціативою міського управління освіти: розподілилися, взяли окремі аспекти з тесту ЗНО й записали відеодопомогу нашим учням. Ніхто нічого за це нам не доплачує, а якщо хтось скаже «дякую», то і то добре.

Про STЕAМ-освіту

Кажуть, що нове – це добре забути старе, і STЕAМ-освіта – це ті ж міжпредметні зв’язки, але більш поглиблено. SТЕAМ – це акронім від science (наука), technology (технології), engineering (інженерія), arts (не лише мистецтво, але й мови) і mathematics (математика). SТЕAМ використовують, щоб пізнавати процес з різних боків, адже в житті речі не існують окремо, вони в гармонії, правильно? Наприклад, діти вчать теми, а не предмети, а головне завдання – навчити їх критично мислити, навчатися на практиці.
Як масово впровадити SТЕAМ-освіту в Україні, я не знаю, бо просто вчитель, а не працівник МОН. Наскільки мені відомо, певну концепцію вже обговорюють, думаю, науковці допоможуть розробити потрібний дороговказ. А поки що потрібен ентузіазм і приклад Заходу, читати, з чого це починалося там. Кажуть, найкращий приклад – фіни, ось дуже хотілося б поїхати у фінську школу, послухати, подивитися, зробити висновки й подумати, як це масово втілити у нас.

Про проект, яким пишається найбільше

SТЕAМ дуже поєднується з проектною діяльністю. І проектна діяльність – це, напевно, одна з моїх родзинок. Велика частина наших із дітьми проектів перемогла на міжнародному рівні. Мабуть, найбільше пишаюся проектом, який виграв у конкурсі Macmillan Education Cultural Readers Competition. Потрібно було написати книгу про свою країну. Мої діти написали книгу про Україну англійською мовою і самостійно проілюстрували її.
Потім ми відцифрували її, надіслали на сайт видавництва Macmillan, а вони вже видали книгу в паперовому вигляді. Вона їм так сподобалася, що видавництво дарує нашу книгу всім, хто купує їх комплект підручників.
Важливо те, що діти не написали скопійовану з Інтернету інформацію, а виклали те, що бачать і відчувають. Тому вийшло дуже так щиро, по-своєму. А з ілюстраціями – взагалі клас.

Про мотивацію для молодих вчителів

Є тенденція, що у школи приходить менше молодих вчителів, ніж хотілося б. Хоча наша школа у центрі міста, тому ми цього не відчуваємо. Серед новеньких є великі ентузіасти. Не знаю, як там у інших школах, але, певно, багато залежить від самого середовища. У нас усі працюють творчо й мотивують. Коли молоді спеціалісти бачать, що у більш старшого покоління щось виходить, то думають «і у мене вийде»! Ну й дружня атмосфера. Адже коли ти побачиш, що інновації цінуються, а навколо колектив однодумців – ти будеш впроваджувати їх.
А в пасивному колективі вчитель, може, побореться трохи, а потім скаже «та нащо воно мені треба». Але на першому етапі багато залежить від людини.

Про стереотип, що в Україні немає хороших педагогів

Та є у нас якісна освіта! Подивіться навколо! До мене приходило три телеканали, знімали сюжет. Відкриті уроки для них спеціально ніхто не готував, бо це було неможливо – часу було обмаль. Діти навіть не знали, що їх будуть знімати. Вони невимушено і вільно розмовляли англійською весь урок, а кореспонденти були трохи шоковані. Вони запитали, як діти у мене так розмовляють. Та отак! Бо мають практику, змогу поговорити у Skype з учнями з інших країн, і це нормально для нашої школи. Ще наша школа, наприклад, посідає перше місце в Кропивницькому за результатами ЗНО з української мови та літератури.

Про зазубрювання

Діти, які приходить до нас з інших шкіл, більше спрямовані на механічне запам’ятовування. Хтось зазубрює тексти, хтось із Інтернету скачує інформацію. Ми намагаємося показати, що Інтернет – це лише джерело інформації, яку треба творчо осмислити й критично до неї поставитися, проаналізувати, систематизувати, відреагувати. Головна помилка – механічна репродукція того, що кимось іншим уже осмислено й сказано. Це допомагає.

Про ТОП-50 найкращих педагогів світу

Журі провело титанічну роботу, тому що з 20 тисяч серйозних претендентів обрати потрібно було лише 50. На кожне питання в анкеті фактично доводилося писати міні-есе (приблизно 500 слів), а питань було 6-7. Респект журі! Тепер вони знову читатимуть усі 50 робіт, рафінуватимуть, оберуть десятку й оголосять її у лютому. Їх запросять у Дубай на конференцію, а потім шляхом таємного голосування оберуть одного. Сама поїздка на таку конференцію – це неймовірний приз, як і ТОП 50. А ще – чудовий піар-хід: учителів, які у минулі роки потрапили в ТОП-50, залучають до відомих проектів, проведення конференцій, семінарів – далі продовжують популяризувати свій досвід.
Думаю, що мені допоміг увійти в ТОП-50 мій проект SТЕАМ-лабораторії, який я хотіла б втілити у випадку виграшу. Це могло бути основним фактором. А так, в принципі, не знаю, що саме впало в око шановному журі.

Про SТЕАМ-лабораторію

Це поки що лише ідея: знаю, що колись у нас будуть і опорні школи, і школи-хаби, але тоді діти виростуть, а вони вже зараз хочуть вчитися цікаво. Я б обладнала за останнім словом техніки невеличкі мікроавтобуси. Щоб там були комп’ютери, Інтернет, Wi-Fi, цифрові мікроскопи, вимірювальні пристрої для дослідів. Такі невеличкі SТЕАМ-лабораторії подорожували б селами, віддаленими куточками України й доносили туди новітні знання. За один візит діти б зрозуміли, що навчання може бути цікавим. А вчителі – мотивацію, адже в сільську місцевість потрібно доносити, що світ змінюється, усе – реально.

Про участь у конкурсах

Я брала участь у десятках конкурсів. Певно, це – риса характеру, мені цікаво конкурувати й приємно перемагати. А після того, коли трохи повигравала й поїздила, я побачила, що живе спілкування з учителями з інших країн не замінить жодні «Скайпи», «Вайбери» чи будь-що інше. Спілкування наживо – це спілкування наживо. Ще, ти більше не впадаєш у розпач, якщо в якомусь конкурсі не виграв, а час витратив. Ти бачиш, що є багато інших, не вийшло в цьому, то вийде в іншому. Це – досвід. Крім того, більшість конкурсів – щорічні. Я б радила брати в них участь. З часом розумієш, що від тебе хочуть і що треба написати.
Із найцікавіших конкурсів – Micro­soft Global Forum, де я презентувала проект моїх дітей про казки народів світу. Він переміг онлайн, і мене запросили на глобальний форум у Барселону. Там було неймовірно пізнавально! Звідти, напевно, почалося моє захоплення різними технічними засобами для навчання. Щодо англійської мови – найяскравіших було двотижневе стажування в Оксфорді.

Про секрет вічної молодості

Мій секрет простий – тайм-менеджмент. Коли в школі працюєш, то, взагалі, виглядаєш молодо. Нерви стимулюють. Діти розкажуть про усі найостанніші, найбільш цікаві тренди, чого б це не стосувалося. Відпочинок теж важливий. Коли приходжу додому, шумові децибели зашкалюють, тому треба хоч хвилин сорок абсолютного спокою без зайвих звуків. А взагалі, ідеальний відпочинок – це може бути вечір у кіно з чоловіком, прогулянка з батьками й сином у місцевому парку, тобто, спілкування з рідними.